Українці стають все більш нещасливими

Попри усілякі економічні та соціальні проблеми, більше половини опитаних українців (56%) вважають себе щасливими. Це виявило дослідження Київського міжнародного інституту соціології. У порівнянні з 2010 роком українці стали нещаснішими, проте рівень щастя зараз вищий, ніж десять років тому.

Соціологи зазначають, що серед молоді найщасливіших людей найбільше, і з віком кількість щасливих стає меншою. А найщасливішими регіонами України, за результатами дослідження, є західний (58% ) і центральний (57%), найменш щасливим є південний (53%). Рівень щастя дослідники також пов'язують із добробутом, освітою та місцевістю, де живе людина.

Наскільки доцільно пов'язувати поняття щастя із суто матеріальними чинниками, наскільки взагалі українці вміють бути щасливими, життєрадісними та оптимістичними, що заважає їм бути щасливими, а також чи зможуть вони здобути це вміння з роками.

Глибоке українське та приземлене європейське щастя

Заступник директора з наукової роботи Інституту соціології НАНУ Євген Головаха розповів, що під поняттям щастя в різних країнах розуміють різні речі. Так, наприклад, якщо порівнювати англійське "happiness" та українське "щастя", то різниця суттєва: наше "щастя", за його словами, "має відтінок вищого стану", означає повне задоволення, а у британців це більш приземлена і практична категорія.

Взагалі щодо спроб оцінити рівень щастя населення тієї чи іншої країни, соціолог зазначив, що такі дослідження із певними корективами все-таки відображають стан населення.

"Але важко порівнювати одну країну світу з іншою, запитуючи про щастя, тому що найщасливіші люди часто виявляються у тих країнах, де живуть дуже бідно - Колумбія, Нігерія тощо. Там мафія, злочинність, бідність, але люди щасливі, бо такий вже культурний стереотип. А в Європі щастя пов'язується із матеріальним і соціальним благополуччям. Якщо порівняти за цим показником європейців і українців, то ми будемо на останньому місці поруч із болгарами та іншими соціально неблагополучними країнами", - зазначив Головаха.

До того ж, щастя пов'язане не тільки з соціально-економічною ситуацією чи станом економіки, а передусім із особистим життям. Тобто воно є "комплексною категорією".

"Можна бути багатим і нещасним або відносно бідним і щасливим. Українці вміють бути щасливими, особливо коли йдеться про власну родину. За нашими дослідженнями, переважна більшість, три чверті людей, задоволені тим, як складаються їхні відносини в родині", - наголосив соціолог.

На думку експерта, слід все ж таки розрізняти поняття щастя та задоволеності. Адже перше торкається багатьох речей, у тому числі суто особистих, а задоволення - соціальних показників, політичної ситуації тощо.

"Якби ми запитали, наскільки українці задоволені життям в Україні, виявилося б більше незадоволених. Тобто щастя - це особистісна категорія. А якщо ми хочемо виміряти задоволення населення за соціальними показниками, то варто питати, чи задоволені вони життям, матеріальним станом, тим, як складаються їхні стосунки в суспільстві. І ми б побачили, що в нашій країні незадоволених набагато більше, ніж задоволених. А, скажімо, у країнах Західної Європи, тим більше, Північної, переважають задоволені життям люди", - розповів Євген Головаха.

Коментуючи те, як змінювалася кількість щасливих людей в Україні з роками, соціолог зазначив, що сьогодні ситуація "не така ахова", як у 90-х і на зламі 90-х та 2000-х, саме цим пояснюється те, що щасливих побільшало за останні десять років.

"Тоді була велика криза, люди були неадаптовані до нового життя. Зараз населення більш адаптоване, особливо нове покоління, яке не може порівнювати, що було раніше, і що є тепер. Наприкінці 90-х ми питали людей, як вони оцінюють своє життя за різними показниками за минулий рік за п'ятибальною шкалою. Якщо у 90-х загальна оцінка населення була "двійка", то зараз - вже "трійка"", - додав Головаха.

Те, що українці стали більш нещасними за останні три роки, науковець пояснює розчаруванням можновладцями: було обіцяно багато усіляких реформ і покращень, але жодного результату не було. За його словами, після будь-яких виборів завжди з'являються надії через купу обіцянок. Вони не виконуються, і приходить нова хвиля розчарувань. "Те саме було у 2005 році, те саме буде й на наступних виборах. Все відбуватиметься хвилеподібно, але з певним підвищенням, бо це пов'язано із реальною зміною умов життя і адаптацією. Тобто буде так: підйом, падіння, підйом, падіння, але із загальним дуже поступовим підйомом", - поділився оптимістичним прогнозом соціолог.

Щастя - питання еволюційне

Київські соціологи не єдині, хто намагається виміряти рівень щастя населення. Так, у світі з липня 2006 року науковці вираховують Міжнародний індекс щастя, який відображає добробут людей та стан довкілля у різних країнах світу. Проте, на думку соціального психолога Олега Покальчука, такий індекс є дуже оцінковим і не завжди здатний відобразити реальний стан справ. До того ж, за його словами, враховувати значення ВВП на душу населення при вимірюванні щастя не зовсім доречно, оскільки мета людини - не бути багатою, а бути щасливою і здоровою. Те саме стосується й спроб оцінити щасливість українців.

"Така матеріалістична динаміка, якою оцінюють дуже суб'єктивну характеристику - щастя, особисто у мене викликає сумніви. Тому я піддавав би великому сумніву назву цього індексу і загалом ставлюся до нього скептично. Так, враховують і тривалість життя, і довкілля, і забезпеченість, і добробут, але ж у нашому розумінні щастя включає багато метафізичних складників", - пояснив Покальчук.

