Володимир Купчак: "Тушки" мають скласти мандати!"

Тижневик "Коломийські ВІСТИ" продовжує знайомити читачів з народними депутатами, які представляють у Верховній Раді України Прикарпаття. Про перші враження від роботи в парламенті, про новоспечених "тушок" та плани на майбутнє цього разу розповів Володимир Купчак (ВО "Батьківщина").

- Пане Володимире, які перші враження від перших місяців роботи в парламенті?

- Насамперед хочу подякувати своїм виборцям, які довірили мені працювати в українському парламенті. Це дуже відповідально, і я сподіваюся, що їм не буде за мене і мою роботу соромно. Щодо вражень, то мушу сказати, що і я, і мої однодумці по Всеукраїнському об’єднанню "Батьківщина" знали, що до парламенту ми йдемо відстоювати інтереси простих людей, захищати їхнє право на гідне життя, а саме: право на працю, на свободу слова, на освіту, на ведення свого маленького бізнесу, на соціальне, медичне забезпечення тощо. І ми знали, що відстоювання цих прав у сучасних українських реаліях - це боротьба з нинішнім режимом, встановленим Януковичем і його соратником Азаровим. І ми були готові до безкомпромісної боротьби і морально, і фізично, хоча й знали, що буде непросто. Я переконаний, що радикальні кроки опозиції щодо дій парламентської більшості дадуть результати, як дало результат блокування трибуни з нашого боку стосовно особистого голосування.

- Що було складним у переорієнтуванні на проблеми всеукраїнського масштабу?

- Безумовно, робота у Верховній Раді України має свою специфіку. Не можу сказати, що, потрапивши у парламент, я розгубився, адже до цього я був депутатом Івано-Франківської обласної ради, багато працював у фракції, у депутатській комісії, курував Тисменицький, Галицький та Тлумацький райони, тож часто бував на засіданнях районних рад, зустрічався як з депутатами, так і з пересічними громадянами, вислуховував їхні проблеми, дослухався до їхньої думки, робив висновки, якщо мав змогу - втручався у вирішення проблем, допомагав громадам районів. Тож депутатська робота мені добре знайома. Однак робота в парламенті має свою специфіку. Тут важливо бути в команді, тут важливо бути політично орієнтованим, розуміти проблеми українців більш глобально, більш стратегічно. Чи було це складно для мене особисто? Скоріше - ні, аніж так. Може, тому, що я ще доволі молода людина і швидко адаптуюся та орієнтуюся в ситуації, маючи вже досвід керівництва великим підприємством, досвід спілкування з багатьма політиками, бізнесменами, науковцями - не лише вітчизняними, а й закордонними.

- Чи не розчарувались у сподіваннях щодо роботи народного депутата?

- Не можу говорити про розчарування. Як казав мій дідусь: "Не зачаровуйся і не доведеться розчаровуватись". А якщо серйозно, то я свідомо йшов у політику, розуміючи, що йду працювати в опозиції. Я готував себе і свою сім’ю до того, що буде несолодко. Не люблю скиглити, але з першими труднощами зіштовхнувся ще на етапі виборних перегонів, коли були і погрози, і шантажі, і провокації. До речі, 4 місяці тому у мене народилась донечка, яку ми з дружиною назвали Юлею, тож тепер у нас маленька Юля Володимирівна! Мені, як українцеві і християнину, дорогі сімейні цінності. Тому особливо важливим для мене було розуміння того, що я роблю, родиною. Їхня віра у мене, їхня підтримка, так само як і підтримка моїх виборців, надихає мене. Це і є той секрет, який додає мені сил.

А розгойдуватись в парламенті особливо не довелося, адже ми з перших же годин роботи приступили до радикальних дій. Перші ж мої парламентські місяці - це швидше адаптація до умов, вимог і специфіки. Розчарування настає тоді, коли ти зовсім не можеш змінити ситуацію. А ми ж змінили! Ми своєю наполегливістю і впертістю таки домоглися того, що кожен депутат за будь-яке питання, поставлене на голосування, повинен проголосувати особисто. Вважаю, це велика перемога опозиційних парламентських сил.

Розумію, що кожна наша мета - чи то звільнення Юлії Тимошенко, чи то імпічмент президента, чи то відміна пенсійної реформи - буде отримувати шалений спротив провладної більшості. Але ми будемо намагатися змінити ситуацію. І те, що ми сьогодні звертаємося до всіх демократичних, патріотичних сил, до свідомої частини нашого суспільства і просимо їх підтримати наші дії, - це абсолютно логічний крок. І ми реально бачимо цю підтримку, тож нам діяти треба, а не розчаровуватися.

- Як оцінюєте ситуацію в Раді?

- Ситуація у Верховній Раді надзвичайно напружена і вона загострюється фактично щодня. Інших методів, якими діє нині опозиція, я, чесно кажучи, не бачу. Я розумію, що наші дії, а особливо дії наших лідерів піддаються великій критиці, однак ми маємо чіткий план дій і мусимо діяти, як одне ціле. Важливо, щоб нас не погубив розбрат. Для цього треба просто

згадати, що на нас покладають сподівання наші виборці, які хочуть в країні змін.

- Які Ваші прогнози на 2013 рік?

