Наріжний камінь Станиславова

Як уже повідомляла "Галичина" за 19 травня ц.р., під час ремонтних робіт у вівтарі архікатедрального собору в Івано-Франківську виявлено наріжний камінь першої української церкви Станиславова. Ця матеріальна пам’ятка — наразі другий датований вагомий і відомий артефакт з історії Івано-Франківська.

У п’ятницю, через сім місяців після згадуваної події, в катехитичному центрі при архікатедральному соборі Святого Воскресіння з участю митрополита Івано-Франківського архієпископа Володимира Війтишина, представників духовенства, науковців та краєзнавців відбувся круглий стіл "Наріжний камінь — основи християнської духовності Станиславова ХVII століття".

Першу інформацію про цей камінь було вміщено в газеті "Кур’єр Станиславівський", де йшлося, що 18 травня 1895 року був викопаний камінь з "руським" написом і переданий отцю Василю Фацієвичу. Через деякий час на камені вирізьбили такий напис: "Сей угольний камінь, знайдений 18 мая 1895-го в Станиславові при копанню фундаментів під божницю, де стояла давнійше руска церква Воведеньска, вмуровано в головнім престолі катедри станиславівської на дни перенесення мошей святого отця Николая (22 травня) 1903. Василій Фацієвич. Митрат. Архіпресвітер". Втім, про цей напис як науковці, так і краєзнавці знали давно. Не було відомо, що ж зображено з іншого боку. Отож, на первісному лицьовому фронтальному боці каменя написано: "Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. Создайся храм цей Воскресенія Господа Бога і Спаса нашого ісуса Христа і Воведенія Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії року 1670 місяця мая дня 4. Старанням і накладом братства тої ж церкви, міщан cтаниславовських й иньших многих пожертв людей. Їмжи да буди милостив Мздовоздатель во день праведного суда Свойого. Амінь".

Далі було перераховано чоловічі імена, очевидно, поважних фундаторів і ктиторів храму. На бічному правому торці вирізьблено жіночі імена жертводавців. Відомий також каменяр і різьбяр цього напису, який на нижньому боковому торці "розписався": "Сей камінь создал Стефан муляр".

"Ми маємо абсолютно вичерпну інформацію про все: датування, титули, жертводавців першої української церкви", — підсумувала керівник відділу археології Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею Марія Вуянко. Без сумніву, наразі це єдиний такий писаний кам’яний документ про церкву з епохи Середньовіччя і початків становлення Івано-Франківська. Як зазначив професор Прикарпатського університету ім. В.Стефаника завкафедри слов’янських мов Микола Лесюк, "написаний він кириличними буквами церковнослов’янської мови".

Начальник відділу охорони культурної спадщини управління культури Івано-Франківського міськвиконкому Ігор Панчишин застеріг: "У нас дуже багато подібних до цих речей пропало, адже маємо неконтрольований процес забудови міста. Щодо каменю, то є певні закони збереження таких речей. і нам потрібно віднайти компроміс між умовами збереження його як історичного артефакту, з одного боку, та сакральної речі як такої. Й обов’язково в такому вигляді, в якому вона є. Для цього не варто намагатися вишукувати різні нові способи дослідження, бо вони давно існують, як і відповідні фахівці серед археологів, реставраторів, технологів".

Щодо майбутнього цієї унікальної пам’ятки, то були висловлені різні думки: від розміщення її в краєзнавчому музеї до постійної експозиції в катедрі. Виглядає, що першочерговими заходами мали би бути відповідні реставраційні та консерваційні роботи, як і належні історичні дослідження. До цього схиляється й митрополит Володимир: "Ця святиня належить українському народові. Ми хочемо, щоб вона була доступна широкому загалові нашого суспільства. Маємо нагоду подивитися по-новому на наше минуле. Надіємося, що науковці зможуть зробити ще більше цікавих досліджень як цього наріжного каменя, так і нашої церкви".