Крім того, психолог наголосив, що якщо спитати будь-яку людину на вулиці про те, чим для неї є щастя, можна почути безліч абсолютно різних відповідей.

Те, що молодь щасливіша, ніж люди більш старшого віку, очевидно і не потребує досліджень, переконаний Олег Покальчук. Це психолог пояснює тим, що будь-який організм, що росте, прагне розвитку. Натомість старші люди бажають передусім стабільності та спокою - "головне, щоб не було війни, щоб їх ніхто не чіпав, щоб усе було добре".

Щодо вміння українців бути щасливими - з цим у нас кепсько, вважає психолог. І сталося так із декількох причин.

"Українці достатньо заздрісні, марнославні й не вірять самим собі, постійно зовнішньо орієнтовані в оцінці своїх дій. Якби вони були більш егоїстичні, вони були б і більш європейські (бо Європа є достатньо егоїстичною). У цьому є багато негативу, з нашої точки зору, але це успішно з точки зору самореалізації. Натомість українці з одного боку працьовиті, а з іншого - весь час дивляться на інших: як же інші оцінять те, що вони роблять. Тому у цьому вони програють таким життєрадісним країнам, як, наприклад, Бразилія та інші країни, де тепліше, веселіше, люди менше заморочуються, хоча життя у них не завжди в порядку", - пояснив Покальчук.

При цьому експерт зазначив, що перевчити українців, навчити їх умінню бути щасливими не вдасться. Та й не потрібно цього робити. Оскільки, за його словами, це "еволюційне питання", і все зміниться само собою завдяки молоді, яка зростала в інших, не радянських, умовах.

"Наші люди виросли в радянському середовищі, де, умовно кажучи, щастя відпускалося по талонах, і де раділи тому, що молодіє партія, а якщо ні, то ви - дисидент. Це відійде, і молодь, яка виростала і формувалася за інших умов, буде вільнішою і легшою. Думаю, що це питання еволюційне, і не потрібно нікого перевчати", - зазначив психолог.

Тому, на думку Олега Покальчука, з роками можна очікувати, що українці ставатимуть щасливішими.

"Коли кількість людей із спільною системою поглядів більше 20%, то ці люди починають здійснювати домінуючий вплив. Поки що цієї молоді, людей, які виросли у "постсовку", ще недостатньо, бо часто вони виростають і виїжджають. Але коли їх буде 20-30%, емоційний клімат зміниться на краще", - підсумував психолог.

Оптимізм - не "коник" українців

Результати дослідження Київського міжнародного інституту соціології є цілком адекватними і показовими, вважає доктор психологічних наук, професор, завідуючий лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України Вадим Васютинський. Передусім, на його думку, показовим є те, що кількість щасливих людей в Україні, як свідчать результати соціологічного опитування, переважає над кількістю нещасних, попри всі економічні та політичні проблеми. А незначне зменшення кількості щасливих не є аж таким вже принциповим, проте, якщо тенденція зберігатиметься й надалі, це буде серйозний сигнал про стан настроїв у країні.

Оцінюючи загалом уміння українців бути щасливими, психолог зауважив, що щасливість, життєрадісність та оптимізм не є національними рисами українців. Це вміння взагалі не притаманне тоталітарним і посттоталітарним суспільствам, додав Васютинський. А українцям більш вдається бути щасливими колективним щастям, аніж власним індивідуальним.

"У тоталітарному суспільстві, яким було радянське, громадяни були щасливі величчю радянської влади - велика перемога, Гагарін полетів у космос тощо. Коли радянська влада досягала якихось успіхів, люди раділи, сприймали це позитивно. Це не погано. Це теж був стан позитиву, оптимізму, щастя. Але це оберталося тим, що на особистому рівні, люди були ніби покинуті напризволяще і не навчалися бути щасливими, бо вони не вміли бути суб'єктами власного життя. Тобто те, як жити, чого хотіти, чим захоплюватися, переважно людина вирішувала не сама, а за неї. Їй диктувалося, що важливо, що цінно, а що не має значення", - пояснив Вадим Васютинський.

Коли тоталітарна система розвалилася, виявилося, що українці безпорадні, не мають такого досвіду, а відповідно просто не вміють будувати своє власне щастя, наголосив психолог. Зараз українці тільки вчаться жити так, як їм того хочеться.

Загалом, українці не вміють бути щасливими глибоким індивідуальним щастя, наголосив Васютинський. Їм це мало знайоме, і вони не наважуються бути щасливими. Психолог нагадав, що у Радянському Союзі культивувалися дві риси - колективізм і скромність.

"Тобто коли ми всі разом, ми можемо бути щасливими - у натовпі, на демонстрації тощо. А коли людина сама, вона мусить бути скромною. А скромність - це зовсім не щастя, вона означає, що людина має бути сірою і нічим не відмінною від інших. Тому скромна людина не може бути по-справжньому щасливою. Чи означає це те, що людина має бути нескромною? Ні. Людина повинна бути ініціативною, чогось прагнути, має намагатися бути відмінною від інших, тоді вона має шанс бути щасливою по-своєму. Саме цього нам якраз найбільше бракує", - зазначив експерт.

Та загалом українці змінюються у позитивному напрямку, переконаний психолог.

"Не впевнений, що цей позитивний напрямок нам цілковито забезпечений і є невідворотним. Але якщо ми рухатимемося в цей бік, то навчатимемося бути трохи більше щасливими", - підсумував Васютинський.

Надія МАЙНА