Чому зміліли струмки благодійності?

Торік п’ятеро прикарпатських дітей, хворих на цукровий діабет, отримали в дарунок від Всеукраїнського благодійного фонду "Серце до серця" помпи MEDTRONIС 715 для автоматичного введення їм інсуліну, а днями — ще стільки ж наших краян. Власне, цими медичними пристроями вони безплатно користуватимуться протягом п’яти років, а надалі помпи стануть їхньою власністю. У Європі помпова інсулінотерапія давно вже слугує полегшенню життя діабетиків, а для українців це новинка, до якої ставиться ще з обережністю навіть дехто з лікарів, не кажучи вже про самих батьків дітей, хворих на важку недугу. Але перші п’ятеро малих прикарпатців, котрим, як кажуть медики, поставили помпи, вже не уявляють собі життя без них. Поки що ці пристрої надто дорогі для переважної більшості сімей з дітьми-діабетиками, отож покладають надії лише на благодійну допомогу, бо на придбання для них інсулінових помп коштом держави розраховувати не доводиться за нинішнього і без того обмеженого фінансування медичної галузі.

Тест на милосердя

Інсулінові помпи привіз для прикарпатських дітей-діабетиків голова наглядової ради ВБФ Єжи Конік, який уже понад 20 років живе в нашій країні і хоче перенести на український ґрунт досвід діяльності аналогічного фонду в Польщі. Там, за його словами, під час однієї акції завдяки широкій участі в ній громадськості збирають на придбання медичного обладнання для хворих дітей і понад 10 млн. євро, а в Україні масштаби благодійності поки що набагато менші. Під час проведеної у квітні-травні нинішнього року впродовж трьох тижнів доброчинної акції "Серце до серця" волонтери однойменного фонду зібрали близько чотирьох мільйонів гривень — вся ця сума пішла саме на закупівлю інсулінових помп.

На Івано-Франківщині було видано розпорядження ОДА "Про проведення в області VII Всеукраїнської благодійної акції "Серце до серця", створено оргкомітет і затверджено відповідні заходи. Проте акція так і не знайшла належного відгуку серед прикарпатської громадськості, а звелася до збору коштів серед працівників медичних закладів та ще в школах. За підсумками цієї акції наша область посіла місце, далеке від тих регіонів, що були названі наймилосерднішими в Україні: якщо торік волонтери фонду зібрали близько 171 тис. грн., то нинішнього року — менше 95 тисяч. Отож виходить, що цієї суми навіть на подаровані прикарпатцям п’ять комплектів інсулінових помп, кожен з яких коштував 24 тис. грн., не вистачало, а п’ятий комплект придбано за рахунок благодійності жителів інших областей. Для порівняння: найбільшу в країні суму доброчинних внесків на придбання помп переказала на рахунок фонду Вінницька область — понад 663 тис. грн., перевищивши свій торішній показник майже на 130 тис. Там є всього 300 дітей, хворих на цукровий діабет першого типу (інсулінозалежний), а в нашій області — 240, тобто не набагато менше. Завдяки діяльній участі в акції "Серце до серця" Вінниччина торік отримала 43 інсулінові помпи, цього року — ще 37. Навіть менше за чисельністю населення від нашої області сусіднє Закарпаття із двома сотнями дітей-діабетиків зібрало суми грошей, достатні для придбання 10 помп торік і 18 — нинішнього року. В середньому на одного жителя Вінницької, Закарпатської та Івано-Франківської областей зібрали відповідно по 40, 29 і 6 коп. благодійних коштів на придбання інсулінових помп. Саме в копійках навів для порівняння ці показники прагматичний і скрупульозний Єжи Конік, або просто пан Юрек, як він просив себе називати.

Чую вже від декого з читачів скептичне: "Ну то й що? Чому на придбання тих же помп волонтери благодійного фонду мають збирати зі світу по нитці? А де ж влада, чому не вділить на те якусь дещицю бюджетних коштів?". Але ж і в заможнішій від України Польщі, як випливає з розповіді пана Юрека, громадськість часто бере на свої плечі тягар розв’язання проблем, пов’язаних з недофінансуванням медичної галузі. Саме на ті гроші, що їх поляки на вулицях міст, на вокзалах вкинули у скриньки волонтерів благодійного фонду, було забезпечено інсуліновими шприцами всіх дітей до 10 років. Від цього, каже пан Юрек, і владі стало соромно: уряд асигнував кошти на придбання помп для дітей до 18 років, а тепер надає до них безплатно усім витратні матеріали. Зрештою, навіть і в тих країнах ЄС, які багатші від Польщі, збирають благодійні пожертви від пересічних громадян на лікування бідняків, а особливо дітей із соціально незахищених сімей. і ніхто з того не дивується. Але там, за кордоном, дотримуються принципу, який автоматично знімає у громадськості недовіру, підозри і будь-які сумніви, чи підуть зібрані гроші справді на благодійну мету, а чи на особисте збагачення організаторів акції.

