Василь Гладій: Парламентська опозиція примусила більшість рахуватися з нею

Народний депутат України Василь Гладій, який на парламентських виборах здобув переконливу перемогу в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі №89 з центром у Снятині як єдиний узгоджений кандидат від ВО "Батьківщина" та ВО "Свобода", в інтерв’ю газеті "Галичина" підбив підсумки роботи нового парламенту за час першої сесії, зазначив, що нинішня парламентська опозиція сильніша за попередню й що у "Батьківщини" зі "Свободою" добрий тандем, розповів про спільні українсько-польські проекти, які невдовзі буде втілено в життя в його окрузі, та багато чого іншого.

- Пане Василю, як почуваєтеся в статусі народного депутата України? Чи комфортно вам у сесійній залі Верховної Ради і загалом у столиці?
- Почуваюся добре тому, що був готовий до парламентської діяльності. Але, як і в будь-якій іншій роботі, потрібно трохи часу для адаптації. Адже зрозуміло, що Верховна Рада - це не обласна рада і не облдержадміністрація. Як на мене, то найперше у парламенті потрібно усвідомити свою роль і те, як можна впливати на ухвалення рішень, допомагати своєму виборчому округові. А чи комфортно мені у Києві? Радше ні. Наразі якщо у мене є можливість, то я стараюся поїхати з Києва додому, в Івано-Франківськ, або на свій округ. Тут моя батьківщина.

- Чи плануєте разом із сім’єю переїжджати до Києва?
- Моя сім’я живе в Івано-Франківську, і ми не плануємо переїжджати до столиці. Дружина Ольга працює в обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Дочка Тетяна, якій 14 років, навчається в гімназії №2, а молодша дочка Софія - у школі-ліцеї №23, їй 10 років. Таня займається вокалом, бере участь у багатьох обласних і регіональних конкурсах, крім цього, навчається грі на гітарі в музичній школі. Софійка також займається вокалом і відвідує балетну школу Пісарєва. Мої діти дуже творчі, цим вони схожі на дружину.

- На парламентських виборах ви здобули переконливу перемогу в непростому Снятинському виборчому окрузі. Як почувалися під час виборчої кампанії з огляду на те, що в цьому ж окрузі з вами конкурував ваш колишній керівник екс-голова ОДА Микола Палійчук, а також тоді чинний нардеп Василь Чуднов?
- Я почувався комфортно, бо, як би то пафосно не звучало, але це моя мала батьківщина. Я народився в с. Задубрівцях на Снятинщині, де згодом вчителював, відтак працював у Снятинському райвиконкомі, головою Снятинської райради, звідки перейшов працювати заступником голови облдержадміністрації. З Миколою Палійчуком у мене були дружні стосунки до і під час виборчої кампанії, такими вони й залишаються. Ми з ним на виборах були конкурентами, проте не були ворогами. Перед виборами йшлося про те, що більш рейтинговий кандидат від опозиційних сил йтиме до перемоги, а кандидат з меншою підтримкою зніме свою кандидатуру на користь сильнішого. Говорили й на нашому окрузі, що залишиться або Гладій, або Палійчук. Але мені зателефонували з центрального штабу і повідомили, що проведено соціологічне дослідження, відповідно до якого моя підтримка значно більша і тому я залишаюся. Я розумів, що хтось з нас переможе, сталося так, що переміг я.

- Хто з ваших опонентів в окрузі привітав вас з перемогою?
- Відразу, коли стало зрозуміло, хто переміг у нашому окрузі, до мене зателефонував лауреат Шевченківської премії Михайло Андрусяк і привітав. Приблизно через два тижні після виборів Микола Палійчук привітав мене з перемогою під час зустрічі.


