Тарас Парфан: "Кожен має займатись своєю справою."

З робочим візитом Коломию відвідав голова фракції "УДАР" в Івано-Франківській обласній раді Тарас Парфан. Завітав політик і до редак­ції тижневика "Коломийські ВІСТИ". Під час розмови пан Тарас поділився своїм баченням вирішення болючих проблем сьогодення та розповів про своє відношення до політики.

- Пане Тарасе, не так давно ви перейшли в УДАР. Що спо­нукало Вас до цього кроку і чи не шкодуєте зараз про свій ви­бір?

- Однозначно жодного разу не пошкодував. Приємно і ком­фортно працювати, коли розумі­єш що ти робиш і для чого ти це робиш. Політична сила, з якою мене пов’язували попередні 10 років, як на мене, себе вичер­пала. Натомість в УДАРі піді­бралась молода і перспектив­на команда, яка знає, як вивес­ти Україну з лабіринту корупції і зубожіння.

- Який напрямок роботи об­рали для себе в УДАРі?

- Кожен має займатись сво­єю справою. Я - юрист, і мені, звичайно, ближчий цей напря­мок роботи. Сьогодні це одна з найскладніших ділянок роботи. Держава Україна повинна забезпечити своїм громадянам реалі­зацію конституційних прав. Для цього необхідно створити умо­ви для виконання уже існуючих нормативно-правових актів, а також прийняти низку нових.

- Які першочергові завдання бачите перед собою та своїми однодумцями?

- Якщо ми, українці, себе по­важаємо, то повинні зупинити процвітання корупції. Для цього в першу чергу необхідно провес­ти реформу системи державного управління. Існуюча модель є перехідною і давно себе вичерпа­ла. Ми постійно чуємо про роз­виток місцевого самоврядуван­ня, а воно насправді розвиватись не може, бо його як такого нема. Ні на рівні села, ні на рівні міста, ні на рівні області. В Європі, де в рази вищий рівень життя грома­дян і до якої ми прагнемо, система управління вибудувана на базі місцевого самоврядування. Інтереси держави і громад там збалансовані. Бюджет форму­ється від низу до верху відповід­но до розподілу повноважень. У нас же бюджетна система дове­дена до абсурду. Спочатку задо­вольняються інтереси Центру, а потім крихти залишають для "кріпаків" - місцевих громад. Недаремно, коли місцеві чинов­ники їдуть до Києва, то кажуть "їдемо вирішувати питання". Вирішення фінансування місце­вих бюджетів через Київ і поро­джує корупцію. Тобто вкрай не­досконала система державного управління сприяє розквіту ко­рупції. Корупція призводить до безвідповідальності і безкар­ності. Представники виконав­чої та представницької влади не несуть жодної відповідальності перед громадами за неефективні дії або бездіяльність. Попри те, що їхня робота дуже часто не задовольняє інтереси громади, ми не маємо за 20 років жодного ви­падку відкликання народного депутата чи депутата місцевої ради. Якщо людина не несе від­повідальності за свої дії або бездіяльність тоді процвітає коруп­ція…

- Що, на Вашу думку, необ­хідно для того, щоб змінити си­туацію?

- Для того, щоб змінити стан справ, повинні "прокинутись" місцеві еліти і має бути полі­тична воля національного ліде­ра. Національний лідер має під­няти націю і повести за собою, демонструючи власним прикла­дом відсутність корупційних дій. Разом з тим, відповідальність на себе мають брати і місцеві полі­тичні еліти. Місцеве самовряду­вання є неефективним, і в цьому винні і самі політики. Якби по­літична еліта в містах, районах областях була більш дієвою, відстоювала інтереси громад і бра­ла на себе частину відповідаль­ності, то місцеві ради не затверджували б погані бюджети, не погоджувались би на те, що уряд хоче - дасть, а хоче - не дасть ко­штів на соціально-економічний розвиток, не погоджували інші ганебні речі. Місцеві ради, на­віть в теперішніх складних умо­вах, зобов’язані бути жорсткі­шими, дієвішими і принципові­шими.

- А як щодо бюджетних справ в області?

- На жаль, три останні роки бюджет в області системно не виконується. Для прикладу, тіль­ки у 2012 році бюджет облас­ті не виконаний на 124 мільйо­ни гривень. Невиконання бю­джету є наслідком того, що не працює економіка, а економі­ка не працює, бо немає інвес­тицій. За п’ять років президент­ства Ющенка в область було ін­вестовано 500 мільйонів дола­рів, а з 1991 по 2005 рік тільки 115. В той же час, за три роки правління Януковича в область всього надійшло лише 26 міль­йонів доларів прямих іноземних інвестицій. Понад те, структура інвестицій дуже різко змінилась. Розвинуті іноземні країни виво­дять свої капітали з України і в тому числі з області. Для при­кладу, сусіди поляки вивели з області 50 мільйонів доларів з 80 вкладених раніше в нашу еко­номіку. Натомість з’явився Кіпр, частка інвестицій якого в нашій області на початок 2010 року складала тільки 1,6%, а нині - 17%. У такий спосіб наші місце­ві бізнесмени мінімізували по­датки і завели кошти в область через Кіпр, а це іноземними ін­вестиціями назвати важко.

