Хто за сланець, тому честь

Ще день-два, і матимемо прекрасну нагоду переконатись, чого вартують запевнення депутатів нашої обласної ради в бажанні служити народові, як-то кажуть, правдою і вірою. Адже невдовзі прикарпатській громаді мали б стати відомими як сам проєкт угоди про розподіл вуглеводнів між державою Україна, компанією Chevron і ТОВ "Надра Олеська", так і реакція на проєкт наших обранців.

До цього часу депутатський корпус Івано-Франківщини, треба визнати, до питання видобутку сланцевого газу на території області підходив серйозно. Настільки серйозно, що, обурені заявою прем’єр-міністра про штучне гальмування процесу в нашій і Львівській областях, депутати вимагали в Миколи Азарова вибачення за необдумане звинувачення. Слова вибачення з Києва, звичайно, не пролунали, однак сам факт вимоги перепросин заслуговує на увагу. Нехай не думає уряд, що на підвладних йому теренах проживають безсловесні пахолки, нездатні впімнутися за свою власну вигоду.

Отже, обласні депутати поставили перед київською владою резонне питання: що матиме Івано-Франківщина від вторгнення в її надра американської компанії? І забажали, наскільки можна зрозуміти, 50 % ренти. Тому й чекаємо з таким нетерпінням обнародування деталей проєкту. Врахує держава побажання прикарпатської громади чи ні?

Наразі ж, очікуючи на документ, зміст якого міг би значно поліпшити фінансове становище області, пригадаймо в загальних рисах розвиток сланцевої революції. Тієї самої революції, наслідків якої боїться Росія. Чи не проспав її "Газпром"? - запитували російського президента в ході цьогорічного спілкування Володимира Путіна з народом. Путін, звичайно, не погодився з такою постановкою питання, проте це виглядало на добру міну під час поганої гри. Тому що останніми роками як ціни, так і обсяги поставок у російському газовому царстві не ростуть. Ще до кінця 2011-го "Газпром" планував, наприклад, підвищити ціни німцям до 500 доларів за одну тисячу кубів. Нині ж мова йде щонайбільше про 400 доларів.

Не таємниця, що основна загроза для росіян на цьому полі - Сполучені Штати Америки. Розпочавши розробку сланцевого газу, американці досягли вже цілковитого самозабезпечення цією ключовою енергосировиною. І перестали закуповувати дорогий зріджений газ Катару й Алжиру. Останнім нічого не залишалось, як кинути його в Європу - головний споживач російського трубного газу. От ціни на весь газ, у тому числі й на зріджений природний (ЗПГ), упали. У Королівстві Нідерландів, скажімо, збудували вже один термінал для прийняття ЗПГ, виробленого в США зі сланцевого газу, задумуються над будівництвом другого терміналу.

Чи має якусь користь від своєї газової революції американський народ? Ще й яку! Внутрішні ціни в США на газ різко знизились, торік тисяча кубічних метрів газу коштувала американцям лише 102 долари. Пригадую в зв’язку з цим початки 1990-их, коли в Коломийському районі освоювали Дебеславцівське газове родовище. "Але ви не думайте, що ціни на газ для Дебеславців будуть демпінговими", - застерігав від "халяви" тодішній представник президента Кравчука в районі. Особиста мене ця його фраза, мовчазно сприйнята учасниками однієї з численних нарад, неприємно вразила. Вразила вона, напевно, й районних урядовців. Ніхто не бажав протестувати, псувати собі нерви. Тому й маємо те, що маємо. Власне, те, що заслужили.

Тепер, добрих двадцять років опісля, ми вже трохи вчимося, як бачимо, боронити свій інтерес. Мусимо вчитися, бо що б там не казати, а певні екологічні загрози від промислового видобутку сланцевого газу все ж таки є, то щоб не сталося так, як у тій казці про ведмедя і селянина. Пригадуєте, селянин завжди дурив ведмедя, садячи то картоплю, то кукурудзу. Захотів ведмідь їсти те, що над землею, - селянин посадив картоплю; захотів під землею - посадив кукурудзу. І все виходило так, що ведмедеві недогода.