- Підбийте підсумки роботи нового парламенту за час першої сесії. Чи відрізняється він чимось, на вашу думку, від попереднього? і чи є підстави стверджувати, що ВРУ знову почала нагадувати самостійний орган, який хоч трохи спроможний впливати на події в країні?
- Враження не однозначне. Партії регіонів вдалося створити парламентську більшість, не вигравши виборів. Перша причина такого - це комуністи, які під час виборчої кампанії використовували опозиційні гасла на кшталт: "Ми проти олігархів", "Повернути народне багатство українському народові". На сході і на півдні України за комуністів проголосувало чимало тих, хто не хотів голосувати за Партію регіонів. Таким чином, вони набрали значно більше голосів, як на попередніх парламентських виборах. Але, пройшовши у Верховну Раду, комуністи зробили все навпаки до своїх задекларованих гасел і вкотре обманули своїх виборців. Тепер вони не проти олігархів, а разом з ними, вони перетворилися на політичних бізнесменів. Друга причина - це частина мажоритарних депутатів, які йшли до парламенту шляхом самовисування. Нині вони, незважаючи на свою опозиційну передвиборчу риторику, або вже в фракції ПР, або голосують разом з нею. Ця більшість є хитка, бо бувають такі голосування, коли вони не набирають відповідної кількості голосів.

Візьму на себе сміливість сказати, що опозиція не така, яка була в минулому скликанні. Нинішня парламентська опозиція - "Батьківщина", "Свобода" і "УДАР" - примусила більшість рахуватися з нею. Минулого скликання "регіонали" почувалися повноправними господарями, вони що хотіли, те й робили, 50 депутатів могли голосувати за 250. За цей короткий час я збагнув, що вони не розуміють слів, переконань, для них зрозумілий лише метод сили. Тому ті методи, які були використані на початку роботи Верховної Ради, це був вимушений крок, оскільки опонувати з ними словом неможливо. Ми примусимо їх дотримуватися Конституції України і чинного законодавства. Однозначно, що опозиція сильніша, ніж була в минулому скликанні, і я вірю, що, як кажуть, ще не вечір, і її формат буде змінюватися.

- Існує думка, що ключову роль у позитивних змінах у парламенті відіграє "Свобода", котра із запалом наводить порядок у Раді і навіть радикалізує "Батьківщину". А що ви думаєте з цього приводу?
- Частково я підтримую таке міркування, бо дії "Свободи" іноді справді радикальніші, ніж інших опозиційних сил. Але у нас також є різні люди, у тому числі й радикальні, які спроможні на не менш рішучі кроки, ніж "свободівці". У нас зі "Свободою" добрий тандем.

- А загалом як складаються стосунки всередині опозиційного табору в парламенті? Чи є довіра між різними опозиційними силами?
- За перші дні роботи ВРУ в мене склалося враження, що всі опозиційні сили працюють сконсолідовано. Як ви знаєте, створено раду опозиції (де є представники всіх трьох опозиційних фракцій), на якій усі питання узгоджуються. і не було ще жодного випадку, аби хтось пішов усупереч схваленому рішенню. Нині опозиція дисциплінована і діє злагоджено, і дай Боже, аби так було далі.

- Існує також міркування, що Тимошенко як образ відіграла чималу роль під час виборчої кампанії, а по її завершенні відійшла на задній план. Ба більше, прогнозують, що повернення Тимошенко в політику малоймовірне...
- Для мене Юлія Тимошенко - це лідер опозиції, це лідер нації. Я вважаю її чи не єдиним політиком в Україні, здатним під час президентських виборів перемогти владний режим...

- Але ж навіть не всі депутати, що належать до фракції ВО "Батьківщина", голосували за декриміналізацію статей, які інкримінують екс-прем’єрці...
- Вони не голосували не тому, що не хотіли цього, а тому, що їх не було у залі засідань, оскільки це питання не було заздалегідь внесено у порядок денний, а виникло в останній момент. Значна частина депутатів була у відрядженнях.

Чи існує ймовірність, що ближче до президентських виборів парламентська опозиція по-справжньому покаже владі зуби? Скажімо, професор кафедри політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань прогнозує, що з наближенням президентських виборів 2015 року повторюватиметься ситуація, яка була у 2004-му. А саме: депутати-мажоритарники, які тепер підтримують ПР, почнуть дрейфувати у зворотному напрямі. Чи можлива така зміна ситуації у ВР?

