Не перерветься батьківська династія

А ви знаєте яка краса, коли потужний, могутній, грізний і водночас елегантний та легкий мов повітря винищувач невимушено, на шаленій швидкості, мовби граючись зі всіма законами фізики, відривається від бетону і повертається у небо? Небо для якого він створений…

Саме такими бачив літаки з самого дитинства тепер вже майор Андрій Діяк - начальник командного пункту - заступника начальника штабу з бойового управління 114-ї Івано-Франківської бригади тактичної авіації. Справа в тому, що його батько Анатолій Петрович працював авіаційним техніком в аеропорту Луганськ. І малим Андрій Анатолійович часто бував на роботі у батька. Бачив як крилаті стальні красені злітають і повертаються. Бачив яка важка і копітка праця всіх членів «авіаційної родини» докладається до того щоб кількість злетів завжди дорівнювалась кількості посадок. Напевно там, на бетоні аеродрому, вглядаючись у сповненні гордістю за свою роботу батьківські очі, Андрій полюбив небо, полюбив авіацію, і цю відповідальну роботу по організації і забезпеченню безпеки польотів.

Як завжди буває у дитинстві час плинув неспішно. Але Андрій намагався не втрачати його даремно. Ще навчаюсь в школі він здобув перший розряд з боксу. За словами нашого героя, власне спорт і був важливою цеглинкою в його умінні і прагненні завжди досягати перемог. Ніколи не здаватись перед поразками і завжди знаходити в собі сили підніматись щоб іти далі. Однак крім успішного навчання в середній школі, заняттям спортом Андрій велику увагу приділяв заняттях в Луганському аероклубі. Там він виконав 9-ть стрибків з парашутом, і як головне досягнення - кілька годин нальоту на спортивному літаку Як-52. Після школи вибір подальшої долі був очевидним. Він склав іспити і успішно поступив у Ворошиловградське вище військове авіаційне училище штурманів за спеціальністю офіцер бойового управління. З початку навчання принциповому та сумлінному курсанту довірили виконувати обов’язки командира відділення, а згодом посаду заступника командира курсантського підрозділу. Роки навчання пройшли цікаво і ось лейтенант Андрій Діяк отримує призначення на посаду офіцера бойового управління командного пункту винищувального авіаційного полку, що дислокується на Прикарпатті.

Тепер майор Андрій Діяк керує екіпажами під час польотів. Від нього напряму залежить життя не лише пілотів, але й багатьох людей на землі. Та про високий професіоналізм цього офіцера красномовно розповідають численні відзнаки командування. Ним виконано 1080 наведень на повітряні цілі, приймав практичну участь у навчаннях, пов’язаних із застосуванням винищувальної авіації та виконав їх на оцінку відмінно, за що був нагороджений відзнакою Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України. В своїй службовій діяльності допущений до інструкторської роботи, в ході якої підготував до управління екіпажами більше 20 офіцерів бойового управління. Має кваліфікацію - майстер. За результатом щорічного оцінювання отримав оцінку відмінно.

Сьогодні майор Андрій Діяк вже сам батько. І як в його дитинстві він час від часу приводив своїх дітей до себе на службу. Де його соколята вдивляючись у батьківські очі, пірнаючи у суворе, чітко регламентоване та таке цікаве життя військового аеродрому все більше і більше закохувались у небо, у військову авіацію. Тому не викликало подиву, що старший син офіцера - Максим на сімейній раді повідомив батькам що має намір вступати до Харківського університету Повітряних Сил. Згодом юнак таки здійснив свою мрію та став курсантом обраного військового вишу за спеціальністю офіцер бойового управління. Незабаром він поповнить офіцерський стрій Збройних Сил України та стане правонаступником авіаційної офіцерської династії.