Прожити за прилавком. Історія коломийської продавчині

Батьки Марії Демідової тривалий час торгували на ринку. До цієї справи привчали і доньку.

Закінчивши коломийську школу, вона вступила до торгового технікуму. Потім 17 років пропрацювала на місцевому деревообробному заводі. Була там начальником відділу. Коли у 53 роки вийшла на пільгову пенсію, то відчула катастрофічну нестачу тих 980 гривень зарплатні. Тому не було іншого виходу, як іти на ринок.

Останнє десятиріччя Марія Миколаївна продає овочі та фрукти на коломийському ринку, що в середмісті. Жінка каже, що з дитинства не мала особливих мрій щодо майбутнього фаху, адже як батько наказав, так і мало бути. От і торгувала пані Марія, можна сказати, все життя. Нині їй активно допомагають дочка Олеся та онучка Іванна.

Сама жінка вже звикла до постійного руху. Її ранок розпочинається о 5 годині, незважаючи навіть на вихідні. Бо через півгодини вже має бути на ринку. Разом з дочкою розкладають товар і - за прилавок. Продають до 6 години вечора. Проте бувають невдалі дні. Марія Демідова каже, що часто трапляється, коли за увесь день вдається продати лише кілька кілограмів огірків. Проте загалом удень обслуговує до ста покупців. Найвигідніші дні для торгівців – п’ятниця й субота, особливо перед святами чи весіллями. Тоді люди скуповують продукти оптом.

Побутує думка, що часто продавці на ринку обманюють людей, налаштувавши неправильно ваги. Ті показують одну цифру, а справжня вага товару - зовсім інша. Проте пані Марія переконує, що такого не робить, бо сама не раз була в ролі покупця. Добре знає, як це неприємно ставати жертвою шахрайства. Її внучка Іванка каже, що таких випадків на ринку чимало. Особливо, коли велика конкуренція між продавцями. Фрукти й овочі псуються, а покупців немає. Тоді ціни начебто знижують, люди починають активно купувати, а самі ж продавці важать за старою, вищою, ціною.

Марія Миколаївна ставить націнку на товар від однієї гривні до п’яти. Зізнається, що колись на лимоні, до прикладу, можна було заробити 20 копійок, то це було відчутно для бюджету. А тепер коли заробляєш одну гривню на цьому ж лимоні, розумієш: за ці гроші мало що собі дозволиш.

Продавчиня щотижня відносить продукти до лабораторії на перевірку, яка, до слова, вартує 18 гривень. За прилавок щомісяця платить 500 гривень і ще 250 гривень - за сховище для овочів і фруктів.

- Чимало проблем є з приміщенням, - каже внучка Іванна Марчук. - Коли спека, важко простояти цілий день. Встановили фонтан, стало трохи легше, бо можна піти хоч руки змочити. Узимку дуже холодно. Одягаємо на себе по 3 куфайки, по кілька пар панчіх і теплі валянки. Продукти теж замерзають, особливо огірки й помідори. Мені навіть доводилося феном кріп прогрівати.

За один-два дні фрукти гниють. Особливо влітку, коли спека, товар довго не стоїть на прилавку. Найбільше страждають абрикоси. Доводиться через два дні їх викидати у смітник. Відповідно, за товар у коломийського замовника заплачено, а виручки - ніякої.

- Часто люди приходять на ринок і поводяться, як у музеї, - провадить далі розмову пані Марія. – Можуть понад 10 хвилин перебирати фрукти чи овочі, тримати їх, обдивлятися і так нічого і не купити. Підходять до прилавка, перепробують, та й товар вже буде ніякий. Також часто сперечаються. Особливо люблять торгуватися. Бувають дуже прикрі покупці. До прикладу, нині жінка купила п’ять капустин. І через годину прийшла їх повернути, мовляв, в іншої продавчині знайшла на дві гривні дешевше.

Нещодавно стрімко зросли ціни на фрукти й овочі. Продавчиня пояснює це тим, що не так давно випав град, який і наніс шкоди продуктам. Пані Марія радить покупцям не звертати уваги на ціни, а уважніше дивитися на якість продуктів. Головне, щоб вони були свіжі, а не побиті чи гнилі, але за низькою ціною.