Сівка Войнилівська не хоче присутності "Даноші"

Виглядає, що селяни Калущини в діалозі з іноземними інвесторами-монополістами, зокрема з українською сільськогосподарською компанією з данським капіталом ТзОВ «Даноша», починають покладатися не тільки на вуличні форми вияву громадської думки, а й освоюють мову юридичну.

У Народному домі села Сівки Войнилівської Калуського району днями відбулася конференція, в якій взяли участь власники садиб, земельних паїв із сіл Сівки Войнилівської, Мошківців, Довжки, Луки, Цвітови, Старого Мартинова, Нового Мартинова, Колодієва, Дорогова. А спілкувалися селяни з директором англійської екологічної організації «Майбутнє сільськогосподарського виробництва» Трейсі Вустер та юрисконсультом МБО «Екологія- Право-Людина» Наталією Городецькою.

Наша влада нас не чує...

Цікаво, що зустріч відбулася не з ініціативи керівництва району чи фірми-інвестора, а завдяки старанням ініціативної групи села Сівки Войнилівської. Йшлося головно про три основні  блоки питань: вплив потужних свинокомплексів, зокрема відходів їх виробництва, на здоров’я людей і довкілля; матеріали Всеукраїнської конференції з питань промислового свинарства та його впливу на довкілля в Україні; проблеми, створені через діяльність свинокомплексу ТзОВ «Даноша» в селі Луці та способи їх розв’язання.


Ігор АНТОНіВ, представник ініціативної групи громади села Сівки Войнилівської:

— Наша влада нас слухати не хоче. Маємо збудований свинарник «Даноші» за два з половиною кілометри від нашого села — в Луці. Випари від свинокомплексу і відходи, зокрема гноївка, дуже шкодять людям і довкіллю. Ми у Сівці Войнилівській навіть вікна не можемо відчинити. А тепер планують будувати свинокомплекс ще ближче — в урочищі «За мальтином», що за 500 метрів від сільських садиб. Площа урочища 40 гектарів, а зводити комплекс планують на 3,7 га. Угоди ще п’ять років тому з селянами укладено так хитро, що фактично землі нема, а інвестори нас продовжують мордувати. Хоч земля розпайована. Ми провели в селі референдум — 99% жителів села проти зведення свинокомплексу. Але інвестори наполягають, що будуть будувати, тому що витратили кошти на виготовлення проектної документації. Який може бути  проект без землевідведення у натурі і без визначення меж? «Даноша» нас тероризує вже п’ять років. Ми хочемо мирного розв’язання проблеми, без судових спорів. А районне керівництво — і райдержадміністрація, і райрада — настійливо пхають до нас «Даношу» і не думають, як матимуться люди. Бо йдеться про вирощування 12 тисяч свиней, а ще 24 тисячі — в Луці. Та задихнемося!

— А звідки з’явилася у селі експерт Трейсі Вустер?
— Це сталося після конференції в Донецьку з участю Трейсі Вустер, куди і нашу представницю Марію Антонів запросили, щоб розповісти про багаторічну боротьбу проти великих свинокомплексів. Таким чином міжнародний експерт і з’явилася у Сівці Войнилівській. Буде вивчати ситуацію і в сусідньому Галицькому районі. У вересні сесія нашої сільської ради прийняла рішення про розірвання договорів з «Даношею», а інвестори звернулися до прокуратури з вимогою, щоб скасувати рішення сесії. Наразі прокуратура мовчитьѕ Завдяки власне Трейсі Вустер ми шукаємо цивілізовані шляхи розв’язання конфлікту.

«Даноша» і «Poldanor S.A.» — сестри

Сільськогосподарська компанія «Даноша» — одне з найбільших в Україні підприємств з іноземними інвестиціями, які займаються виробництвом товарних поросят і свиней, належить данським інвесторам. Створена 2004 року в селі Копанках біля міста Калуша «Даноша» є сестринською компанією сільськогосподарського підприємства «Poldanor S.A.» в Польщі, провадить свою діяльність на Прикарпатті у двох основних напрямах — тваринництві і рослинництві — в Калуському і Галицькому районах. інвестори мають однозначну підтримку з боку керівництва і Калуської районної ради, і Калуської райдержадміністрації, на чому відповідно Василь Дзундза і Василь Петрів неодноразово наголошували. Але у стосунках селян-орендодавців та інвесторів-орендаторів то в одному місці, то в іншому спалахують конфлікти. А сільські громади загалом через юридичну неграмотність у питаннях оренди землі не можуть відстояти свої інтереси як орендодавці.

