Прикарпатські школярі успішно виступили на міжнародній астрономічній олімпіаді в Кореї

Ще не встигли вгамуватися емоції після вдалого виступу української команди на міжнародній олімпіаді з географії, що проходила в Аргентині, як наші юні астрономи у південнокорейському місті Квантжу здобули чотири призові місця — три срібні та одну бронзову медалі.

Міжнародна олімпіада з астрономії 2012 року була знаковою для Прикарпаття, адже наш край у складі української команди представило аж троє учасників — Арсен Масляк, Іван Ільницький та Андрій Лупа — всі вони продемонстрували надзвичайно високий рівень своїх астрономічних знань. Зокрема, учень Української гімназії №1 Арсен Масляк здобув "срібло", учень Долинського природничо-математичного ліцею іван ільницький — "бронзу", а от учневі Довговойнилівської школи Калуського району до третього призового місця не вистачило лише 0,6 бала. До активу української команди срібні нагороди додали також учень ліцею інформаційних технологій при Дніпропетровському національному університеті ім. Олеся Гончара Дмитро Федоряка та учениця Українського фізико-математичного ліцею Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Катерина Баринова.

Любити вчитися

Срібний призер олімпіади гімназист Арсен Масляк каже, що астрономія — це його захоплення, яке він, однак, у майбутньому не бачить своєю професією. Зрештою, і з майбутнім фахом одинадцятикласник теж остаточно не визначився. На шальці терезів його вибору зрівнялися спеціальності фізичного та інформаційного напрямів.

Захоплення хлопчика астрономією розпочалося зі шкільної олімпіади, після якої для нього відкрилися інші горизонти — змагання міського, всеукраїнського та міжнародного рівнів. З ними зростало і зацікавлення Арсена цією наукою. Його мама Оксана Масляк розповіла, що примушувати її сина вчитися немає потреби, скоріше — відганяти від книжок. "Він завжди любив вчитися, з дитинства енциклопедії читав, просто йому це подобається. Комусь подобається вишивати хрестиком, а комусь — вчитися", — констатує Оксана Павлівна.

"Коли дізнався, що здобув срібну нагороду, був трохи шокований", — зауважив Арсен Масляк. Проте цьому досягненню передувала наполеглива щоденна праця, адже саме за такої умови, на думку школяра, можна досягти якихось результатів. Наставник Арсена вчитель фізики та астрономії Української гімназії №1 Віктор Янишин перед олімпіадою налаштовував свого вихованця бути спокійним, уважним та не зупинятися перед труднощами. Гімназист виконав усі його настанови і серед 83 школярів з усього світу посів другу позицію. Але попри це не вважає себе зіркою зі шкільної астрономії. Йому більше подобається спостерігати в телескоп за тими зірками, що на небі.

Південна Корея — перша іноземна країна, в якій побував Арсен, у ній найбільше його вразили чистота вулиць і відкритість людей. "На вулицях дуже чисто, можна було в одному взутті ходити, навіть не міняючи його, адже воно не бруднилося. А у нас пройдеш кілька вулиць — і маєш мороку. Крім того, кожне місто має свою ключову промисловість. Ми жили в місті, де роблять сонячні батареї, в другому — машини, ще в іншому сконцентровано всі університети. В Кореї багато гір і можна дивуватися тому, які працьовиті люди, бо все забудовано, а будувати в горах і прокладати дороги набагато важче. Живуть там дуже привітні люди, які легко йдуть на контакт з іноземцями", — ділиться враженнями срібний призер, який мріє про те, щоби Україна стала взірцем для інших країн.  

Арсен констатує, що у нього немає кумирів, проте він знає, що професором Прикарпатського національного університету є всесвітньо відомий астроном Іван Климишин і саме з ним він би дуже хотів познайомитися.

Двічі призер

Для вихованця Долинського природничо-математичного ліцею Івана Ільницького бути учасником міжнародної олімпіади з астрономії та привезти звідти призове місце — заняття не з нових. Торік хлопець здобув "срібло", цього року — "бронзу". "Торік срібна медаль була для нас приємною несподіванкою, — каже вчитель фізики та астрономії Долинського природничо-математичного ліцею Мирослав Гаразд. — Ми не сподівалися, що на такому рівні нам вдасться так добре зарекомендувати себе. Цього року маємо "бронзу", і я вважаю, що це також дуже великий успіх. Наразі не маємо в області прикладу, щоби дитина два роки поспіль була призером міжнародної олімпіади. Це хороший старт".

Іван Ільницький поділився рецептом свого успіху: це наполегливість. А його вчитель Мирослав Гаразд, який має 31 рік педагогічного стажу, переконаний, що важливе місце в цій справі займає робота педагога, який має так скерувати дитину, щоби вона повірила у свої можливості й отримала мотивацію для праці. "Мені приємно, що Іван — якраз той хлопець, який прикладав достатньо зусиль для того, щоби досягти відповідного рівня", — констатує Мирослав Степанович.

Іван каже, що захопився астрономією випадково, йому випав шанс взяти участь в олімпіаді з цієї "зіркової" дисципліни на всеукраїнському рівні. Його вона привабила насамперед тим, що астрономічні знання можна застосувати в житті, та ще й тим, що ця наука не дуже популярна в школі.

