У гонитві за журавлем

Василь Пушко - мудрий пенсіонер. Бо, як стверджують, здебільшого на населення саме цієї категорії розраховують різного роду "благодійники", які раптом (знову ж таки візьму це слово в лапки) "ощасливлюють" літніх людей захмарними сумами виграшів, що ніби з неба падають. Наш читач, отримавши повідомлення від ТОВ "Родинний клуб" про те, що йому присвоєно статус головного переможця фіналу акції, внаслідок чого він має право на отримання головного призу аж у 250 тисяч гривень, звичайно, розхвилювався. Щоправда, для його здоров’я як довічного гіпертоніка (це він сам так написав у зверненні до редакції) це було не дуже добре. Але, на щастя, голови він не втратив і почав розмірковувати.

Чверть мільйона - з поштової скриньки

По-перше, ні в яких акціях він участі не брав, отож подумав: звідки такий великий виграш? А найголовніше: звідки у працівників цього товариства, котре розташоване аж у Києві, домашня адреса скромного івано-франківського пенсіонера? Тим більше, що про себе така поважна фірма, яка розкидається сотнями тисяч гривень, повідомляла дуже лаконічно: м. Київ, а/с така-то. Мабуть, такі розмірковування й допомогли йому згадати сакраментальне прислів’я про безплатний сир, і він більш уважно придивився до повідомлення. Найгірше підтвердилося. Адже разом із заявкою на отримання призу головного переможця (до речі, його пропонують як готівкою, так і у вигляді будинку, щоправда, невідомо, в якій місцевості розташованого) треба було замовити на фірмі кілька найменувань товарів з надісланого разом із повідомленням каталогу.

На винагороду не спокусилися

- Чому кілька? - вирішив не бути дріб’язковим Василь Михайлович, який почувався вже ледь не мільйонером. Розгорнувши каталог, він замовив різних книжок та лікувальних засобів на майже три тисячі гривень. Тільки, як відомо, багаті не люблять мати справу з готівкою.

Отож і наш читач, за таких "статків", вирішив за принизливе стояти біля поштового віконечка, ялозячи якісь сотки чи двохсотки, оплачуючи отриманий товар. Має ж у "Родинному клубі" аж чверть мільйона. Отож у рахунок тих грошей, написав, і висилайте товар.

Міркуємо, пан Пушко сам вирішив посміятися з ділків, бо чудово усвідомлював, що нічого звідти не отримає. Але як він помилився! У тому сенсі, що у "ѕклубі" зрозуміють його іронію. Бо з товару справді нічого не надіслали. Зате "потішили" черговим повідомленням про присудження права на приз вже у сумі 285 тисяч гривень. Тільки згоду дайте, сповістили, а разом з нею прикупіть ще кілька найменувань товару. Тут уже наш читач не витримав. Написав "благодійникам", аби залишили його у спокої. А заодно звернувся до газети.

Тільки зробив уже це після попередніх звернень до правоохоронних органів з приводу такої уваги до його особи з боку "Родинного клубу". У діях цієї фірми він вбачає шахрайство, а також порушення Закону України "Про захист персональних даних". Адже він не давав цим ділкам своєї домашньої адреси.

Зауважимо, що до міліції та прокуратури Василь Пушко звертався двічі. Як людина щедра, він навіть обіцяв переказати половину призових на підтримку правоохоронних органів, якщо, звісно, ті посприяють йому отримати їх. Не допомогло. В кінцевому підсумку отримав відповідь з УМВС, що в діях "Родинного клубу" нічого протизаконного немає, і пораду, щоб вирішував свої питання з ним через суд.

Щоправда, там йдеться лише про шахрайства. Але відкриймо Кримінальний кодекс. Стаття 190-та визначає шахрайство як заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Зупинімося на тому, що наш читач, крім нервів, нічого не втратив, адже своїх грошей не надсилав. інша річ, що у відповіді з міліції не згадується про другий аспект, якого торкався Василь Михайлович у зверненні. Йдеться про захист персональних даних. "У комп’ютері, точніше, в інтернеті, будь-що можна знайти", - пояснили в міліції. Тоді, виходить, під три чорти той закон, який має захищати наші персональні дані, і туди ж - цілу Державну службу з питань захисту персональних даних...

Брак і переплата

Коли отримав отого листа з копіями звернень та відповідей, то, щиро кажучи, здивувався. Невже ще існують такі структури і люди, котрі ведуться на примару легкого заробітку? Щоби ближче довідатися, що собою являє згаданий "Родинний клуб", знайшов його в інтернеті. іѕ мамо рідна! Судячи з коментарів, скільки ж то нашого люду намагається спіймати журавля у небі, а більшості з них ця "птаха" тільки паскудить на голову. Скарги були переважно на те, що товари, які потенційним "переможцям" пропонують у каталогах, у магазинах коштують значно дешевше. До того ж інколи присилають суцільний брак. Одна жінка, наприклад, у коментарях скаржилася, що у книзі рецептів, яку замовила (наскільки ми зрозуміли, саме в "Родинному клубі"), бракує багатьох сторінок. Крім того, разом із замовленими товарами надсилають ще якийсь непотріб, за який також вимагають плату. Вона невелика, тож люди, хоч і згадують деякі некультурні слова здебільшого мовчки, але платять.

