Коломиянину Мирославу Симчичу присвоїли звання "Почесного громадянина міста Львова"

Урочисті збори в приміщенні Ратуші із нагоди Дня Львова, у котрих взяли участь керівництво міста та області, колишні міські голови Львова, письменники, почесні громадяни міста, почесні львів’яни, депутати Львівської міської ради, представники державних органів влади, представники дипломатичного корпусу, представники інтелігенції, розпочалися Гімном України у виконанні хору "Гомін".

За традицією, на початку зборів капелан Львівської міської ради отець Павло Дроздяк промовив молитву за наше місто, повідомила прес-служба ЛМР.

"Сьогодні, у День святкування народження нашого міста, хочеться зичити, щоб наше місто було містом надії - надії для тих, хто, можливо, її втратив, світлом для тих, хто його не може бачити, радістю для тих, хто уже не може цією радістю ділитися. Дякую Богові за наше місто", - зазначив о. Павло Дроздяк перед молитвою.

Цьогоріч за визначні заслуги кількох поколінь у боротьбі за національне відродження та становлення української державності, збереження, продовження та утвердження традицій наукового, мистецького та культурного середовища міста родині Горинів-Мацелюхів присвоїли звання "Шляхетної львівської родини".

Родина Горинів-Мацелюхів - відомих українських політиків, науковців, митців.

Богдан Горинь (народився 10 лютого 1936р.) - український політичний та громадський діяч, народний депутат України 1-го та 2-го скликань, журналіст, мистецтвознавець, політолог, колишній дисидент. Член президії товариства "Україна", член Центрального проводу Республіканської християнської партії. Двоюрідний небіж Миколи Лебедя.

Микола Горинь (народився 29 січня 1945р.) - громадсько-політичний діяч, брат Михайла та Богдана Горинів, двоюрідний небіж Миколи Лебедя.

У 1990 році обраний депутатом Львівської обласної ради, з квітня 1992 року - голова ради. У 1994 році обраний головою Львівської обласної ради і головою обласного виконавчого комітету. 1995-1997 роки - голова Львівської обласної державної адміністрації.

Відзнакою "Золотий Герб міста Львова нагороджено директора ВАТ "Троттола" Рущишина Ярослава Івановича, голову наглядової ради ПАТ "Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури" Ломаковича Віталія Афанасійовича та директора компанії "Плантпол-Україна" Мартинів Ержіку Оттівну.

Відзнаку "Почесний знак Святого Юрія" вручили парохові храму Вознесіння ГНІХ Української Греко-Католицької Церкви, що на вул. Широкій, 81а, отцю Олексію Васьківу з нагоди 70-річчя від дня народження та 30-річчя священичого служіння Церкві Христовій та українському народові.

Таку ж відзнаку отримав ключар Свято-Покровського Кафедрального собору УПЦ КП о. Павло Кочкодан з нагоди 40-річчя священичого служіння та активну пастирську та місіонерську діяльність серед вірних Церкви Христової.

Також за мужність, наполегливість, велику силу волі, вагомий внесок у розвиток параолімпійського спорту, промоцію Львова у світі "Почесний знак Святого Юрія" мер Львова вручив спортсмену, золотому та срібному призеру у легкоатлетичних змаганнях на Європейських іграх спеціальної олімпіади, члену Львівського обласного добровільного товариства захисту неповносправних дітей та інвалідів дитинства "Довіра" Роману Солтису.

Звання "Почесного громадянина міста Львова" присвоїли Мирославу Симчичу, сотенному УПА.

Симчич Мирослав Васильович - легендарний сотенний УПА. Усього відбув в ув’язненні - 32 роки, 6 місяців, 3 дні. Указом Президента України від 26 листопада 2005 року нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня. 5 січня 2013 року Мирославу Симчичу виповнилося 90 років.

Проживає у м.Коломия Івано-Франківської області, "Почесний громадянин Коломиї". Народився у селі Березів Вижний колишнього Яблунівського, а нині Косівського району 5 січня 1923 року, в сім’ї селян середньої заможності. На його виховання великий вплив мав дядько матері - колишній курінний УГА Григорій Голинський.

У 1941 році вступив до юнацької мережі ОУН. Перед закінченням Коломийського архітектурного технікуму, восени 1943 року відправлений до першого куреня УНС (Українська народна самооборона) в Космач, де служив кулеметником. Після закінчення старшинської школи у Космачі в 1944-му році повертається з Буковини до рідних країв.

Найуспішнішим боєм сотенного Симчича став бій під Космачем, у якому з радянського боку, окрім дивізії НКВД, брали участь 31, 33 і 87 прикордонні загони. З боку УПА - місцеві курені, всього - не менше 10 сотень чисельністю понад 1200 старшин і стрільців. За дві з половиною години бою була знищена майже вся колона НКВД - 405 солдатів та офіцерів НКВД. В цьому бою загинув командир дивізії генерал-майор Микола Дергачов.

В 1949 році засуджений Івано-Франківським Військовим трибуналом на 25 років позбавлення волі за участь в УПА. Дивом вижив у жахливих умовах етапів і концтаборів. Згодом повторно був засуджений ще на 25 років за "участь у націоналістичному угрупуванні".

У 1963 році Симчича звільнили. Однак, 30 січня 1968 року він знову заарештований за, так званими, "ново виявленими обставинами". Після тривалого слідства, навіть "справедливе" радянське правосуддя не змогло довести жодних "ново виявлених злочинів". Верховний Суд СРСР своїм рішенням від 20.01.1970р. направив Симчича відбувати покарання за вироком 1953 року (кінець терміну 1982 рік).

У 1982 році Мирослав Симчич, не виходячи на волю, визнаний судом особливо небезпечним рецидивістом і засуджений за ст.187-І КК УРСР на 2,5 років таборів "за наклепи на радянський державний і суспільний лад".

Мирослав Симчич був звільнений у 1985 році. Загалом, відбувши в ув’язненні - 32 роки, 6 місяців та 3 дні.

"Львів’янином року" став Іван Гречко - відомий галицький колекціонер, меценат, громадський діяч, співорганізатор Інституту колекціонерства українських мистецьких пам’яток при Науковому Товаристві ім. Т.Шевченка.

Гречко Іван Михайлович - відомий галицький колекціонер, меценат, громадський діяч, співорганізатор Інституту колекціонерства українських пам’яток при Науковому Товаристві ім.Т.Шевченка.