- На мою думку, нині чинна влада пропрацьовує і впроваджує план дій з дискредитації парламенту, зменшення його ролі, як єдиного острівця, де опозиція може реально впливати на дії влади, не допускати розкрадання країни, зради інтересів держави. Це вкрай невигідно певним силам, які намагаються вибудувати в Україні вертикаль диктатури, підпорядкованої одному "сімейному" кланові. Аналізуючи пресу і телебачення, можна зрозуміти, що суспільству нав’язується саме така думка, буцімто опозиція квола, не здатна на конструктив, понад те, блокує прийняття "таких корисних для українців реформ", які несуть "пАкращення", які ведуть Україну до Європи. Хоча ми чітко розуміємо, для чого проводяться виїзні засідання парламенту, на які не допускають не лише депутатів від опозиції, але й пресу - для розпилювання державного бюджету, висловлюючись їхньою лексикою - "дерибану" на користь своїх, наближених до корита. Так, з 1,7 мільярда гривень державних коштів, які передбачається спрямувати на капітальні видатки загалом по Україні, лише 11 мільйонів, тобто менш ніж один відсоток планується виділити на Прикарпаття! В той час, як на одне лише містечко Єнакієве, що в Донецькій області, щедро виділяється 100 мільйонів гривень, а для успішного будівництва поліцейської держави прокуратурі дарується 209 мільйонів, СБУ - 31 мільйон, Держслужбі охорони - 48 мільйонів!.. Саме тому працюючий парламент не вигідний владі. Саме тому влада вдається до цинічних провокацій, які просто змушують опозицію блокувати трибуну. Аби самим потайки продовжувати розпилювання того, що ще не розграбоване... Саме тому будуть вдаватися до спроб розпуску парламенту, з подальшим непризначенням наступних виборів, на кшталт того, як це відбувається у Києві. До того моменту, поки не буде впевненості в можливості проведення виборів із заздалегідь відомим результатом, який би влаштував нинішню владу і був би абсолютно їй підконтрольний. Як варіант - розглядається також проведення всеукраїнського референдуму, де би одними з питань були скорочення кількості депутатів для того, щоб їх легше було контролювати, а також перехід до двопалатного парламенту, в який депутатів можна було не обирати, а призначати. Можливо внести також такі зміни до Конституції, які би дозволили обирати президента не всенародно, а безпосередньо в стінах парламенту. Сумніватися в результатах референдуму також не доводиться, адже його організаторами виступатимуть обласні державні адміністрації, яких вже зараз навчають "правильно" рахувати голоси. І це все не фантазія, а план, який вже сьогодні реалізовується на місцях. Зважаючи на все це, найближчим часом не слід чекати особливого прориву в налагодженні компромісу в стінах Верховної Ради, адже, з одного боку, ми, як опозиція, єдиним шляхом з недопуску прийняття злочинних законів Партією регіонів на пару з комуністами вбачаємо фізичне блокування трибуни. З іншого боку, розуміємо, що такі наші дії можуть призвести до розпуску парламенту. Проте, ми не боїмося цього, адже розуміємо, що перевибори, у випадку їх проведення зараз, не дали б жодних шансів нинішній більшості! І ніде, ні на сході України, ні, тим більше, на заході, підтримки у народу діюча влада не мала би.

- Разом з тим, що робиться в мас-медіа, бачимо, що і в самому парламенті відбуваються "дива". Повідомлення про нових "тушок" шокувало громадськість. Яке Ваше ставлення до "тушок", які з’явились у "Батьківщині"?

- Про так званих "тушок" навіть говорити не хочу. Моє особисте ставлення до перебіжчиків украй негативне. Пригадую, як у виборних перегонах я боровся проти такої "тушки" і виборов перемогу, бо наші люди не вірять тим, хто їх хоч раз зрадив. І голосують вони не за гречку, не за цемент і шифер, а душею і серцем. Тож ставлення моє з тих пір не змінилося.

Можу сказати одне: дуже прикро, що в опозиційних лавах таке стається. Але кожний такий випадок - це великий урок для лідерів-партійців, які мусять бути вкрай обачними, формуючи партійні списки. Крім того, важливо мати відкриті партійні списки, доступні до широких народних мас і контрольовані виборцями.

- Як, на Вашу думку, треба чинити з такими перебіжчиками?

- Вважаю, що перебіжчики мали би скласти мандати. Адже саме про це вони привселюдно клялись на Біблії. Якщо ж вони цього не зроблять, то, вважаю, ми розпочнемо збір підписів за припинення їх повноважень. А найбільшим покаранням для них буде довічна народна зневага.

- Кожен народний обранець розпочав свою роботу з вибору комітету. Ви обрали комітет з питань аграрної політики та земельних відносин. Над чим будете працювати?

- У ньому я очолив підкомітет з питань базових галузей та інновацій в агропромисловому комплексі, а це розвиток базових галузей агропромислового комплексу, реформування та приватизація майна в агропромисловому комплексі, сільськогосподарська кооперація, розвиток фермерства та ще низка інших питань. Це саме ті напрямки, які є актуальними для нашого краю і розвиток яких слугуватиме його відродженню.

Всі мої напрацювання можна побачити на офіційному сайті Верховної Ради України. Станом на сьогодні я вже подав чотири законопроекти. На черзі ще кілька законопроектів, покликаних сприяти відродженню українського села та поверненню Україні слави аграрної країни, житниці Європи.

Крім того, я - член Постійної делегації у Міжпарламентській Асамблеї держав - учасниць СНД, а також член груп з міжпарламентських зв’язків з Ісламською Республікою Афганістан, з Республікою Ірак, з США, з Республікою Польща, з Російською Федерацією. Згадую, як під час передвиборної кампанії на Прикарпаття приїхав Герой України Дмитро Павличко, аби підтримати мене. Він тоді сказав, що довіряє мені, як людині освіченій, яка добре знає англійську мову, і це дуже важливо в міжпарламентських зв’язках, це допомагає встановлювати тісні контакти як на загальнолюдському, так і на міждержавному рівні. Тож буду старатися виправдати довіру такої знаної людини, а також довіру своїх численних виборців.