Один день з життя коломийської залізниці

4 листопада в Україні відзначатимуть День залізничника. Саме цього дня 1861-го року, ще за часів Австро-Угорської імперії, на територію сучасної України прибув перший потяг, який називався «Ярослав». Це був поїзд міжнародного сполучення, який з’єднував Відень, Краків, Перемишль і Львів.

Цікаво, що раніше День залізничника святкували першої неділі серпня, як і визначив колись Й. Сталін без будь-якої прив’язки до історичної події. І лише дев’ять років тому наші залізничники отримали своє професійне свято саме того дня, який ознаменувався важливою подією в історії України. Напередодні святкування тижневику «Коломийські ВІСТИ» вдалося один день провести на місцевій залізниці. Що вдалося дізнатися, читайте далі.

Збереження залізничних традицій, або пасажир завжди правий

Залізниця – основна транспортна артерія, яка пов’язує в єдине цілі міста та села. «Залізниця завжди була пріоритетною серед інших видів транспорту», - переконує начальник Коломийського вокзалу Мирослав Гаврилюк. Зараз в Україні функціонує шість залізниць, на які кинуто величезні сили: для обслуговування 30300 км залізничних колій трудяться 375900 працівників. Зокрема, на коломийському вузлі працює близько двох тисяч людей, які щоденно забезпечують якісне та комфортне перевезення пасажирів.

Вокзал у нашому місті був збудований до урочистого відкриття та передачі в експлуатацію «Львівсько-Чернівецькій цісарсько-королівської привілейованої залізниці імені Карла-Людвика» ще 1 вересня у 1866 році. Відтоді минуло багато часу, проте добротні традиції роботи залізничників досі збереглися. У колективі коломийських залізничних працівників, за словами М. Гаврилюка, працює багато майстрів своєї справи, які чітко забезпечують функціонування залізничних артерій. Задоволений начальник вокзалу й кількістю маршрутів на поїздах. «Було багато розмов про те, що відмінили деякі потяги. Проте, на мою думку, їх цілком достатньо для пересування громадян, - розповідає М. Гаврилюк. – Зараз лише з нашого регіону відправляється чотири пасажирські поїзди до Києва. На літній час був уведений також поїзд на Сімферополь та щоденно працював рейс Чернівці-Одеса. З переходом на зимовий час ми провели коректування потягів».

«Пасажир завжди правий» - такого принципу дотримуються коломийські залізничники. Одним з покращень обслуговування пасажирів вважають можливість замовити квиток на потяг через Інтернет. «Людина, сидячи вдома, може замовити квиток, а потім лише пред’являє чек з кодом касиру і отримує перепустку на поїздку», - підсумовують працівники вокзалу. Нагадують і про безкоштовне перевезення залізницею людей пільгових 32-ох категорій. Кошти витрачені на їхнє перевезення потім повертає районний та міський центр соціального забезпечення.

Приміські перевезення - найзбитковіші

Коли ж говорити про витрати залізниці, то їх достеменно порахувати не вдасться, розповідає начальник вокзалу. Затрат багато, проте залізничний транспорт досі залишається найдешевшим видом пересування. Приміром, лише один день праці залізничників в Україні коштує магістралі 7 млн грн. За місяць ця сума виростає до 140 млн грн. Ще один приклад: у пасажирському господарстві лише на такі, здавалося б дрібниці, як пакети для постільної білизни та сміття, туалетний папір, миючі засоби, тощо, за день витрачається 100 тис.грн, а за місяць – понад 3 млн грн.

Для коломийської залізниці приміські перевезення, зазначає начальник вокзалу М. Гаврилюк, найзбитковіші. «Якщо квиток вартує 10 гривень, то прибутку з нього залізниця отримує лише одну гривню, - підкреслює очільник вокзалу. – На цьому заробити багато залізниця не може, проте обслуговування проводить на належному рівні. Тобто все робиться для того, щоб пасажир обирав саме залізничний транспорт».

