Хліборобство набуває значущості

За дорученням голови Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка для залучення іноземних інвестицій в економіку краю представники Прикарпаття у складі української аграрної делегації побували в Німеччині.

Робочу поїздку до цієї країни організувало німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) з тим, аби в рамках семінару "Екологічне сільське господарство України: можливості та перспективи розвитку" наші фахівці з органічного рільництва змогли ознайомитися з досвідом однієї з найрозвинутіших держав Європи в тому напрямі.

Зокрема, учасники поїздки відвідали гуртівню екологічно чистої сільгосппродукції у Берліні, в Бранденбурзі ознайомилися з роботою молокозаводу, який продукує тільки натуральні молочні вироби, представили стенд зі зразками вітчизняної органічної продукції на міжнародному ярмаркові "Зелений тиждень"... Проте навчальне перебування українських аграріїв у Німеччині не обмежилося тільки темою екологічного рослинництва і тваринництва.

- Під час цієї доволі насиченої і змістовної робочої поїздки вкотре переконалися, що за органічним хліборобством - майбутнє, - розповідає директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Іван АНДРІЇШИН.

- Проте наскільки швидко воно розвиватиметься, принаймні в Україні, залежить як мінімум від двох чинників. По-перше, чи в суспільстві буде достатній попит на таку продукцію? Тобто чи він так само зростатиме рік у рік, як це відбувається в Європі, що є умовою успіху в будь-якому бізнесі? Адже продовольча продукція, вирощена чи вироблена без застосування міндобрив, отрутохімікатів та інших неорганічних засобів, як правило, дорожча, ніж звичайна, а інколи коштує в рази більше. Скажімо, в тому ж Берліні ми бачили в продажу органічні хлібні вироби вартістю в перерахунку на наші гроші від 20 до 40 гривень.

По-друге, постає запитання: чи достатньою підтримкою забезпечить держава ті вітчизняні сільгосппідприємства, які спеціалізуватимуться на "безхімічному" агровиробництві? Знову ж таки в Німеччині сприяння такому ділу виливається у 170 євро на кожен гектар ріллі, яка перебуває в обробітку в таких господарствах. і це істотна допомога, яку надають господарям федеральний уряд спільно з центральними органами Євросоюзу.

Що ж до іншого, то неабияк вразило й те, скажімо, що молоко в Німеччині доволі дешеве - літр коштує лише три гривні. Тобто цього продукту в країні вдосталь. і то не дивно, бо молочне скотарство там вельми розвинене. Скажімо, середньорічний надій на корову сягає 9 300 літрів - вдвоє більше, ніж у нас. Звісно, німці залучають до виробництва молока новітні інтенсивні технології, які не так легко використовувати в Україні, де більшість худоби зосереджено в індивідуальному секторі. Але ми працюємо нині над тим, щоби з маси особистих селянських господарств виділялися потенційні фермери, для яких молочний промисел ставав би головним. і робимо ставку на збільшення їхнього числа та на відповідне технічне забезпечення таких міні-виробництв. і досвід німецького скотарства засвідчує, що ця тактика правильна.

Вдалою поїздка була й тому, що ми взяли участь у міжнародній конференції аграрних міністрів, які з’їхалися з усіх країн Євросоюзу. На цьому форумі йшлося про нагальну потребу інтенсифікації сільського господарства в регіоні й на планеті взагалі, щоби виробляти значно більше продовольства з тим, аби у світі рік у рік меншало людей, котрі недоїдають, а то й голодують. Якщо нині в різних регіонах Землі через брак продовольства потерпає, за приблизними підрахунками, не менше 800 мільйонів осіб, то скільки їх буде 2015-го, коли населення планети за всіма демографічними прогнозами зросте на два мільярди, якщо не вжити заходів для боротьби з голодом? Такий рефрен домінував на цьому аграрному саміті.

Мовилось у ключі подолання продовольчої кризи в світі і про недоцільність використання ріпаку, сої й інших бобових і технічних культур для виробництва біопалива. Власне, з цього приводу розгорілася, було, й дискусія. Та все ж у ній переважали голоси, які виступали за використання цих культур за їх прямим призначенням - для переробки на продукти харчування. Тим паче, як твердили прихильники такого порядку речей, що на землі ще вдосталь нафти й газу для виробництва синтетичного пального. Зрештою, лунали й думки, що час активніше пересідати й на автомобілі, самохідні сільськогосподарські та інші машини на електричній тязі.

Словом, аграрний саміт у Берліні виробив аграрну стратегію на 2013-й, для чого, власне, його й скликали, але під кутом боротьби з голодом у світі. Зокрема, вирішили надалі кредитувати не лише великі сільгосппідприємства, а й середні, малі й навіть дрібні. З однією й тією самою метою - щоби всілякими способами чимраз нарощувати й нарощувати виробництво продовольства. Україну з її найкращими у Старому світі чорноземами розглядають як стратегічного партнера в забезпеченні продуктами харчування країн Близького Сходу й Африки, де чи не найбільші проблеми з тим. і підкреслю насамкінець, що наша держава, де торік на урядовому рівні задекларували перехід від підтримки великих господарств до сприяння саме дрібним селянським, перебуває на вістрі того життя й тих тривог, якими живуть Європа і світ.