Не батогом, а пряником

Замість того, щоб карати дитину фізично, психологи радять батькам виховувати себе.

"За одного битого сім небитих дають. Але їх не беруть!" - говорить народне прислів’я. Наші пращури передавали з покоління у покоління універсальний рецепт виховання - з допомогою батога та пряника. Чи варто дослухатися до порад прадідів чи погодитися з тим, що народна педагогіка дещо застаріла? Відповідь на це запитання шукала кореспондент "ВЗ".

Про ТЕ, ЩО СТУСАНИ - порушення прав дитини, юні канадійці знають мало не з пелюшок. Про це їм сповіщають величезні бігборди на вулицях міста. Там вказані телефони, за якими діти можуть "здати" батьків, які посміли підняти на них руку. Корінний галичанин, який вже декілька років живе з сім’єю у Канаді, розповідав, як його син-підліток під час чергового сеансу виховання погрожував: мовляв, ми, татку, не в Україні, тож якщо влаштовуватимеш мені прочухани - "настукаю" поліції.

Якщо змалечку налагоджувати з дитиною довірливі стосунки, з нею про все можна домовитися "мирним шляхом". Та коли спостерігаєш у супермаркеті картину, як карапуз падає на підлогу і верещить, вимагаючи від батьків нову іграшку, починаєш сумніватися, що демократичний метод виховання тут стане у пригоді.

Психолог Катерина Явна зазначає, що дитина сприймає фізичне покарання як образу. Відчуває емоційний дискомфорт, але поведінки при цьому не виправляє. У більшості випадків батьки піднімають руку не тільки з метою повчання: для них це - точка емоційного кипіння. Користь від покарання можлива лише тоді, коли дитя усвідомлює мотиви вчинку мами чи тата, сприймає його як попередження.

"З допомогою стусанів ніколи не досягнете мети, - наголошує пані Катерина. - До того ж, якщо чадо емоційно вразливе, фізичне покарання може спричинити стрес". За її словами, діти влаштовують істерики тоді, коли є глядачі. Найкраще - не звертати на це уваги. "Коли малюк починає з криками щось вимагати у публічному місці, маму, у першу чергу, хвилює думка оточення. Їй починають робити зауваження - мовляв, погано виховуєте нащадка. Дивитися з осудом в очах - це зумовлено нашим рівнем культури", - каже психолог.

На її думку, краще уникати ситуацій, внаслідок яких малюка доведеться карати. Наприклад, робити покупки без нього. Або домовлятися наперед: попереджати, що сьогодні маєте можливість купити йому щось на десять гривень, і ні на копійку більше.

Якщо дитина надто часто скандалить та відмовляється вас слухати - це означає, що вона має психологічні проблеми або ж батьки неправильно поводяться щодо неї. Наприклад, якщо хлопчик або дівчинка весь час забуває про батьківські доручення - це може свідчити не стільки про безвідповідальність, скільки про гіперактивність. Коли чадо постійно порушує встановлені у сім’ї правила - це може бути ознакою того, що їх забагато або малюк не розуміє їх, тому почувається некомфортно.

У 99% погана поведінка - це спосіб привернути до себе увагу. Як тільки почнете приділяти нащадкові більше часу - зміни у кращий бік приємно здивують вас.

Психолог Марія Стасюк вважає, що дитину слід не виховувати, а любити. Виховувати потрібно, у першу чергу, себе."Нерідко батьки щось забороняють малечі, не пояснюючи причини, а самі роблять це. У чада виробляються подвійні стандарти: воно не знає, кому вірити. Наші етика та мораль виявляються у поведінці, яку дитя завжди наслідує. Безпрограшний метод виховання - особистий приклад!" - переконана пані Марія. Вона також зазначає: якщо дитині багато разів щось повторюєш, а вона категорично відмовляється слухати, її можна й "тріпнути". Натомість це припустимо лише у випадках, коли маля справді не хоче нікого чути, а не тоді, коли вас підводять нерви.