Ситуація стабільна: народ проти міліції

Людям, які називають себе правоохоронцями, уже, здається, не вмитися в чистій воді. Маю на увазі те, що трапилося у Врадіївці на Миколаївщині, де працівники міліції зґвалтували й по-звірячому побили 29-літню продавчиню Ірину Крашкову.

Дивлячись телесюжет про цю дику історію, я згадав один момент з книжки спогадів радянського генерала-дисидента Петра Григоренка. Він описує, як приїхав якось, будучи вже під пильним оком органів, погостювати з Москви в рідний край. Малою батьківщиною Григоренка, нагадаю, була сусідня з Миколаївщиною Запорізька область. І ось куди б не пішов у селі, всюди за ним шпигує присланий з райцентру кагебіст. А за кагебістом біжить зграя дітвори і, підохочувана дорослими, дражниться з "тайняком". Та й самі дорослі мешканці села не особливо панькаються з ним...

Признатися, не дуже й вірив цим рядкам у книжці. Можливо тому, що в нас, у Галичині, явно-славно підсміюватися з кагебіста навряд чи хтось наважився б. Стільки народу передчасно пішло з вини цих "лицарів плаща і кинджала" на вічний спочинок, стільки перейшло через сталінські концтабори, що страх надовго в’ївся в душі людей. Навіть під час Помаранчевої революції ніхто зі старшого покоління в Коломиї не наважився на якісь різкі рухи, лише відчайдушна молодь закидала райвідділок міліції яйцями й рушила далі, скандуючи волелюбні гасла.

А щоб привселюдно зневажали кагебіста в південній області, де народ спить і бачить себе в обіймах з Росією? Та ні, це Григоренко трохи, мабуть, пофантазував, видав бажане за дійсне.

...Чи не першим переконливим доказом того, що ми тут недостатньо добре знаємо вдачу українців Півдня, стали вибори до Верховної Ради в Первомайську. Пригадуєте телекартинку, де обурена жінка ледь не зрікається свого сина-міліціонера, звинуваченого громадою в побитті виборців? Особисто мене ця телекартинка змусила подивитися на Південь іншими, куди прихильнішими очима. І ще краще зрозуміти, що балаканина сьогоднішньої влади на тему протистояння різних українських регіонів - усього лише брудна провокація цієї самої влади. Звісно, їм би так хотілося, щоб ми дихали один на одного вогнем, забувши про їхню захланність.

І ось маємо ще один доказ того, що народ на Півдні зовсім не такий затурканий, як уявляють собі власники золотих унітазів і мештів з крокодилячої шкури на Банковій. Штурм райвідділка міліції у Врадіївці, внаслідок якого влада змушена була ввести в розбурхане містечко "беркутівців", загальна атмосфера ненависті до тих, хто мав би оберігати спокій громадян, а не проявляти садистських нахилів, - все це доводить, що люди готові боротися зі злом, яке дедалі нахабнішає.

Певна річ, владоможці роблять вигляд, що в країні все спокійно, всі задоволені. Якраз 27 червня, в день зґвалтування міліціонерами Ірини Крашкової, голова Миколаївської облдержадміністрації заявив, що криміногенна ситуація на підлеглій йому території стабільна і під контролем. Чого вартує ця стабільність і підконтрольність - невдовзі переконалася з жахом уся країна. Та й чи тільки, зрештою, на Миколаївщині творяться безчинства, від яких мороз по шкірі в літню спеку?

Рятуючи честь мундира (хоча навряд чи значення слова "честь" їм відоме), міліцейські начальники наговорюють, начебто натовп, що штурмував відділок, підзарядився оковитою, тому поводився неадекватно. Вони б, напевно, широко розплющили від здивування очі, якби їм сказав, що люди поводилися не те що адекватно, але навіть згідно з Конституцією України. Тому що в Конституції написано: "Кожен має право... захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань". І ще: "Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань".

Мешканці Врадіївки й використали своє конституційне право. Влада ще має поклони в церкві бити, що українцям терпець вривається нечасто. Адже тільки в іспанському портовому місті Барселоні за один рік відбувається більше масових акцій протесту, ніж відбулося в Україні за двадцять років незалежності. Але ми вчимося, хоч і повільно, тяжко, та вчимося бути людьми, які також мають гідність і яких шанує цивілізований світ...