"Найкраща косметика для жінки - любов"

Заслужена артистка України, солістка дуету "Писанка” Оксана Савчук у новорічну ніч, 1 січня, зустріла свій ювілей - 50 років.

З цієї нагоди, 6 лютого, у День Святої преподобної Ксенії, дует "Писанка" - заслужені артисти України Оксана Савчук та Іван Кавацюк, на знак подяки своїй покровительці та з нагоди 50-и літнього ювілею співачки, дарує благодійний концерт "Дякую тобі, Ксеніє". Концерт відбудеться за підтримки благодійного фонду "Карітас Буковини".

Коли за плечима творчої людини - сотні концертів і виступів, любов публіки, злагода у родині та підтримка коханого чоловіка, то насправді немає чого приховувати. Тому співачка не приховує: їй - 50. Напередодні ювілею ми побували в Оксани Савчук вдома. В артистів, яких люблять і знають в Україні, поважають у Чернівцях і які є вірними нашої, Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ.

- Я дуже завдячую Богові і своїм батькам, що маю такий особливий - новорічний! - день народження, - зізналася артистка. - І коли мені телефонують люди і кажуть: "Вітаємо”, то навіть не знаю, що вони найперше мають на увазі - Новий рік чи день народження.

- Дует "Писанка" об’їздив із концертами майже півсвіту. Де вас краще сприймала публіка: в Україні чи за кордоном?

- Ми не ділимо слухачів на наших і чужих. Де ми не виступали б з Іваном, нас всюди добре сприймали. Бо коли люди слухають твою пісню, вони стають близькими тобі. Нас чудово зустрічали навіть у Фінляндії та Туркменії, чого ми не сподівалися. До Люрду (Франція) ми поїхали як прочани. Але нас впізнали й довелося співати, бо люди так хотіли.

- У вашій квартирі якась особлива аура. Як зуміли створити її?

- Наш син Сашко - професійний дизайнер. Із його допомогою обладнали оселю, продумували кожен куточок. У нашій маленькій двокімнатній квартирі немає нічого зайвого. Кожна річ дорога нам. Особливо любимо всією сім’єю зустрічатися в їдальні з дерев’яними сволоками. Тут на стінах висять родинні тарелі та ікони. Це не просто прикраси. Дивлячись на них, згадуємо маму, родичів, друзів, які їх подарували. Є тут також тарелі з Єрусалима, Назарета, Рима, Фінляндії, Чехії... Це спогад про наші поїздки та концерти, гарних людей, яких зустрічали. Я дуже люблю книги. Іван зібрав багато дисків із записами народних пісень, відомих співаків та музикантів. А ще в нас - чимало картин. Деякі нам подарували, деякі придбали самі.

- Ви часто приймаєте гостей вдома. А готуєте все власноруч?

- Для мене це - справжній ритуал: приготування, подача, сервірування столу. Страв готую багато, але культу їжі у нас вдома ніколи не було. Люблю, щоби стіл був красивий. Також під настрій підбираю посуд - біло-зелений, біло-рожевий, бузковий... На Різдво чи Великдень виставляю посуд у народному стилі. Ексклюзивні і подарункові тарелі ми колекціонуємо. Тут, у Чернівцях, їх не так багато - до 30-ти, значно більше - в Кіцмані. Друзі про це знають і, зазвичай, завжди дарують такі тарелі. А ось стосовно меню, то із задоволенням готую борщ. Якщо в хаті пахне борщем, всі будуть нагодовані. І коли його варю, маю хороший настрій. До нього - пампушки із часником, сало. Мій борщ завжди пісний, без мяса. Ще в нашому домі всі люблять рибу. Так, м’ясні страви мені теж добре вдаються - особливо в горщиках, із овочами та грибами. Але риба таки переважає. Час від часу це може бути червона риба, приготовлена на грилі. А річкову гарно підсмажую, попередньо обвалявши в кукурудзяній муці. І до цієї рибки - мамалига з часничком.

- Вашій витонченій фігурі можна лише позаздрити. Невже жінці, а надто артистці, все перелічене дозволяється їсти?

- І дозволяється, і потрібно, але небагато. Перед їжею завжди молимося. А коли людина молиться, вона є стриманою в їжі.

- Цікаво, куховарячи, догоджаєте чоловікові? Якщо так, то Вам це не важко?

