У Коломийській станиці Братства ОУН-УПА все ще чекають на обіцяне...

Їх залишилося зовсім небагато. На сьогодні Коломийська міськрайонна станиця Братства ОУН-УПА Карпатського краю налічує 45 учасників бойових дій: 21 у місті і 24 - в районі. Як їм живеться? Чи пам’ятає про них влада і чи допомагає у розв’язанні їхніх життєвих проблем?

З нагоди Дня Конституції та 72-ї річниці проголошення Проводом ОУН Степана Бандери в окупованому німцями Львові Акта відновлення української самостійної держави до ветеранів національно-визвольних змагань Коломийщини навідалися генерал-отаман Українського козацтва, голова ради поважних козаків Євген Сохан, генерал-хорунжий Українського козацтва, голова президії обласної ради Українського товариства мисливців та рибалок Михайло Лущак, гість із США - настоятель української автокефальної православної церкви Святої Покрови в Чикаго о. іван Боярчук та автор цих рядків.

Легендарному сотенному УПА Мирославу Симчичу (псевдо "Кривоніс") керівник громадської організації - окремого науково-освітнього центру Українського козацтва ім. С. Височана при ПНУ ім. В. Стефаника Є. Сохан вручив книгу академіка Володимира Грабовецького "З літопису героїки Української Повстанської Армії на Прикарпатті в 40-50-х роках ХХ ст." з його дарчим написом. Господар приймав нас у гарно облаштованій кімнаті-музеї, для якої переважну більшість фотографій, матеріалів про М. Симчича та його бойових побратимів підібрала дружина - пані Раїса, а допомагав подружжю оформити експозицію місцевий ентузіаст Юрко Тимошенко. Сюди приходять як ветерани визвольних змагань, так і члени Спілки української молоді, школярі міста і району. До помешкання колишнього сотенного УПА тепер приємно завітати.  Пан Мирослав каже:

- Лише коли постала незалежна Україна, я зміг повернутися в рідний край. Міська влада нам з дружиною дала цю квартиру на першому поверсі багатоповерхівки, щоправда, дуже занедбану. Я ж зі своєю мінімальною пенсією не мав коштів, щоби привести помешкання до ладу...

Як усе було, детальніше розповів згодом  Є. Сохан:

- 5 січня нинішнього року панові Мирославу виповнилося 90. Десь за півтора року до цього ювілею я відвідав його вдома. і, знаєте, стало якось не по собі: та ж зганьбимося перед членами Братства ОУН-УПА й іншими гостями, котрі приїдуть з івано-Франківська, Львова (М. Симчич - почесний громадянин і цього міста, не лише Коломиї. - і. Г.), з різних куточків України, щоби привітати ветерана УПА з вельми поважною датою в житті, й побачать облуплені стіни в його квартирі. Як активіст Українського козацтва звернувся я до голови облдержадміністрації Михайла Вишиванюка, щоб він посприяв у ремонті квартири Мирослава Симчича, якому, до речі, ми теж присвоїли звання генерал-хорунжого Українського козацтва. і чільник обласної виконавчої влади у своєму вкрай напруженому робочому графіку викроїв час, щоб особисто побувати тут разом із головою РДА Михайлом Негричем, мене ж попросив тримати на контролі той ремонт. Отож як не подякувати голові ОДА, а на громадських засадах - генерал-отаманові Українського козацтва, гетьманові галицько-карпатського краю Михайлові Вишиванюку за те, що влада допомогла привести до Божого вигляду квартиру колишньому сотенному УПА і політв’язню.

Навідались ми і до заступника голови міськрайонної станиці Івана Грималюка (він 15 липня теж зустрів свій ювілей - 80-літній). Їдемо разом  в офіс цієї громадської організації, що в центрі Коломиї. Вигляд кімнати, на жаль, псують старі обшарпані й поламані крісла.

- Замінити їх на нові обіцяв у присутності голови ОДА Михайла Вишиванюка вже майже три роки тому, перед виборами до обласної ради, нинішній її депутат наш земляк Богдан Гдичинський і навіть прислав був через два-три місяці після тієї розмови двох дівчат, які подивились на крісла, перерахували їх. Але з того часу більше ніхто від Гдичинського сюди не навідується, - каже І. Грималюк.

