А.Менсах: Якщо я в Україні, мені потрібно розмовляти українською...

Вже майже міфічною стала історія про те, як чорношкірий студент чистою українською, без помітного акценту звернувся до водія «маршрутки»: «Зупиніть, будь ласка». І це не вигадка, а реальна історія, якої сама була свідком.

В Україні мовне питання є суцільним парадоксом. У той час, як деякі громадяни України ніяк не можуть вивчити української, мовляв, дуже складна, араби, американці, африканці, індійці та інші з легкістю, за короткий термін часу опановують її ази. За поясненням цього парадоксу прямую на кафедру мовознавства Івано-Франківського національного медичного університету. Як відомо, в цьому закладі серед інших ВНЗ Івано-Франківська навчається найбільша кількість іноземців.

Улюблені слова

Мені щастить, і я потрапляю на пару з української мови. Тема заняття — «Слова іноземного походження». За партами сидять переважно індійці, є й африканці та араби. На запитання, чи подобається їм українська мова, відповідають хором: «Так. Дуже». — «Які українські слова вам найбільше сподобалися?» — запитую далі іноземних студентів-медиків. «Самопочуття, співчуття, акушерство, самостійно та ще багато інших», — відповідають вони. «А мені всі слова подобаються», — каже Архам з Йорданії.

Це тепер вони розуміють українську мову, можуть підтримувати розмову і взагалі вільно спілкуватися нею. А от як тільки приїхали в Україну, знали лише одну фразу: «Я нічого не знаю».

— «Перші дні в Україні, — розповідає Архам, — нам не було зручно і комфортно. Проте наші друзі-українці дуже нам допомагали. А ми думали, що ніколи не зрозуміємо української, що це буде дуже важко, що це неможливо, але потім стало легше...»

Студент третього курсу Метью Амал з індії каже, що тепер йому неважко розуміти українців, а от раніше, закономірно, все було навпаки.

— Ми знали таку фразу: «Я не знаю української мови» і скрізь її говорили. А ще заходили в магазин, тикали пальцем на товар і казали: «Я хочу це», — згадує хлопець.

На перших заняттях іноземні студенти традиційно запитували своїх викладачів з української мови, як буде українською «хлопець», «дівчина», «як тебе звати?», «як твої справи?»...

А ще вони зізналися, що з перших днів в Україні прагнули познайомитися з українцями. Більшість із них легко і доброзичливо йшли на контакт, допомагали пізнавати чужу для них мову.
 
Легка для іноземців

Викладач української мови медуніверситету Марія Киященко каже, що найважче іноземцям даються відмінки. Саме про це сказали мені всі іноземні студенти різних національностей, з якими я поспілкувалася в часі написання цієї статті.

— В українській мові є сім відмінків, а іноземцям важко вивчити, коли який відмінок використовувати, це треба відчувати. Взагалі всі кажуть, що українська мова — важка, тому що в ній є багато форм, винятків. Вивчити правило — це одне, а ще треба вивчити багато винятків до нього, — каже Марія Петрівна.

— Для іноземців українська — легка мова, — переконаний викладач української мови Святослав Кут, — тому що вони її вивчають ізольовано. Вони приїжджають в Україну і так, як наші заробітчани-українці, коли приїжджають в іноземну країну, одразу хапаються за мову. У них виробляється інстинкт, відчуття мови. Я не можу сказати, що вони слухають радіо, дивляться телевізор, читають газети, — напевно ні, але у них є достатня кількість занять з української мови, тому лексичний запас набирають швидко. Їм важче орієнтуватися в граматичних темах, особливо у відмінках.

Час і результат

Велике значення для ефективного вивчення будь-якої іноземної, в тому числі й української мови, має оточення та спілкування з носіями мови. — Це перший найважливіший пункт, — переконана Марія Киященко. — і друге — систематичність, усе вчити пункт за пунктом, нічого не пропускати, бо у нас все взаємопов’язане.

Святослав Кут каже, що успішне вивчення української мови залежить насамперед і від самих студентів, і від викладача.

— Те, як викладач з ними спілкується, як він веде заняття, його настрій і тон спілкування, — це найголовніше. Адже студент, який приїжджає з далекої країни, часом може лякатися, що тут расизм чи ще щось, у нього вже є насторога. Тому йому потрібно допомагати. А мова — це те, що постійно супроводжує, орієнтир у чужому середовищі, — зазначив він.

Щоби вивчити українську, потрібно від трьох місяців до року, такий висновок я зробила, поспілкувавшись з іноземними громадянами та їхніми викладачами. Проте вивчення мови — все ж справа індивідуальна.

Архам з Йорданії каже, що починав говорити українською вже на четвертий місяць її вивчення. Джудіт Овусу з Гани зізнається, що їй знадобилося шість місяців для того, щоби лише розуміти українську. Найбільше її заплутали роди та відмінки. Джакула Схемсарар з індії розповів, що знає багато українських слів, проте не вміє їх відміняти. «Мені треба було чотири-п’ять місяців для того, щоби я міг зайти в магазин і вільно сказати продавцю, що я хочу купити. Було дуже важко», — констатує Джакула.

За півроку реально вивчити українську, але це дуже велика робота. Потрібно працювати щодня, наголошує Марія Киященко. А Святослав Кут переконаний, що вивчати іноземцям українську так само, як нам, українцям, китайську чи будь-яку іншу мову.