Одним із найщасливіших днів свого життя Іван називає момент нагородження після олімпіадних змагань, які тривали три дні. "Не те, що я тільки цим живу, що це найбільше щастя для мене, але загалом це все ж таки досягнення", — зауважує бронзовий призер.

Попри численні олімпіадні здобутки Іван все ж — звичайний одинадцятикласник, який любить слухати рок, грати у волейбол та настільний теніс, читати фантастику, зокрема бестселер Джоан Роулінг "Гаррі Поттер". А вірить хлопчик у Бога та здійснення своїх мрій. Також, як каже сам, володіє вмінням долати труднощі, ніколи не здаватися і впевнений, що можливості людини необмежені.

Наразі хлопець ще не обрав свій майбутній фах. Проте він точно знає, чого хоче досягти в житті: здобути освіту й отримати роботу, від якої має отримувати задоволення, а також приносити користь собі та близьким. А ще 16-річний юнак хоче прожити життя так, щоби на нього рівнялися інші люди.

Не вистачило півкроку

На персональній сторінці в соціальних мережах одинадцятикласника Довговойнилівської школи Андрія Лупи натрапила на цікавий напис: "Лише 0,6 бала зі 100, але вони так і лишили мрію на відстані безкінечності". Адже саме стільки забракло школяреві для бронзової медалі. "Те, що я перший "під рискою" з відставанням усього 0,6 бала, означає, що я був близько і не вистачило, можливо, концентрації і зосередженості на теоретичному і практичному турах або кілька хвилин на спостережному турі. В майбутньому намагатимуся краще налаштовувати себе психологічно. Я ще раз переконався, що кожна людина сама повинна дорікати собі в невдачах, а не шукати винних", — каже юнак. Для Андрія це перша міжнародна олімпіада, хлопець жартома додає: "Сподіваюся, що не остання".

До олімпіади учень, звичайно, готувався не сам, а зі своїм наставником керівником гуртка "Квант" при Войнилівському центрі дитячої та юнацької творчості Зіновієм Бігуном. Андрій каже, що дуже багато готувався вдома, але наголошує, що в цій справі без учителя ніяк неможливо обійтися.

Не лише безцінні життєві уроки привіз Андрій з Південної Кореї, а й надзвичайно багато вражень від самої країни. Найбільше його вразила дисциплінованість корейців. "Там, мабуть, ніхто не зробить щось заборонене або неприйнятне в їхньому суспільстві. і ще більше вражає, коли розумієш, що все це свідомо. Напевно, і рівень життя в Кореї кращий, і економіка міцніша тому, що всі люди мають єдину мету. Для українців я б хотів взяти від корейців дисципліну, терплячість і цілеспрямованість. А загалом Корея, на мою думку, від України не відрізняється — гори схожі на наші Карпати, ростуть ті самі трави і дерева, будинки такі жѕ Хіба що люди трохи іншої зовнішності", — зауважує Андрій.

"Астрономія захоплювала мене змалку, — розповідає далі одинадцятикласник. — Пам’ятаю, колись мені завжди було страшно читати про чорні діри, я боявся, що одна з них виявиться біля нас і всі помруть. А ще надзвичайно цікаво, коли йдеш увечері, спостерігати за зоряним небом. Напевно, всім це подобається, але якщо вмієш розпізнавати сузір’я, все набагато приємніше".

Звичайно, я не стрималася і запитала юного астронома про те, якими постають небесні тіла через телескоп та яке з них йому найбільше подобається. "Зірок я бачив стільки, скільки і всі бачили, — відповідає Андрій, — бо і через телескоп вони залишаються такими ж цятками, як і під час спостереження неозброєним оком. Та й планети ті ж бачив, що і всі люди, але трішки більшими. Найбільше мені подобається спостерігати в телескоп туманності галактики. і об’єктом, за яким найбільше люблю спостерігати, є розсіяне скупчення М6 у сузір’ї Скорпіона, більше відоме як "Метелик".

"Астрономія, звичайно, є важливою частиною мого життя, — провадить далі учасник міжнародної олімпіади. — Проте мені здається, що без неї моє життя було б не менш цікавим, бо астрономію я вважаю лише своїм хобі і пов’язувати з нею життя, найімовірніше, не буду, адже в Україні, на жаль, астрономам-науковцям робити просто нічого".

Окрім астрономії, хлопець має багато захоплень, любить математику, фізику та географію. "Попри навчання люблю пограти і подивитися футбол, з раннього дитинства вболіваю за донецький "Шахтар". Слухаю переважно американський і канадський панк-рок, закінчив музичну школу, граю на акордеоні та планую опанувати гру на гітарі. Не скажу, що часто дивлюся фільми, бо часу на це зовсім мало залишається, але якщо випадає на це вільна година-дві, то вибір — на комедії. Художню літературу теж люблю, й улюбленим письменником є Жуль Верн", — так коротко про свої уподобання розповів мій співрозмовник.

I насамкінець Андрій зізнався, що, як і кожна людина, має багато мрій, тому хоче бути просто щасливим. "Якщо я буду щасливим, це означатиме, що всі мої мрії здійснилися", — підсумував юнак.