друкувати


Василь Дем’янів: "Громадська рада та депутати мусять стати партнерами"

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2013-04-02 11:30:36

Нещодавно при Коломийській міській раді створили громадську раду. Головою обрали голову комітету захисту українських журналістів Івано-Франківської області, у минулому головного редактора тижневика "Коломийський вісник", журналіста Василя Дем’яніва. З ним ми і поспулкувалися про плани на майбутнє та про, власне, саму сутність новоствореного органу.

- Чим відрізняється новостворена громадська рада від тієї, що була?

- Теперішня громадська рада від попередньої різниться кількісно і якісно. Треба наголосити, що таке об’єднання загалом в українських традиціях ще від віч Київської Русі чи козацьких рад, зокрема - й коломийських на Вічевому майдані. З початку національно-демократичного відродження в місті над Прутом успішно діяла Рада демократичних сил. У лютому 2007 Василь Костів, керівник місцевої організації Української секції Міжнародного товариства із захисту прав людини в рамках проекту "Захист прав людини шляхом діалогу: місцева влада та громада міста Коломиї", який фінансово підтримав відділ преси й культури Посольства США в Україні, зорганізував громадську раду при тодішньому міському голові Ю. Овчаренку. Мера і лідера громадської ради обрали співголовами 20 суб’єктів активу, мене, до речі, відповідальним секретарем. Однак задекларованої співпраці, що задумували як місток між коломийською владою і виборцями в руслі указу Президента України, урядової постанови задля участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики, не вийшло. Найбільший камінь спотикання - центральний парк ім. К. Трильовського, на той час наше товариство очолювала Ольга Вітенко. Зелений оазис у підсумку вдалося вберегти від "дерибану". Як усі знають, газета "Коломийський вісник" під моїм керівництвом про це написала понад 30 публікацій. Із приходом у ратушу нової команди співголовами об’єднання стали мер Ігор Слюзар і Любомир Грабець, а проблеми співпраці спершу затихли, а відтак перед виборчою кампанією загострилися й привели до розпуску. Та нема поганого, каже прислів’я, аби не вийшло на добре. Новостворена громадська рада діятиме надалі не при мерові, а при міській раді…

- Які функції вона бере на себе?

- Усе в положенні, затвердженому після нашого схвалення розпорядженням міського голови № 58-р від 7.03. 2013 р. В документі йдеться, що громадська рада є постійним консультативно-дорадчим органом (її вже ніхто не зможе розпустити) для вирішення важливих питань розвитку міста з метою врахування суспільно значимих інтересів, партнерства органів місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства, забезпечення прозорості і відкритості мерії, її виконавчих органів та здійснення контролю за їхньою діяльністю. Влада має не тільки сприяти нам, але й ураховувати думку виборців у процесі підготовки й ухваленні рішень. Є впливові механізми заради втілення завдань… Прописано багато гарних речей, папір усе терпить. А час, цей добрий лікар, покаже, на скільки в рідному місті приживуться цивілізовані наміри й куди стелитиметься дорога.

- Яким чином плануєте співпрацювати з головою міста та депутатським корпусом?

- З теперішнім мером Ігорем Слюзарем простіше, він у громадській раді з правом голосу на рівні з усіма, і головне, що розуміє, так каже, важливість нашої співпраці для налагодження єдності й конструктивізму передусім у депутатському середовищі та подолання перекосу на інформаційному полі міста. Про реальну взаємодію з коломийськими обранцями поговоримо пізніше, коли розпишемо всіх наших активістів за постійними комісіями міськради та делегуватимемо участь у засіданнях. Знаю про складність, над цим билися ще попередники.

- Чи будете налагоджувати спілкування між депутатським корпусом і громадою?

- Обов’язково, хоча вони самі повинні про це дбати. Громадська рада та депутати мусять стати партнерами. Ось побував на останній сесії міськради, до якої ми звернулися, щоб створити друковане видання. Питанню дали "добро" на профільній комісії, як і моєму введенні в члени міськвиконкому, відповідно до статусу голови громадської ради. Але це навіть не внесли в порядок денний, і я бачив тих, хто диригував процесом, як славнозвісний Чечетов, і тими, з ким знайомий далеко не перший рік. Тому що зненацька? Так, ми квапилися, щоб не гаяти час. Однак не буду коментувати, щоб не звинувачували в литті води на свій млин. Та 20-річний досвід співпраці з депутатами на посаді головного редактора газети "Коломийський вісник" не на користь теперішньому "демократичному" скликанню. Тривожно, і над цим треба задуматися не тільки мені, але й усій громаді.