Коли брати досвід сусідніх країн, наприклад Російську Федерацію, то там пасажирські перевезення не є збитковими. «За рахунок чого? На купейні місця та СВ вони самостійно встановлюють тарифи, а на плацкартні, як соціальні, держава дає дотації, - розповідає М. Гаврилюк. - На сьогодні ціна купейного квитка при однаковому кілометражі у Російській Федерації ушестеро вища, ніж в Україні. Для приміських перевезень в РФ утворені приміські регіональні компанії, і ми маємо намір піти тим же шляхом. У цьому випадку залізниця увійде в ці компанії своєю інфраструктурою, локомотивами, вагонами і поїздами, а влада – грошима. За таких умов місцева влада не буде розглядати проблему пасажирських перевезень як таку, що належить тільки залізниці, а почне прораховувати бюджет цієї компанії і думати, як утримати її в зоні рентабельності, бо вона теж відповідає за це питання. Тому тарифи на місцеві перевезення встановлюються у різних регіонах по-різному. У нас сьогодні кожне місто наполягає, щоб залізниця призначила до нього приміський або пасажирський потяг. Після утворення регіональних компаній почнуться обрахунки пасажиропотоків та можливостей заміни поїздів пасажирськими автобусами, якщо це буде дешевше для місцевого бюджету». Тому залізниця наразі потребує реформ. Наприклад, у Німеччині домаршруту приміського потягу заборонено запроваджувати паралельні автобусні маршрути, і навпаки – якщо населення обслуговують автобусні маршрути, то туди не ходять поїзди.

Попри важку економічну ситуацію, заробітну плату залізничники отримують вчасно. Вона нараховується в середньому біля двох тисяч гривень та в порівнянні з минулим роком збільшилася на 16%. Також в країні працівникам колійного транспорту забезпечують соціальні гарантії. Окрім щорічної відпустки, залізничники отримують допомогу на оздоровлення, безкоштовне обстеження та лікування, премії за вислугу років.

Вокзал – ворота міста

На вокзалі щоденно відбувається велике скупчення людей. тому ранок на коломийській залізниці розпочинається з прибирання приміщень. «Ми хочемо, щоб люди, які прибули до Коломиї, були приємно вражені чистотою та охайністю вокзалу, - зазначає М. Гаврилюк. – Інколи нас підводить Привокзальна площа, яка не підпорядкована вокзалу. Тому дуже часто у нас виникають конфліктні ситуації з міською радою, яка не достатнім чином забезпечує чистоту площі. Адже вокзал – це ворота міста. А коли люди виходять з вокзалу, а там – купа сміття, то враження про міста починає складатися не найкраще».

Очільники коломийської залізниці розповідають, працюють злагоджено, утворюючи своєрідну павутину – кожен виконує свою роботу. Зокрема, вокзал відповідає за своєчасне перевезення пасажирів, станція – за вивіз багажу, вагонне депо – за стан та ремонт вагонів. До речі, останній підвідділ минулого року показав високий прибуток. За 2011 рік вагонне депо мало фінансовий результат у розмірі 12 млн гривень, цьогоріч за останні 9 місяці він становить близько 5 млн гривень. «У наші обов’язки входить виконувати якісний ремонт вантажних вагонів. У першу чергу, приватних, які не входять до складу Укрзалізниці, - розповідає начальник вагонного депо Роман Гуцуляк. – Щоб забезпечити підприємство роботою, підписуємо договорити з власниками вагонів різних областей та із-закордону – Росії та Казахстану».

Три «за» на користь залізниці

Коли ж говорити про рентабельність залізничного транспорту, то начальник коломийського вокзалу наводить три «за» на користь залізниці. «По-перше, у нас ніколи не виникне такої ситуації з пасажиром, як в маршрутці, коли водій відмовляється перевозити людину пільгової категорії. Коли отримав талон на проїзд, можеш користуватися послугами залізниці безкоштовно, - наголошує М. Гаврилюк. – По-друге, переміщатися поїздом на більші відстані комфортніше та затишніше. Третій аргумент буде чи не найважливіший, поїздка поїздом менше займе витрат, аніж автобусним транспортом». На коломийському вокзалі гадають, потяги будуть доти рентабельні, доки люди будуть активно ними користуватися.

Постскриптум

Після розмови з нами начальник вокзалу Мирослав Гаврилюк поділився, що скоро всі його колеги зберуться разом під одним дахом. 2 листопада «залізнична родина» у Коломиї відзначатиме професійне свято. Працівники всієї Івано-Франківської дирекції, до якої входить 72 станції, з’їдуться до ФСК «Локомотив» на щорічні урочистості. Мирослав Гаврилюк запевнив, говоритимуть не лише про успіхи, планують окреслити й недоліки своєї роботи. Проте, на його думку, розвиток залізниці лише розпочинається.