— І у нас колись, — розповідає пан Юрек, — дехто зі скепсисом чи з іронією думав: от ходять серед міського велелюддя якісь хлопці й дівчата зі скриньками, збирають гроші — кажуть, що на лікування дітей, але в чиї руки вони дістануться і на що насправді їх витратять, — хтозна... Тож у Польщі запровадили повну відкритість форми збору й підрахунку коштів на благодійні цілі. На підбиття підсумків акції запрошують уповноваженого з банку. Він має проконтролювати й підтвердити правильність підрахунку грошей, що їх волонтери виймають зі скриньок. Усю зібрану суму одразу заносять на банківський рахунок, призначений для реалізації конкретної мети акції, відображають на веб-сайті благодійного фонду в інтернеті. і вся ця сума йде на придбання медичного обладнання для лікування дітей. До речі, дешевше обходиться купувати поки що досить дорогі інсулінові помпи через благодійний фонд цілими партіями, а не поштучно, бо при оптових закупівлях нам роблять відчутну знижку. Одначе суть благодійних акцій не лише в зборі коштів, необхідних для здійснення благородної мети, а й у формуванні свідомості людей, особливо молоді, вихованні в людей почуття співчутливості й відповідальності. Це як тест на людське милосердя. Наші акції спрямовані і на розвиток волонтерського руху...

Справді, якщо абстрагуватися від фінансових можливостей підприємців, бізнесменів, то йдеться зовсім не про якісь великі грошові внески. Переважна більшість українців найчастіше кидає у скриньки благодійного фонду "Серце до серця" двогривневу купюру, яку волонтери вже так і назвали — банкнотою доброго серця. Вони тим доброчинцям наліплюють на одяг логотип фонду — червоні паперові сердечка.

Сльози суму і сльози радості

Інсулінові помпи вже давно використовують у розвинених країнах для безперервного підшкірного введення інсуліну мікродозами замість традиційних його ін’єкцій. Тож залишається тільки помріяти про той час, коли таким пристроєм в Україні забезпечать усіх діабетиків, а найперше, звичайно, кожного з малих пацієнтів. Бо ним зручно користуватися, і це дозволяє людині призабути про свою хворобу. З помпою дитина, яка захворіла на цукровий діабет, повертається до нормального життя, без чотирьох-п’яти уколів на день, які їй досі робили. Але як за скоро помпова інсулінотерапія стане реальністю для вітчизняних діабетиків — тих, хто вже знає про існування такого пристрою, і тих, хто ще взагалі не чув про нього?

Цього разу на п’ять привезених до Івано-Франківська від благодійного фонду "Серце до серця" інсулінових помп було небагато — дев’ятеро охочих отримати їх для своїх дітей. Може, річ тут не лише в необізнаності наших краян з методикою помпової інсулінотерапії для хворих на цукровий діабет, а просто бракує належної інформації про далеко не ординарний захід, що відбувався в стінах обласної дитячої клінічної лікарні. А цілком можливо, що люди вже знали про такий істотний момент: хоч помпа й дістанеться безплатно тому, хто її виграє шляхом жеребкування, але за витратні матеріали до неї доведеться платити самим батькам дитини, причому близько півтори тисячі грн. за місяць. Доручили витягнути зі скриньки п’ять щасливих номерків дівчинці, яка прийшла з мамою і сама потребувала інсулінової помпи. На жаль, виграшного номерка для себе самої вона не витягла і, розплакалась. Тоді одна з мам відмовилась на користь маленької Людочки від помпи, яку виграла для своєї дитини, сказала, що вони ще зачекають. За своє благородство жінка заслужила оплески присутніх.

Головний позаштатний дитячий ендокринолог ГУОЗ ОДА Наталія Чорна розказала й показала мамам і татам, який принцип дії інсулінової помпи. Цей пристрій нагадує "мобілку" і кріпиться на поясі, на одязі, а малі діти носять його навіть на шиї. Перед кожним прийомом їжі обов’язково вимірюють у дитини рівень цукру в крові, залежно від якого і від кількості їжі помпа визначає необхідну для організму дозу інсуліну, враховуючи і його чутливість до цього препарату. Йдеться про терапію, яка є ефективною альтернативою багаторазовим щоденним ін’єкціям інсуліновим шприцом. Утім, мами спочатку мають лягти зі своїми дітьми в ОДКЛ, де лікар правильно поставить хлопчикові чи дівчинці помпу, навчить користуватися нею.

А заступник начальника головного управління охорони здоров’я ОДА Зоя Ціхонь повідомила, що тепер у них розробляють цільову програму, яка передбачатиме компенсацію батькам дітей-діабетиків вартості витратних матеріалів для інсулінових помп, а в недалекій перспективі, можливо, за рахунок обласного бюджету поступово закуповуватимуть і самі ці пристрої для надання їх у безплатне користування дітям-діабетикам.

Ось таким оптимістичним осіннім фіналом — врученням інсулінових помп ще п’ятьом прикарпатським дітям-діабетикам — увінчалась весняна акція благодійного фонду "Серце до серця", коли в області понад 900 волонтерів на чолі з головою його обласного відділення Тарасом Слободяном збирали кошти на придбання тих медичних пристроїв.

Закінчити цю розповідь хотілося б словами голови наглядової ради ВБФ пана Юрека — жвавого попри свою солідну комплекцію і життєрадісного чоловіка: "Я вірю в те, що люди добрі, і до кінця життя в це віритиму".