- Які першочергові завдання ставите перед собою?

- Хотів би мати 100 днів, як це прийнято при обійманні нової посади для спокійного розв’язання організаційно-процедурних моментів, плавного входу в курс справ з відвідинами колективів і плануванням роботи… А тут, ще й на безоплатній основі, потрапив, так би мовити, з корабля на бал. Відразу після обрання громадська рада висловилася за створення комунального часопису, не вийшло контакту з депутатами, на другому засіданні зупинилися на заснуванні суспільного видання, вже і назву нової коломийської газети вибрали - "Громадська рада". Молода паросль опікуватиметься нашим веб-сайтом. Коли заслухали виконання торішнього міського бюджету, вирішили на 14 квітня в Народному домі організувати громадські слухання під назвою "Доцільність будівництва нових об’єктів (басейн, спортзал гімназії, площа біля Музею писанки, парк ім. К. Трильовського) в місті Коломиї". А до того намітили консультаційну зустріч нашого керівного складу - окрім мене три заступники Іван Липчук("Поступ"), Марія Гнатюк("Союз українок"), Олег Глиняйлюк (Молодіжна рада) й секретар Алла Вітрова ("ГРОМАДА І ЗАКОН") - з головами депутатських фракцій і груп міськради, де триває протистояння навколо посади другої особи в ратуші Ярослава Гошія.

- Як голова, як оцінюєте кількісний і якісний склад громадської ради?

- У спілці наразі 32 члени з правом голосу - 30 делегованих від громадських організацій, міський голова та секретар міськради, ще дві заяви чекають розгляду. Якщо в міськраді вимальовуються два потужні центри впливу, які конкурують від минулих виборів, правда, можливий і третій, то в нашому товаристві вони теж наявні, навіть представлено ще четвертий. Від симпатій нікуди не дітися, але треба забезпечувати перевагу загальногромадських інтересів над вузькопартійними, що передусім зав’язані на боротьбі за владу. На основі сумління, чесно й прозоро з Божою вірою у серці, коли йдеться про проблеми й болі людей. Зріле покоління ради знаю впродовж десятиліть, інших - менше, а де з ким з молодих тільки познайомився. Більшість усвідомлює покликання, хоче докласти рук до розвитку рідного міста й не служити сліпо заангажованості. Тепер свою активність пора передати громаді, щоб не запанувала тотальна байдужість. І люди цього чекають та вартують, що й довели на останніх парламентських виборах.

- Чому вирішили очолити громадську раду?

- Люблю слова Івана Франка, що громада - то сильний чоловік. Хочу, щоб коломийська спільнота ставала тією силою, яка реально впливає на головні аспекти міського життя. Весь місцевий політикум бачить тільки тих, хто вгорі, в столиці, а про тих, хто поряд, моя хата з краю. Усі люблять Україну, яка вже понад два десятиліття в небезпеці, загалом, а полюбити сусіда з його конкретними викликами, хоча б вислухати?… Й тут натрапляю на слова з минулого віку митрополита Андрея Шептицького про демократичних політиків: "Ніякої об'єктивної критики не знають, проповідь Євангелія стає для них небезпекою, свобода слуг Божих нездійснимою претензією. Замість давати народові мудрий провід... вводять у суспільне життя роздори, домашні війни, нічим необмежену партійність і відзначаються шаленою захланністю на гріш, безсоромним хабарництвом, легковаженням людської одиниці, безнастанним попранням усяких її прав, безмірним хотінням у все мішатися... Бога відрікаються, Церкви не признають; моральністю для них - самоволя, закон для них - безправство"… Наче про сучасний стан, а я цього не хочу і не можу сприйняти. Спробую задіяти свій досвід, знання, характер, щоб хоча на дещицю досягнути якісних перемін.