Нинішнє покоління житиме. Питання - як довго?

Раптово померла ще зовсім молоденька коломийська дівчина, кажуть, одиначка в батьків. Прийшла додому з медколеджу й померла. Перед цим начебто не хворіла, просто відірвався тромб - і юне життя перервалося. Небезпеки, які загрожували раніше людям старшого віку, постають уже, як бачимо, і на шляху молодих...

І не тільки молодих уродженців Коломиї. Звістки про такі трагедії доходять звідусіль, хоча треба визнати, що статистика ООН з цього приводу куди "поблажливіша" до Заходу, ніж до наших пострадянських теренів. Згідно з нею, у розвинутих країнах світу до 60-річного віку доживе 86% сьогоднішніх 15-літніх. У країнах, що розвиваються, ця цифра нижча, 79%. У Російській Федерації - лише 69%. Україні пишатися теж нічим, ми приблизно на російському рівні.

Проте в Росії, на відміну від України, про загрозливу ситуацію принаймні говорять публічно, шукають засобів протидії погибелі країни в демографічній "ямі". Адже це дуже серйозний виклик для уряду - третина сьогоднішніх підлітків не доживе до пенсії! Як розвиватися країні, якщо працездатних у середині століття виявиться значно менше, ніж пенсіонерів? Невже пенсіонерам з інвалідами доведеться рятувати становище й заповнювати собою вільні робочі місця? І завозити ще більше мігрантів?

Узагалі-то на традиційне "що робити?" відповідь відома. Державі потрібно куди мудріше провадити соціальну політику, витрачати на неї більше валового внутрішнього продукту, ніж неповний один відсоток бюджету. Потрібно створювати належні побутові умови для великих сімей, для життя, яке можна було б назвати гідним людини. Потрібні зміни в способі життя молоді, щоб активніше залучати її до спорту...

Відповідь теоретично відома, а про масові регулярні заняття юних у спортзалах, про висококалорійне харчування в школах доводиться хіба мріяти. Згадати лише недавню нашумілу історію з сурогатом вершкового масла в коломийських навчальних закладах. А скільки таких історій залишається поза увагою прокуратури!

Кому випало народитися в СРСР в епоху т.зв. розвинутого соціалізму, той добре пам’ятає тодішній лозунг: "Партія урочисто проголошує - нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі". Були наївні, що вірили обіцянкам партії, були такі, що сукали дулі в кишені... Нинішнє покоління, якому вже ніхто нічого суттєвого не обіцяє, також, звичайно, житиме. Питання лише - як довго? Хоча статистику ООН ми вже знаємо, особливо довго не гарантують.

Ось і втішайся після цього сімнадцятими роковинами Конституції. Яка декларує, що "обов’язок держави - захищати життя людини"; що "держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю"; що "держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло"... І ще багато чого іншого, що недалеко втекло від колишніх обіцянок комуністичного раю.