В Івано-Франківську святкували 20-річчя Прикарпатського університету

Голосом трембіт і запальними гуцульськими танцями розпочались сьогодні Івано-Франківську урочистості з нагоди 20-річчя з дня створення Прикарпатського університету.

Саме 20 років тому, в 1992 році, в першу річницю Незалежності України, Івано-Франківський педінститут, який на той час мав вже понад півстолітню традицію підготовки кваліфікованих кадрів для освітньої галузі, було реформовано у класичний університет європейського типу.

Святочна академія, присвячена цій знаменній даті відбулась сьогодні в актовому залі вишу. Цій події передував урочистий молебень за університет за участю духовенства домінуючих в краї християнських конфесій, а після академії ректорат та викладачі університету урочисто пройшли у мантіях до Вічевого майдану, де з нагоди ювілею стартував музичний фестиваль «Університет-фест».

«Сьогодні ми маємо особливу дату, - зазначив у своїй вітальній промові з нагоди свята ректор Прикарпатського національного університету доктор політичних наук, професор Ігор Цепенда, – 20-річчя надання нашому вишу статусу класичного університету. В такі хвилини весь час хочеться озирнутись назад, подивитись на історію нашого університету, подивитися на його місце у суспільному житті Прикарпаття. В цілому, якщо озирнутись на всесвітню історію, то тільки дві інституції за ці буремні тисячоліття вистояли в цих нелегких умовах і які не видозмінилися - це церква і університети. Чому? Тому що з одного боку ми маємо духовність, а з іншого – знання. Це та платформа, на якій стоїть людство. Без духовності йдуть на шкоду людства, без знань немає розвитку. І наш університет є класичним прикладом того, що саме на Прикарпатті завдяки величезним зусиллям, титанічній роботі викладачів, студентів – всіх тих, хто підтримував університет – вдалося досягнути того рівня, на якому сьогодні є Прикарпатський університет. Ми пишаємось тим що ми надалі залишаємось сьогодні найбільшим, найкращим університетом Прикарпаття».

Зі слів ректора, за два десятки років, які минули з часу надання вишу статусу університету, заклад дуже сильно виріс як чисельно, так і якісно. Так, якщо в 1992 році у виші навчалось 5,5 тисяч студентів, то зараз ця цифра становить близько 16 тисяч. Якщо 20 років тому в університеті було лише 13 професорів докторів наук, то сьогодні їх 85. В свою чергу кількість кандидатів наук доцентів зросла з 130 до понад 530. Сьогодні дві третини педагогів на Прикарпатті є випускниками Прикарпатського університету, а професор ПНУ Володимир Лущак по праву увійшов до сотні кращих науковців України. Крім того, університет сьогодні посідає дванадцяте місце у міжнародному рейтингу з оцінки наукових праць, до якого увійшли всього 99 університетів світу.

Привітати керівництво вишу, його викладачів та студентів з святом прийшли народні депутати України, в тому числі голова наглядової ради ПНУ Ігор Зварич, заступник голови Івано-Франківської ОДА Роман Іваницький, представники Івано-Франківських обласної та міської рад, міськвиконкому обласного центру, керівництво правоохоронних органів, громадських організацій краю, колеги з інших вищих навчальних закладі, а також два колишніх ректори вишу, які, за європейською, як стверджує пан Цепенда, традицією, продовжують працювати в університеті, примножуючи його славу потужного наукового центру.

У своїх промовах Олександр Устенко – багаторічний ректор ще Івано-Франківського педагогічного інституту – відзначив, що ПНУ вже достатньо розрісся «вшир» і побажав вишу рости тепер якісно, в тому числі на міжнародному рівні, а перший ректор Прикарпатського університету Віталій Кононенко пригадав, як народжувався той славнозвісний Указ Президента України Леоніда Кравчука від 26 серпня 1992 року про надання Івано-Франківському педінституту статусу класичного університету. «Серпень 1992 року, - зазначив він, - я в кабінеті у Президента Леоніда Макаровича Кравчука, з яким я був давно знайомий. Він мені каже: а обов’язково треба залишити слово «державний?» Я кажу: та ніде в світі не називають «державний». Тоді він мені і каже: знаєш, Віталію, мені сподобалось слово, яке ви там у себе придумали – «прикарпатський». Давай назвемо Прикарпатський університет. Це був найщасливіший день у моєму житті».