Крига скресла, панове присяжні засідателі

У цій справі суд присяжних був би дуже доречним. Судили двох молодих хлопців за умисне вбивство. Такі справи, нагадаємо, розглядає ціла колегія у складі двох суддів і трьох народних засідателів. і ось останні не те щоби засумнівалися, а з кожним судовим засіданням дедалі більше були переконані, що коли тут і йдеться про вбивство, то хіба з необережності. А це зовсім інша стаття Кримінального кодексу, зовсім інші санкції.

Засуджені не за той злочин

Власне, щоби читачам було більш зрозуміло, про що йдеться, коротко опишу випадок. Сіли собі хлопці з дівчиною на березі річки по сто грамів випити, а тут ще двоє старших чоловіків нагодилися. Прийняли й їх до компанії. Тільки один з гостей - увесь в татуюваннях, бо більшу частину життя провів у місцях позбавлення волі, явно почав зловживати гостинністю. Об’єктом його уваги стала дівчина, яка була подругою одного з хлопців. Не добираючи слів, гість прямо заявив про те, що має намір зробити з нею. Мовляв, він такий "крутий", "авторитет" і таке інше. Добалакався до того, що хлопці побили його та кинули в річку, аби охолодив свій запал. А самі продовжили чаркування.

Та чоловік виявися напосідливим. Через деякий час знову причепився до компанії з новими погрозами. А тут ще з’ясувалося, що він приховав свою хворобу - туберкульоз у відкритій формі. і це при тому, що пили по-гуцульськи - з однієї склянки, яку пускали по колу. Коротко кажучи, чоловікові "вломили" ще, вже, так би мовити, від усієї душі, і знову кинули у воду. Потім поїхали в своїх справах, навіть не підозрюючи, що через доволі невеличкий проміжок часу опиняться на лаві підсудних, звинувачені у дуже тяжкому злочині. А саме на тому, що ці двоє молодих людей скоїли умисне вбивство, настоювала прокуратура. Чомусь такої самої думки дотримувалися й судді. Проте народні засідателі мали свою точку зору, і хоча вони висловили її в окремій думці (є таке юридичне поняття) щодо вироку, це не вплинуло на подальшу долю молодих людей. Їх все-таки засудили саме за умисне вбивство.

Автор цих рядків, котрий мав безпосередній стосунок до того процесу, тоді ще подумав: "Був би у нас суд присяжних, власне, гарантований Конституцією України, підсудних якщо б взагалі не виправдали (згадаймо хоча б поведінку потерпілого, яка, по суті, спровокувала хлопців до тих дій), то принаймні визнали б невинними саме в тому злочині, в якому їх звинуватили". і хто б міг припустити, що мине не так багато часу і така судова інституція з’явиться й у нас. Цьому треба завдячувати Законові "Про судоустрій України" та новому Кримінальному процесуальному кодексові України, який набрав чинності з листопада.

Суд народу

Одразу в уяві постали кадри з американських фільмів, де 12 присяжних уважно вислуховують докази обвинувачення і захисту, користуючись при цьому не стільки юридичними знаннями, скільки глибокою житейською мудрістю і власним почуттям справедливості, та виносять свій вердикт. Саме вердикт, а не вирок, бо це вже прерогатива озброєного всілякими кодексами судді. Однак, ознайомившись з баченням суду присяжних українським законодавством, нічого подібного до цього так і не побачив. Таке враження, ніби на вола, котрий і раніше тягнув воза, припасували сідло і намагаються когось переконати, що це арабський скакун. По-перше, ні про яких 12 або шість, як це є в деяких інших країнах, присяжних засідателів у нас не йдеться. В разі якщо підсудний забажає, щоби його справу розглядали з участю вищезгаданих представників народу (йдеться про тяжкі злочини, за які передбачено довічне позбавлення волі), то його справу розглядатимуть двоє суддів разом із трьома присяжними. Ця формула дуже нагадує вже існуючу інституцію народних засідателів, про яку згадував на початку. Вони, повторюся, також розглядають окремі категорії справ, зокрема вбивства, визнання особи недієздатною чи навпаки. Щоправда, на відміну від присяжних, беруть безпосередню участь у винесенні вироку.