Станиця має свій хор із більш як 20 осіб. Цей колектив виїздить на виступи в села Коломийщини, в інші райони області. Проте часом знайти автобус для хористів та активістів братства стає великою проблемою. І. Грималюк пригадав, як одного разу навіть у райдержадміністрації не могли їм нічим зарадити - посилалися на брак коштів для оплати далекої поїздки. А на Яблуницький перевал коломийських членів братства запросили на вшанування пам’яті 14 розстріляних ворогами хлопців-галичан - учасників Карпатської Січі (після поразки проголошеної в березні 1939 року на Закарпатті незалежної української держави - Карпатської України вони пробиралися лісами додому і потрапили до рук румунів, які передали їх для розправи польським прикордонникам). Хтось порадив, щоб керівники станиці звернулися до голови районної ради Б. Болюка, адже він і сам співає, зокрема дуже любить повстанські пісні. Нагадали Богданові Володимировичу про це його захоплення - і той таки вишукав можливість замовити для хористів автобус у Коломийському автопарку. Транспортний засіб із цього ж парку "організувала" недавно для поїздки хору та керівників станиці в с. Тюдів Косівська райдержадміністрація. Там відбулося освячення пам’ятника головному командирові УПА Романові Шухевичу, відновленого після руйнування його невідомими вандалами в березні цього року.

- Їх і досі правоохоронці не знайшли. А чи хочуть знайти? - каже не без іронії Мирослав Симчич. - Щось не пригадую, щоби бодай один випадок нищення пам’ятників нашим національним героям було розкрито... 

Та повернемось до теми нашої розповіді. За словами І. Грималюка, мерія надала їм приміщення під офіс (бував тут і сам міський голова Ігор Слюзар), оплачує комунальні послуги. Отримує станиця від міської та районної влади також скромну фінансову допомогу для своєї діяльності. Звичайно, її далеко не вистачає навіть для того, щоб належно привітати тих членів братства, котрі зустрічають свою 80-ту чи 90-ту річницю. Рідко кому з них Господь дарував таке довголіття, а частіше, на жаль, доводиться говорити про необхідність купувати і привозити на похорони вінки від їхньої станиці - бойові побратими і посестри один за одним відходять у кращі світи...

Але, як би там не було, колишні учасники визвольних змагань не нарікають на свою долю, а дякують Богу та місцевій владі і за те, що мають. Вагомою підмогою стали для кожного з них ті 500 грн. щомісячної доплати до пенсії, які призначили їм відповідно до рішення обласної ради: по 250 грн. з обласного та міського бюджетів.

Ці люди попри свій вельми поважний вік, підірване бойовими пораненнями й совітськими концтаборами здоров’я, попри невеличкі пенсії стійко переносять і всі нинішні життєві та суспільні негаразди. Та ще й в міру своїх сил прагнуть внести особисту лепту в розбудову незалежної України, а саме в патріотичне виховання нашої молоді. Кому ще дозволяє самопочуття, приходять на запрошення в школи до учнів та педагогів, виступають і на масових заходах до державних та національних свят.

- Українське козацтво, - каже Михайло Лущак, - вже немало зробило для вшанування пам’яті полеглих борців за волю України: ми впорядкували ряд їхніх могил, у Чорному лісі встановили стелу провідникові ОУН Степанові Бандері, чотири каплички на місцях боїв вояків Cтаніславського тактичного відтинку "Чорний Ліс" УПА, яким командував "Різун" - Василь Андрусяк. Зробило свій внесок Українське козацтво і в упорядкування масових поховань єврейських, польських та українських громадян зі Станіслава, розстріляних нацистами під час Другої світової війни за селом Павлівкою, в спорудження тут каплиці Верховних апостолів Петра і Павла. А тепер ми відвідуємо колишніх учасників визвольних змагань у різних районах області. Маємо завжди пам’ятати подвиг колишніх українських повстанців задля нинішніх і прийдешніх поколінь, задля нас із вами. Без громадянської і ратної відваги цих людей ми б сьогодні не мали незалежної України.