Повністю підтримую такі прогнози і вважаю, що чим ближче до президентських виборів, то більшість, яка нині сформована, "танутиме" як сніг навесні. На мою думку, Віктор Янукович має мізерні шанси перемогти на президентських виборах. Свідченням цього є підтримка, отримана ПР на парламентських виборах. Справді, з наближенням президентських виборів депутати, які шляхом самовисування пройшли в парламент у мажоритарних округах, а нині є або в ПР, або голосують з окремих питань разом з "регіоналами", будуть переорієнтовуватися.

- Днями разом з керівництвом Прикарпатського університету ви побували в Польщі. Розкажіть про результати цієї поїздки.
- У Польщі я побував разом з ректором ПНУ Ігорем Цепендою і проректором цього ж ВНЗ Василем Марчуком. У моєму виборчому окрузі у Верховинському районі розпочато спільно з польською стороною реалізацію двох проектів. Перший - це обсерваторія на горі Піп-Івані, де ми і польська сторона спільно фінансуємо роботи, необхідні для відновлення діяльності цього об’єкта. Уже зроблено перші кроки та відновлено покриття. А впродовж двох-трьох років будуть цілком виконані роботи з відновлення діяльності обсерваторії. Це буде доволі потужний науковий і туристичний об’єкт.

З приводу фінансування цього об’єкта ми мали розмову на рівні віце-маршалків польського Сейму, а також зустрічалися з керівником канцелярії президента та міністром культури Польщі й отримали попередню згоду.

Другий об’єкт - це садиба Вінценза у Верховинському районі. На місці, де був написаний твір "На високій полонині", заплановано відновити будинок, початковий проект якого вдалося відшукати. Він виконуватиме роль клубу для зустрічей української та польської молоді. Цей проект має підтримку уряду Польщі. і третій проект, правда, вже не у моєму окрузі, - це центр зустрічей української і польської молоді в Микуличині, орієнтовна вартість якого 5 млн. євро. Його підтримано на рівні президентів двох держав. Це буде потужний центр, аналогів якому немає в Україні. До речі, цього року заплановано розпочати його будівництво.

- Які ще вигоди з вашої присутності в парламенті матиме Снятинський виборчий округ?
- Допомагати людям можна по-різному - відремонтувати школу, поремонтувати п’ять кілометрів дороги, допомогти комусь особисто...

- Але ж це не обов’язок народного депутата України.
- Так, завдання народного депутата - змінити законодавство чи створити законодавство таким чином, аби допомогу відчула не лише конкретна громада чи особа, а всі українці. Для прикладу, нині сільський голова їде в район і просить грошової допомоги, керівництво району із цим же питанням звертається в область, яка має мізер на розвиток, і відповідно її чільники їдуть з простягнутою рукою до Києва. Допомога у вирішенні цього питання буде тоді, коли буде змінено законодавство таким чином, аби кошти на розвиток кожної громади залишалися на місцях.

Також я готую законопроект про внесення змін до закону про статус гірських населених пунктів. Бо, скажімо, є у Косівському районі лікарня, яка розташована у населеному пункті, що не має статусу гірського, проте обслуговує людей, котрі живуть у гірських населених пунктах. Люди не отримують 25 відсотків "гірських", що є неправильно і вимагає врегулювання на законодавчому рівні. таких прикладів чимало. Крім цього, я працюю над законопроектом про особливий режим інвестиційної діяльності в гірських населених пунктах. Гадаю, що така допомога для виборців мого округу є найважливіша, проте захищатиму й інтереси кожної громади.

- Ви належите до комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, в якому очолюєте підкомітет з питань державного будівництва. Чому обрали саме цей комітет?
- Понад 18 років я працював або в органах місцевої виконавчої влади, або місцевого самоврядування. Тому я свідомо писав заяву в цей комітет, оскільки це продовження того, що я робив. Гадаю, мій досвід мені тут стане в нагоді. Найважливіше питання підкомітету з питань державного будівництва, який я очолюю, - це адміністративно-територіальна реформа. До речі, саме комітет, до якого належу, є профільним щодо закону України про статус гірських населених пунктів.