Зауважу, що це інколи відбувається в доволі напруженій атмосфері. Хоча злі язики часто зневажливо називають народних засідателів "кивалами" - від слова "кивати". Мовляв, лише нахиляють голову на знак згоди з суддями. Повірте, це не так. інколи виникають дискусії про те, скажімо, чи засуджувати особу, у провині якої в інкримінованому злочині немає сумніву, до 12 чи 13 років позбавлення волі, вже не кажучи про більш серйозні моменти. Хто перебуває у тих місцях, думаю, погодиться, що рік також має значення. Але, зрозуміло, що думка суддів, котрі знають не тільки всі юридичні тонкощі, а й, що доволі важливо, практику Верховного чи Вищого суду України з розгляду тих чи інших справ, точніше призначення покарання, є домінуючою. і тим більша відповідальність лежить на присяжних, котрі, на відміну від народних засідателів, не призначають покарання, а вирішують значно вагоміше питання - винна чи невинна особа в тому злочині, який їй інкримінувало слідство. В разі виправдувального вердикту це автоматично тягне за собою і виправдувальний вирок.

Мужній і мудрий...

Побутує думка, що присяжні, яких лише троє, мовляв, перебуватимуть під впливом суддів. Але є й інша небезпека. Хіба тяжко залякати трьох осіб? Адже вони розглядатимуть справи про особливо тяжкі злочини, де підсудним, по суті, вже втрачати нічого. Згадаймо хоча б гучну справу банди Сушка, розгляд якої недавно закінчився у Львівському апеляційному суді. Нагадаємо, що банду було названо так за прізвищем одного з найбільш одіозних членів угруповання, який у 2003 році вбив двох працівників міліцейського спецпідрозділу "Беркут". А загалом на рахунку цих злочинців - понад 20 розбійних нападів, кілька вбивств тощо. Як зазначав у своїх репортажах із зали суду відомий львівський журналіст Омар Узарашвілі, чимало членів цієї надзвичайно жорстокої банди (наприклад, на очах батьків, аби ті швидше зізналися, де ховають гроші, відрізали палець 13-річному синові), правоохоронці ще не затримали. Міркую, такі речі мали б вплинути на присяжних. Тим більше, що навіть ті особи, котрі перебували на лаві підсудних, погрожували журналістові, що він, мовляв, довго не проживе. Власне, викрикувати погрози почала мама однієї з жінок, які входили до складу банди. і ніхто на це не зреагував...

Зрештою, вердикт присяжних не є істиною в останній інстанції. Його можуть оскаржити. Як зазначено в деяких інтернетівських матеріалах з цього приводу, "після розгляду справи з участю присяжних та винесення ними вердикту щодо підсудного, в діях якого, на думку суду, немає складу злочину, суд виносить постанову про розпуск колегії присяжних і направлення справи на новий розгляд в іншому складі суду...". Мабуть, з участю більш поступливих чи менш лякливих присяжних.

Зрештою, є й технічний бік питання. Скажімо, на відміну від народних засідателів присяжні не можуть проводити свої наради у кабінетах суддів. Їм потрібне окреме приміщення. Чи зможуть наші суди, які, як правило, й самі перебувають у доволі скрутних побутових умовах, це забезпечити?

Зауважу, що чимало знаних українських юристів вщент розкритикували наш суд присяжних у такому вигляді, в якому він має існувати. Проте рішення прийнято, тож ми поцікавилися, як це судочинство конкретно виглядатиме в Івано-Франківську. Про це розмовляємо із заступником голови Івано-Франківського міського суду Наталією Деркач.