- Людині, яка з радістю щось робить для свого ближнього, не важко. До того ж мені дуже пощастило з чоловіком, котрий ніколи не влаштовує з їжі проблеми, не переймається, встигла я чи ні. Я ніколи не переживала такого жаху, який трапляється в інших жінок: мовляв, що я зараз готуватиму, а що скаже чоловік! Обов’язково раз на тиждень, як правило, у неділю, Іван запрошує мене в ресторан. Ми надзвичайно полюбляємо такі вечори. І річ не в тому, щоби піти кудись поїсти, важливим є той факт, що з’являється можливість провести час із рідною людиною поза домом.

- Думаю, саме звідси - і краса жінки. Маю на увазі, що її внутрішній стан обов’язково відображається на красі зовнішній. Чи не так?

- Переконана, що саме так! Жодні пластичні операції, жодні косметичні засоби не допоможуть жінці стати привабливішою. Якось моя хороша знайома, фотохудожник Таня д’Авіньйон, котра проживає в Америці, розповіла, що раніше вона часто фотографувала наших зірок, а тепер їй це нецікаво. Бо всі артисти немовби мають одне обличчя, ніби побували в одного і того ж пластичного хірурга... Безперечно, сцена вимагає зовнішньої краси. Проте мій викладач, відома акторка Ада Роговцева, завжди говорила: "Основне - не зморшки, а те, куди вони спрямовані. Якщо вверх, то твоє обличчя світиться, як сонце".

- Але ж це не означає, ніби Ви не користуєтеся косметикою… Який у Вас косметичний мінімум?

- Напевно, люди, котрі бачать мене на сцені і на вулицях міста, вже помітили, що я нічим особливим не відрізняюся. Обов’язково користуюся помадою. Трішки додаю рум’ян, легенько підводжу очі. Хоча важливе інше: жінка повинна частіше бувати на природі, більше рухатися, приміром, займатися квітами, бути у своїй стихії і саме звідти набиратися позитиву. Влітку, коли є можливіть більше часу проводити у батьків у Кіцмані, я встаю дуже рано - о 5-й годині, йду в сад, ходжу босоніж травою, щодень вмиваюся росою. І роблю це вже протягом десяти років. А якщо готую маски для обличчя, то лише природні. Скажімо, корисно вмиватися козячим молоком. До речі, мої креми для обличчя - теж на основі молока. А ще дуже ефективною є маска з глини.

- Ви категорично ставитеся до пластики чи сприймаєте це нормально?

- Не можу сказати, що сприймаю це нормально. Інколи мені навіть боляче дивитися на артисток, котрі аж занадто захоплюються уколами ботоксу, пластичною хірургією. Але нікого не засуджую, це - вибір кожного. Особисто ж для мене це - неприйнятно, і я навіть вбачаю в цьому гріх, адже людина втручається в те, що їй дано Богом. Розповім такий приклад. Моя мама пережила стрес і за один день, у 30 років, посивіла. Але вона настільки була і є красивою духовно, що навіть сьогодні, у свої 82, виглядає молодою. Вона ніколи не користувалася косметикою! Не можна сказати, що її життя було легким, проте в душі вона завжди залишалася доброю, і ця внутрішня краса все переборювала.

- Не лише на сцені, а й у повсякденному житті Ви носите стилізовані речі…

- Люблю такий одяг і тішуся, що маю його багато. У переважній більшості стилізовані костюми шию. Якщо, наприклад, народна сорочка мені сподобалася, складатиму гроші і таки придбаю її. На жаль, тут, у чернівецькій квартирі, немає стільки місця, аби зберігати всі костюми. А ось у батьківському домі у Кіцмані для цього виділено окрему кімнату. Коли вирішую придбати щось стилізоване, завжди покладаюся на власний смак. На щастя, можу добре розрізнити, скажімо, буковинську сорочку від гуцульської. А ось несмак у народному одязі не потерплю. Вірніше, можна сказати, що цього не терплять самі речі.

Довідка: Оксана Савчук народилася 1 січня 1963 року у місті Кіцмань. Заслужена артистка України, лауреат міжнародної премії "Дружба”, літературно-мистецької премії ім. С. Воробкевича, нагороджена Орденом Княгині Ольги. У 1984 році з відзнакою закінчила акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Брала уроки вокального співу у студії хору ім. Г. Вірьовки. Працювала ведучою на Чернівецькому обласному телебаченні. Після фестивалю "Червона рута-89” - солістка дуету "Писанка”, який створила разом із чоловіком цимбалістом Іваном Кавацюком.

6 лютого, у День Преподобної Ксенії, дует "Писанка” запрошує всіх чернівчан на святковий концерт, що відбудеться у Чернівецькому муздрамтеатрі.

Автор: Наталія ФЕЩУК, Надія БУДНА. Фото авторів