Трейсі ВУСТЕР, керівник англійської екологічної організації «Майбутнє сільськогосподарського виробництва»:

— Ваше життя знищують фермерською індустріальною системою. По-перше, через забруднення повітря, води і, по-друге, через знищення місцевого фермерства. Необхідно зупинити процес скидання великими фермами гноївки на ваші поля. і тільки ви це зможете зробити. Така ситуація була і в Угорщині, де власне активісти добилися, що компанія не змогла наростити кількість поголів’я свиней через спротив громад. На мою думку, один із шляхів вирішення цієї проблеми — закупівля продукції у місцевих фермерів і на місцевих ринках. Бо інакше ці великі корпорації та їхні власники промислових свиноферм забиратимуть і ваші гроші, і гроші місцевих фермерів до своїх кишень. Те, що наразі відбувається в Україні, відбувається і в Польщі та інших країнах.

Не зволікайте...

Юрисконсульт МБО «Екологія-Право-Людина» Наталія Городецька переконана, що у стосунках орендаторів, зокрема ТзОВ «Даноша», і орендодавців, власників земельних паїв, дарма шукати мирного шляху розв’язання конфлікту. Тому що є чимало порушень нормативно-правових актів, зокрема і закону про оренду землі, які шляхом звернення до суду могли б переважити спір на користь селян:

— Наша організація надавала правову допомогу деяким жителям і надалі готова допомагати. Не бійтеся — відстоюйте свої земельні ділянки. Ви — власники паїв. То чи могла рада від свого імені ними розпоряджатися? Звісно ні.  Чи має право рада укладати договір оренди, якщо землі розташовані за межами населеного пункту? Це право, згідно з прикінцевими положеннями Земельного кодексу, має лише адміністрація. Таким чином, уже можна констатувати, що рада вийшла за межі своїх повноважень, уклавши договори оренди. і ще таке: що може бути предметом договору про оренду земельної ділянки? Може бути земельна ділянка, яка перебуває у власності — комунальній, державній чи приватній. А ваші частки земельних паїв на час укладення договорів ще не перебували у власності, але були надані в оренду також з порушенням законодавства. Бо однією з обов’язкових умов договору є наявність державного акта на право власності на земельну ділянку. Чи були такі державні акти на ті землі, які були виділені «Даноші»? Мабуть, ні. Були лише ваші сертифікати. і ще таке питання: кажуть, що землі запасу сільської ради поповнилися на майже три гектари, бо місцеві жителі відмовилися від своїх земельних ділянок. Але чи законною є процедура, з якою підійшли до цього органи місцевого самоврядування? Ні. Тому що  на час посвідчення сертифікатами про відмову земельні ділянки не було виділено в натурі на місцевості і відповідно не встановлено межі. А це також порушення закону про порядок виділення паїв у натурі. Тому що без державних актів про право власності на земельні ділянки, а лише на підставі заяв рада прийняла рішення про переведення їх до земель запасу сільської ради. Порушень чимало — про них можна говорити і говорити. Зокрема і про законність коректив та виправлень у договорах оренди. Є багато підстав, щоб вважати укладення договорів неправильними. Тож якщо відсутній об’єкт договорів оренди, то рада має право його розірвати. Адже на час їх укладання земельні ділянки належали не раді, а власникам паїв. Але все залежить від вас. Не зволікайте — виробляйте правовстановлювальні документи. Бо можете залишитися без своєї землі.

Ситуація з відносинами іноземного інвестора ТзОВ «Даноша» і сільських громад на Івано-Франківщині спонукає до деяких міркувань з цього приводу. Керівництво області і районів, без сумніву, зацікавлене і прагне залучати іноземний капітал для соціально-економічного розвитку краю. Але одна річ — створювати добрий інвестиційний клімат, а друга — настільки уклінно бити чолом перед інвесторами, що й не помічати свого люду? Бо чому інтереси селян у відносинах з іноземним бізнесом повинні відстоювати не державні українські структури, а благодійні чи громадські організації?