Професія - наливати

З їхньої легкої руки може розгорітися драма, бойовик чи комедія. Про цікаві випадки та маленькі секрети "Репортер" дізнавався напередодні їхнього професійного свята - дня барменів.

Клієнт має бути веселим

Надворі ще світло, а от у барі "Ранчо", у "Reikartz Парк Готель", вже панує приємна напівтемрява. Гостей ще не багато. За стійкою усміхнений хлопець у чорній формі старанно протирає келихи. Це і є наша нинішня "жертва" - бармен Ігор Юзик.
"Головне завдання бармена, аби в людини був хороший настрій, - каже він. - Якщо клієнт сумний, треба запропонувати йому те, що його обов’язково звеселить". А далі? "А далі вже як у кого складеться", - сміється.

"Мені було 18, коли я пішов працювати, - розказує Ігор. - Не хотів сидіти у батьків на шиї, влаш­тувався офіціантом. А в тому закладі якраз звільнився бармен, і я став помагати його напарникові. Через два дні мені сказали займати вільну вакансію. І так уже чотири роки барменом".

За фахом Ігор - бухгалтер. Алкоголю не вживає, не любитель. Хоча деколи й мусить. Наприклад, треба спробувати перед зміною, чи не прокисло пиво.

Робота у барменів непроста, каже Ігор. Налити у склянку рівно 50 чи 100 г, змішати різні інгредієнти - це завиграшки. Складність в іншому - спілкуватися з людьми. Бо в декого алкоголь викликає таких чортиків, що о-го-го!

За чотири роки він бачив різних клієнтів, може розказувати годинами. Хоча дуже старається, аби в тих історіях не можна було когось впізнати…

На душу - літр

"Всяке буває" - це словосполучення Ігор вживає найчастіше. Отож далі - з того "всякого" потрохи та прямою мовою.

Звичайні люди. Починається все традиційно, сідають за столик, замовляють випити, а потім помалу починають підходити до бару - самбука, абсент, ще 50 віскі. І понеслося…

Замість жилетки. Більшість за баром хоче поговорити. "Як тебе звати, скільки працюєш і так далі". Є охочі вилити душу. "З жінкою посварився, сяду тут коло тебе та нап’юся", - а ти слухай: про жінку, тещу, дітей і сусідів. Найвеселіше, коли йдуть знайомитися дівчата - фотографуються, пропонують зустрітись. Але то не можна сприймати серйозно, бо вони нетверезі.

Буває геть невесело. Сидить чоловік на барі, випив і починає посилати прямим текстом. Що лишається? Кажу, як тільки вас обслужу, так одразу й піду. Зазвичай 50 г за рахунок бармена залагоджують конфлікт. А ні - то є охорона.

Де межа? От дівчата "допливають" до бару і просять налити ще. А потім просто сповзають зі стільців. Думаєш, ну нащо вам то? Але відмовити не маєш права. Добре пам’ятаю випадок ще у попередньому закладі - молода дівчина впала й розсікла лоба, все було у крові. Поки сиділа на кухні, чекала швидку, повторювала одну фразу: "Тільки мамі не дзвоніть!".

Найбільш підпитого клієнта виносив сам. Хто споїв, той і виносить. А клієнт так набрався, що заснув за баром.

Бачив і зовсім неймовірну витривалість. Дві таких солідних жіночки випили чотири пляшки коньяку та спокійно собі вийшли.

Кохані набралися. Типова картина - за одним столиком сидять дві-три дівчини. За іншим - хлопці. Хлопці починають замовляти випивку за сусідній столик. Найгірше, коли у цих дівчат вже є хлопці. І почувши по телефону, що їхні кохані набралися, приїжд­жають, аби доправити додому. І тут починається! Приїжджає міліція. Бармена потім тягають як свідка.

Платив? Є добряче підпиті, які по кілька разів ходять і питають - "скільки з мене?", хоча рахунок вже давно сплатили. А буває, відносить офіціант рахунок на 120 грн., а людина кладе 30 грн. і намагається спокійно піти.

Багаті не гірші. Чим багатший клієнт, тим він вимогливіший - це стереотип. У житті зов­сім інакше. Буває, приходять прості люди і з порога починаються претензії. "Ми хочемо за той столик, ну і що, що він на вісім осіб, а нас двоє? Ну і що, що зарезервований? Ти коло мене так не крутися, я тобі все одно чайові не лишу!". З багатими такого зазвичай не буває.

Коктейльна алхімія

Що та як пити? Хто ж знає відповіді на ці питання, як не бармен.

"Замовлення залежить від того, навіщо людина прийшла у бар, - каже Ігор Юзик. - Усі коктейлі діляться на шоти й лонги. Лонги - більші та, скажемо так, цивілізованіші".

Чи не найзнаменитіший з таких - "Мохіто", особливо влітку. Рецепт дуже простий, можна і вдома робити: перетерті лайм і м’ята, тростинний цукор, ром, спрайт. Чи от "Лонг Айленд" - горілка, ром, джин, тріпл-сек (лікер з ароматом апельсина), кола. За лонгом можна посидіти, поговорити й нормально піти додому. Звісно, якщо не дуже захопитися.

"А от шоти набагато підступніші, - продовжує Ігор, - їх п’ють, аби "вбитися". Я таким роблю "Торнадо" - там іде по 15 г лікеру, віскі, самбуки, абсенту і трішки "Бейлісу". І на вигляд нагадує торнадо, і дію має подібну. Або ж "Хіросима" - самбука, бейліс, абсент, і дві краплі гренадіну. Потім це підпалюється. Не раз бачив, коли люди пили без трубочки і це все горіло в роті".

Чи не найбільш вбивчим Ігор називає коктейль зі спортивною назвою "Баскетбол". Рецепт простий - коньяк і той же трепел-сек. А от технологія… "Підпалюєш це все у коньячному бокалі, накриваєш долонею - її просто засмоктує всередину, - говорить Ігор. - А далі фаєр-шоу, тим бакалом "бавишся", як баскетболіст м’ячем. Два - три таких коктейлі і з за бару можна не встати".

На ранок "самовбивцям" не позаздриш. Але у барменів є свої хитрощі й для полегшення. Добре рятує всім відома "Кривава Мері" - горілка з томатним соком. А якщо від самої згадки про спиртне жити не хочеться, варто спробувати гарячу каву з енергетиком "Burn". Ігор каже, помагає 100 %.

Але найкращий рецепт - знати міру. Тоді буде легше не тільки вам, але й людям навколо.