Проблем із судом присяжних не передбачаємо

- Ви знаєте, що з 20 листопада набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс, відповідно введено новий для українського судочинства інститут присяжних. Це є форма участі народу України у здійсненні правосуддя. Власне, його було закріплено у Конституції України ще з 1966 року. Проте з об’єктивних причин на практиці не діяв.
- Що стосується інституту присяжних, то він уже тривалий час працює в країнах розвиненої демократії. У світі існують дві його форми. Перша модель - континентальна, яка працює у європейських країнах. Кількість присяжних там становить шість осіб. інша модель, яка працює в країнах Південної та Північної Америки, зокрема у Сполучених Штатах Америки, де присяжних вже 12. Що стосується моделі, яка закріплена і Конституцією, і новим Кримінальним процесуальним кодексом України, то, на мою думку, вона чи не найбільш досконала і відповідно дасть свої позитивні результати. Зокрема, згідно зі статтею 31 КПК визначено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції, у разі коли розглядають справи щодо злочинів, за які передбачено довічне позбавлення волі, здійснюють троє професійних суддів, але якщо підсудний заявить клопотання, аби його справу розглядав суд присяжних, то це будуть здійснювати вже двоє професійних суддів і троє присяжних засідателів. Зауважу: якщо на лаві підсудних кілька осіб і хоча б одна з них звернеться з таким клопотанням, то його повинні задовольнити.

- Наш Івано-Франківський міський суд готовий до такої форми судочинства?
- Звичайно що так. Проблема лише в тому, що на момент нашої розмови (22 листопада. - І.Н.) перелік присяжних ще не затверджено. Список уже сформовано, проте дуже тривалою була сама процедура подання документів, процес відбору кандидатів, яких з певних причин було не аж так багато. Наскільки мені відомо, на найближчій сесії, яка має відбутися 29 листопада, його мають затвердити. До речі, ми одна з найперших областей України, де вже визначено список присяжних. Ну а щодо вашого зауваження, чи не виникне проблем, якщо хтось заявить відповідне клопотання, то, зазначу, наразі всі справи, які до нас надійшли на нинішній день, розглядатимуть ще за нормами старого КПК. Частина справ, котру також розслідують, відповідно до ще тих положень, до суду не надійшла. Отож матимемо певний проміжок часу, думаю, десь так до місяця, перш ніж реально доведеться застосовувати суд присяжних.

- А як бути з інституцією народних засідателів?
- На нинішній день вона зберігається. і далі відповідну категорію справ розглядатимуть з їх участю, у разі коли розгляд справи продовжується за старим КПК.

- До речі, присяжні, на відміну від народних засідателів, повинні мати окреме приміщення для своїх нарад...
- Воно вже готове. З організаційними питаннями жодних проблем немає.

- А чи готові морально самі судді, що може виникнути така ситуація, коли виходять присяжні і кажуть: "Не винен", і суддя мусить з цими змиритися, хоча має свою точку зору.
- Ще раз повторюся, що присяжні засідателі - це також судді від народу. Їх участь в судочинстві є дуже важливою. Бо, справді, трапляється, коли не так легко прийняти певне рішення з огляду на різні об’єктивні й суб’єктивні моменти. Тож коли це все повною мірою відчує й присяжний, візьме на себе відповідальність професійного судді, то й зрозуміє специфіку нашої роботи. І разом з тим у людей вже не буде підстав для звичних нарікань на суд. Адже у цих випадках певну крапку ставитимуть саме їхні представники. Та, конкретно відповідаючи на запитання про готовність професійних суддів до таких ситуацій, відповім: ми готові. Водночас сподіваємося й на виваженість та мудрість наших присяжних. Власне, враховуючи те, що присяжним може бути людина від 30 до 65 років, то в такому віці, вона вже усвідомлює і вагу своїх вчинків, і відповідальність за них. Зрештою, у нас є досвід роботи з народними засідателями.