Очима іноземців

Четверо студентів-іноземців медичного університету поділилися своїм першим знайомством з рідною для нас та чужинською для них українською мовою. В Україні вони уже п’ять років — достатньо часу для того, щоби бути з мовою на «ти». Їхнє володіння українською мовою приємно вразило.

Шияр Тахер КЕСЕМ, Сирія:

— Як і кожен студент, починав вчити українську мову на підготовчому відділенні. Півроку вчили алфавіт, слова і як правильно будувати речення. А потім у другому семестрі починали вивчати предмети. Це були біохімія, математика — основні дисципліни, які дають нам хороший фундамент для вступу на перший курс медичного університету.

У вивченні мови, чесно кажучи, все залежить від студента. Викладачі, звичайно, старалися дати нам якнайбільше інформації і будувати свої речення так, щоби нам було легше спілкуватися на вулиці з людьми. Мені треба було дуже багато часу для вивчення української мови. Я три місяці нікуди не виходив, у мене була одна настанова — сидіти вдома і вчити мову. У мене, крім того, був брат тут, і він мені постійно наказував: «Поки ти не будеш знати мови, тебе не можна пустити на вулицю. Адже тут не можна нікуди рухатися, якщо не знати рідної мови держави, в яку ти приїхав». і тому я мусив себе трохи мучити, сидів ночами перед зошитом, щоби знати кожну букву, слова, речення. і майже до кінця першого семестру я почав розуміти слова, звичайно, не всі, але вже міг собі дозволити піти сам у магазин і там щось попросити у людей.

Під час вивчення української найважче було складати речення, тому що в українському алфавіті є багато голосних букв, ми до них не дуже звикли. Було трохи важко навчитися правильно вимовляти слова, старався говорити повільніше, щоби люди мене розуміли. Щодо писання, то я до цього часу маю невеличкі проблеми з двома буквами — «е» та «и». Це для мене найстрашніше.

Наскільки я знаю, українська мова за складністю є третьою чи четвертою мовою в світі. Я думаю, що вона не є важкою, якщо людина має здатність любити мову і любити саму державу. Якщо не любити державу, то не будеш знати і її мови. Любити народ, спілкуватися з людьми — це основний принцип для того, щоби знати мову.

Герті БІССІЛА, Конго:

— Вчити українську мову було для мене дуже важко. Мені знадобилося чотири місяці для того, щоби я могла піти в магазин і сама щось купити. Дуже важко давалися відмінки. Оскільки моя рідна мова французька, то все для мене було новим, і лише за вісім місяців я вивчила українську.

Для того, щоби знати мову, треба спілкуватися нею, дружити з українцями. Спочатку було важко дружити з українцями, бо у моїй групі всі студенти були з Африки. і після першого курсу я вже почала потрохи відкривати для себе спілкування з українцями, через те я вже почала краще володіти мовою, бо до того українську вчила за книжкою. Українська мова — нелегка мова, для того, щоби нею добре говорити, треба багато спілкуватися і бути відкритою людиною. Бо спочатку я була дуже закритою, боялася говорити хоч щось, щоби ніхто не чув моїх помилок. Українська мова мені подобається, але це дуже складна мова.

Ібрагім МАТАЛКА, Йорданія:

— Думаю, що кожна мова, окрім рідної, на початку її вивчення буде важкою, а далі вже нічого складного немає. Українська мова мені подобається, бо вона дуже гарно звучить. Проте мені б хотілося знати й інші мови.

За три-чотири місяці вивчення української мови я міг помаленьку говорити, розуміти інших. На підготовчому відділенні я не хотів ховатися в книжки, навпаки, ходив по магазинах, знайомився з людьми, спілкувався з ними в інтернеті, слухав, як говорять українці, хапав нові слова, на телефоні записував незнайомі слова, які десь читав, перекладач був моїм найближчим другом.

Для того, щоби за короткий термін вивчити українську, треба розуміти, що тут немає ніякого секрету. Просто треба мати хорошого викладача, читати багато книжок, дивитися телевізійні новини, записувати незнайомі слова, перекладати їх, а також багато говорити.

Абрахам МЕНСАХ, Гана:

— Я хотів стати лікарем. і подумав, якщо я тут, в Україні, мені потрібно розмовляти українською і вчитися медицини через розмову. Дарма що є можливість навчатися в університеті англійською мовою, я вибрав українською, щоби краще розуміти предмет, бо наші викладачі — українці, вони краще розмовляють українською, аніж англійською. Крім того, хочу вільно розмовляти з пацієнтами, щоби збирати анамнез та поставити їм правильний діагноз.

Я до цього часу вчуся української мови й, навіть моєї рідної, англійської. Адже думаю, що немає певного часу для вивчення будь-якої мови, — вона завжди розвивається. Я починав розуміти українську мову через шість місяців, почав трішки розмовляти нею через вісім.  Це різні речі — можеш все розуміти, проте не можеш нічого сказати.

Найважчою є граматика української мови. З цим у мене є трошки проблеми, але якщо я хочу вчитися цієї мови, то далі буде легше. Будь-яка мова є важкою, якщо людина не бажає вчитися, і будь-яка мова буде легкою для тебе, якщо ти дуже хочеш її вивчити. Я не думаю про те, що українська важка чи легка для вивчення мова, бо у мене є мета — хочу стати найкращим лікарем. А для цього треба досконало знати українську.