Справедливості ради зауважимо, що були й позитивні відзиви про це товариство. Але поодинокі. Зрештою, не лише в "Родинному клубі" річ. Подібних до нього фірм чимало. і, мабуть, їх діяльність сягнула того стану, коли тріскає, як мильна бульбашка. Знаменно, що коли ми отримали звернення від читача Пушка і почали працювати над ним, в одній з львівських газет вийшла стаття на аналогічну тему. Її також було написано за листом, але його авторка, на відміну від Василя Михайловича, реально постраждала. Впродовж трьох років вона купувала в однієї фірми товари за завищеними цінами в очікуванні головного призу - 250 тисяч гривень. А коли нарешті надійшло повідомлення про виграш і жінка надіслала копію на адресу того товариства, лист повернувся з приміткою: "Адресат вибув". Вона звернулася до журналістів допомогти знайти гроші. Наскільки зрозуміло з тієї публікації, їм також не вдалося встановити місцезнаходження тієї фірми, а юристи, до яких вони звернулися, роз’яснили: у таких випадках довести, що це було шахрайство як кримінальний злочин, юридично неможливо.

Візьмімо, наприклад, товариство, яке занепокоїло нашого читача.

Гра слів як гачок...

Адже в інтернеті є інформація про те, що вони справді в режимі он-лайн розігрували грошові призи, причому доволі солідні. інша річ, що одна з тих осіб, котрі залишили коментарі до цього, обурювалася, що вона також переможець, а її на розіграш призів не запросили. Міркую, там "переможець" кожен, хто спокусився на те, що б хоч щось придбати, і таким чином його адреса "зависла" у комп’ютері. Хоча чому ми все повторюємо: переможець? Конкретно про це, наприклад, у листах до Василя Пушка не йдеться. А в листі про 250 тисяч гривень зазначено, що йому присвоюють якийсь СТАТУС головного переможця. В наступному, де суму "наживки" збільшили на 35 тисяч гривень, впадає у вічі (адже все надруковано великими літерами), що йому тільки присуджено ПРАВО на приз. Одразу на згадку прийшла наша Конституція, де також усім гарантовано право на працю, але хіба всі мають роботу? Отже, цілком треба погодитися із ствердженнями юристів, що такі фірми працюють, ну не хочеться вживати слово "законно", але принаймні у тому полі, яке передбачено нині чинним законодавством. По деяких розмірковуваннях подумав, що тут можна хіба що "підв’язати" поняття недобросовісної реклами, яку трактують як таку, що вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності.

Ні пуху, ні пера...

За словами Василя Пушка, звертався він до газети з проханням опублікувати цей матеріал, аби принаймні ті люди, котрі читають "Галичину", не піддавалися на такі, як їх назвали у львівській газеті, "листи щастя". Хотілося б вірити, що хоча б хтось прислухається до нього. Але навряд. і поясню, чому так вважаю. Для цього згадаю скандально відому фірму "МММ". Пам’ятаєте, який був свого часу ажіотаж із першою "МММ", коли вона "трісла" і багато людей втратили свої заощадження? Репортажі по телебаченню, статті у газетахѕ Ну і що? Відсидів засновник тієї фірми Сергій Мавроді в тюрмі, вийшов на волю і створивѕ "МММ-2". Вона також збанкрутувала, знову є чимало потерпілих. Тільки вже неможливо пред’явити претензії до Мавроді, бо на рекламі другої "МММ" було чітко вказано, що вкладники ризикують втратити свої гроші. Однак народ до нього буквально попер. Кожен сподівався, що саме йому вдасться схопити синього птаха за хвіст. і доки у нас будуть такі мисливці за удачею, доти будуть і різні структури з видурювання їхніх грошей.

На момент написання цих рядків івано-франківська міліція вивісила на своєму сайті застереження про те, що у нас з’явилися так звані консультанти якоїсь фірми, офіційно зареєстрованої в іншій області, де можна легко і швидко взяти кредит. Потрібно лишень паспорт і одразу внести перший внесок. Наприклад, одна жінка, котра сподівалася отримати тут десять тисяч гривень, сплатила 980 гривень. Кредит, як ви зрозуміли, не отримала. і не тільки вона одна така. Саме численні звернення до правоохоронців і спонукали їх зробити таке застереження. Бо на більше, очевидно, їх повноважень не вистачає. Адже та фірма цілком легально зареєстрована.

Цікаво, що ті "консультанти" з’явилися в Івано-Франківську в момент, коли в Україні виникло кілька гучних скандалів з такими кредитними спілками, які працюють за принципом піраміди, як згадане "МММ". Та наші люди, очевидно, газет не читають, телевізор не дивляться.

І все ж, на закінчення, хочемо із врахуванням нинішніх реалій порадити, щоби вони не хапалися за серце від щастя, коли раптом у своїй поштовій скриньці знайдуть повідомлення про раптовий виграш. Так, "манна небесна" в історії людства була. Але за молитвою великого пророка Мойсея і саме у тій кількості, скільки людині потрібно для споживання. Хто назбирував її забагато, наступного дня бачив там лише черви. Але якщо ви все ж таки сподіваєтеся на диво, то не шукайте потім винних у тому, що воно не сталося, крім як самих себе.

P. S. Коли матеріал готувався до друку, до Василя Пушка надійшло чергове повідомлення, тільки тепер у вигляді чека. Але ні, не йому надіслали гроші. Це він мав би проплатити понад 250 гривень за замовлений товар. Наскільки ми пам’ятаємо, чоловік замовив його у рахунок виграшу. і на значно більшу суму. Мабуть, там, у "ѕклубі", знову щось не так прочитали. За словами Василя Михайловича, наразі на пошту наміру йти він не має...