- Новий Кримінальний процесуальний кодекс позбавляє суддів можливості відправити справу на дослідування. Доволі суттєвий момент, бо ж відомі випадки, коли у вині особи немає сумнівів, але десь слідство не дотягло з відповідними доказами. І тепер суддя змушений буде, по суті, виправдовувати злочинця.
- Ви знаєте, що виправдальні вироки були і раніше. Однак ми дуже виважено підходимо до розгляду справи, адже за кожним рішенням стоїть доля людини. Повірте, виправдати чи засудити когось нелегко. Це дуже складна процедура, в тому числі, й для професійного судді. Так, є і якісь внутрішні переконання. Є і норми закону, і багато чого іншого. Але ми і до цього готові. Єдине, зауважу, що у новому Кримінальному процесуальному кодексі закріплено модель слідчого судді. Тобто слідчий суддя братиме участь практично з самого початку кримінального провадження щодо тієї чи іншої особи. Оскільки у нас всі судді професіонали, котрі до того ж постійно удосконалюють свій фах, то в позитивному результаті цього нововведення ми не сумніваємося. Завдяки цьому, переконана, якість слідства буде поліпшуватися. Адже багато залежатиме від слідчого судді, який вступає у справу ще на стадії досудового слідства. Він може щось підказати міліцейському чи прокурорському слідчому, звернути увагу на необхідність проведення тих чи інших слідчих дій.

- В умовах надзвичайно завантаженого, можна сказати, перевантаженого справами Івано-Франківського міського суду чи вистачить у вас сил і засобів для цієї роботи?
- Нині у нас затверджено сім слідчих суддів. Складено відповідний графік їх чергування включно із 31 грудня. Ми готові до роботи і в нічний час, оскільки може бути потреба у проведенні невідкладних слідчих дій, на які має виїхати суддя. Наразі в Івано-Франківському міському суді 19 штатних одиниць суддів. Але з 1 січня указом Президента України нам затверджено загальну чисельність - 26 суддів. Звісно, це істотно полегшить нашу роботу. Бо, самі знаєте, в яких умовах ми працюємо. Тому є й певні нарікання, скажімо, на терміни розгляду справ. Намагаємося зробити усе від нас залежне у цьому плані. Першочергову увагу приділяємо саме тим справам, щодо яких люди перебувають під вартою.

- Хочу ще повернутися до виправдальних вироків. Чи не стане це поштовхом для збільшення корупції в суддівському середовищі, скажімо, в економічних справах. Вкрав хтось "по-крупному", має чим відкупитися, і нечесний суддя схопиться за якусь дрібничку в попередньому слідстві, після чого злодій виявиться чистим. Розумію, що це неприємне питання, проте розмови про корупцію серед суддів не вигадка журналістів і виникли вони не на порожньому місці.
- Це справді дуже неприємне питання. Хоча й ми знаємо, що говорять про суд загалом і про деяких суддів зокрема. Якщо говоримо саме про економічні злочини, то в нашому середовищі вони не розглядаються як дещо легше від убивства, зґвалтування, тяжких тілесних ушкоджень тощо. Як на мене, для практикуючого судді всі справи одинакові - чи то економічні злочини, чи злочини проти життя і здоров’я, майна.

Щодо розмов, то, самі розумієте, є маса людей зацікавлених у негативній інформації про суд. Ми намагаємося на це не зважати. Є ж закони, на підставі яких працюємо. Так, доводиться виносити рішення, які не всім подобаються. Але суддя не може догодити всім. Якщо, наприклад, призначиш покарання менше, ніж просив прокурор, буде ображений він, можливо, й потерпілий дотримуватиметься такої самої думки. Суворе покарання - вже незадоволений підсудний, його родичі тощо. Хіба ви не чули такої сакраментальної фрази, мовляв, засудили ні за що. Але це з його, злочинця, точки зору. Чи візьмемо питання моральної шкоди. Доволі часто вимагають явно завищені суми. Звісно, потерпілий оцінює її, відповідно до свого бачення справедливості, переживань, яких зазнав у результаті скоєння щодо нього злочину. Але у нас є норми закону, поняття суспільної небезпеки, врешті-решт оцінка базується і на відповідних доказах, пред’явлених зацікавленою стороною. Зазначу лише одне - усі бачимо перед собою насамперед людину. І це бачення стоїть над усіма кодексами, підзаконними актами і таким іншим...