- А як щодо ситуації з неви­платою заробітної плати?

- Ситуація складна. Маємо зростання боргів по заробіт­ній платі. Щодо бюджетників, то їм у 2012 році не виплатили 8 мільйонів гривень. Це прихо­вана заборгованість. Вона по­гашена уже з бюджету 2013 ро­ку. Проблеми з виплатою заро­бітної плати бюджетникам по­чалися вже з вересня, оскільки невиконання дохідної частини бюджету відповідно спричини­ло і "буксування" в частині ви­датків. Майже на мільйон зрос­ли борги по зарплаті і на під­приємствах, які не фінансують­ся з бюджету області, досягнув­ши на 1 січня 2013 року 9 міль­йонів гривень. Простежується причинно-наслідковий зв’язок. Недосконала система державно­го управління породжує коруп­цію, корупція породжує про­блеми з інвестиціями, як наслі­док - не працює економіка, не наповнюється бюджет, рівень добробуту людей стрімко падає. І тут вже повинна йти мова про відповідальність. Насамперед про депутатську відповідаль­ність, адже саме депутати уосо­блюють місцеву еліту і повинні жорстко реагувати на неефек­тивні дії чи бездіяльність з боку влади і наполягати на відпові­дальності тих, хто має за це від­повідати. Треба не боятись гово­рити про відповідальність та про обов’язки кожного.

- Чи не через безвідповідаль­ність нині маємо катастрофіч­но погані дороги?

- Напевне, так і є. У нас жах­ливий стан автомобільних доріг, але ж вони такими стали не за одну ніч… Це наслідок безвід­повідальності чиновників та їх­нього халатного відношення до виконання своїх обов’язків. Все дуже просто. Заплановано ви­тратити на дороги в області 1 мі­льярд гривень на рік, а натомість витратили лише 100 мільйонів. Це добре, але це лише 10% від потреби, та й ті витрачені нее­фективно. І так з року в рік - по­треба одна, а реальне фінансу­вання - інше. Будь-який об’єкт має термін експлуатації і має чітко розписані правила і умови утримання. Якщо би дороги на­лежно обслуговували, ми би за­раз не хапались за голову, бо насправді те, що маємо, - це ката­строфа. Дороги - це стратегічна інфраструктурна одиниця держави, один з факторів залучення інвестицій та розвитку туризму, "кровоносні судини". Але на­справді проблема не лише в до­рогах…

- А в чому?

- У нас немає стратегії роз­витку держави, стратегії розви­тку територій. Те, що є написа­но на папері… це все нереаль­ні речі… вони більше деклара­тивні. Для прикладу, у нас є уго­да, укладена між областю і уря­дом на 2010 - 2015 роки, але три роки минуло, а практично жо­ден пункт з тієї угоди не вико­наний! Тобто приймаються про­грамні документи, за виконан­ня чи невиконання яких зно­ву ж таки ніхто не несе відпові­дальності. Так само щороку об­ласна рада приймає програму соціально-економічного та куль­турного розвитку області, пише­мо красиві амбітні плани, а ви­конавча влада не виконує і по­ловини запланованого.

Починаючи з 2010 року, ке­рівництво області розставляє пріоритетні завдання. То буду­ємо дитячі садки, то покращу­ємо медицину, то лагодимо до­роги… І це добре, що допома­гаємо в різних галузях, але тре­ба завершувати розпочаті спра­ви, а не кидати недофінансовані об’єкти напризволяще. Адже не­поодинокі випадки, коли в одно­му році на будівництво якогось об’єкту дали частину коштів, а вже на наступний рік його на­віть не включають в програму. Як на мене, це вже марнотрат­ство… Пріоритети мають бути чіткі. І лише після завершення одної програми повністю мож­на приступати до виконання ін­шої. А хаотичне кидання з одні­єї галузі в іншу свідчить про по­пулістське бажання влади спо­добатись усім і одразу та про відсутність можливості для цьо­го. Насправді принцип, який діє при розподілі коштів у бюджеті, не відображає реальних потреб мешканців області.

- Підсумовуючи вищесказа­не, який можна зробити висно­вок?

- Якщо ми хочемо, щоб нас поважали, кожен, хто живе в Україні, має вміти дати оцін­ку своїй владі. Конституція чіт­ко говорить, що джерелом вла­ди є народ, і поки народ не дасть оцінку голові сільської ради, ра­йонному депутату, міському, об­ласному чи народному депу­тату, а ті в свою чергу виконав­чій владі, до того часу так буде­мо жити… На сьогодні, на жаль, ми не даємо такої оцінки. Не працює економіка - виїжджає­мо за кордон. Це тихий супротив нинішній владі. Обманюють нас - терпимо, бо до суду нема чо­го йти, адже все одно приймуть рішення на користь держави. Не виплачують зарплату - терпимо, ламаємо ноги і нищимо маши­ни на поганих дорогах - терпи­мо… І до того часу, поки терпі­тимемо таке ставлення до себе, не буде розвитку економіки та й самої держави. Такої зневаги до громадян немає в жодній євро­пейській країні.

Саме для того, щоб змінити ситуацію в державі в цілому і в області зокрема, команда Віталія Кличка намагається запровадити персональну відповідальність влади, а також мобілізувати до дії місцеві політичні еліти.