Одне спожите яблуко – відтермінований візит до лікаря

Снятинщина здавна славиться плідними врожаями яблук. Жодна гостина у районі не обходиться без яблук. Мешканці вважають, що той, хто споживає цей фрукт, завжди буде здоровим. Такої думки дотримується й директор приватного підприємства «Покуття-Фрукт» Василь Анатійчук.

Чоловіка на Снятинщині називають фанатом садівництва та сільського господарства. Своїм натхненником пан Василь називає відомого плодовода та першого українського «яблучника» Левка Симиренка. «Хто дихає садом, той дихає довголіттям і молодістю», – ці слова свого вчителя постійно цитує пан Василь, вирощуючи на Снятинщині найбільші яблука. Вага одного плоду яблуні у його товаристві становить 500 г. Про роботу товариства, сорти яблук та перспективи розвитку садівництва в Україні Василь Анатійчук розповів тижневику «Коломийські ВІСТИ».

– Пане Василю, коли на думку прийшла ідея створити овочево-фруктове товариство? Які сорти яблук вирощуєте на підприємстві?
– 2004 року на основі реорганізованого господарства було створено товариство «Покуття-Фрукт». Довго думати нам не довелося, бо наша діяльність була визначена заздалегідь: за спеціальністю ми – садівники. Тому нам було приємно продовжити свою справу. Нині товариство має 126 га плодових насаджень, з них 45 га – з молодими насадженнями, які ми заклали на нових площах.

– Скільки сортів яблук зараз налічується у «Покуття-Фрукт» та який з них займає вагоме місце серед іншої продукції?
– Вирощуємо більше ста сортів яблук. У товаристві числяться й такі, що мають промислове значення та вирощуються для любителів. Наприклад, старий німецький сорт неодноразово потрапляв у десятку найсмачніших яблук у світі, та й досі не втратив свої смакові якості. Коли ж брати до уваги насадження у цілій області, то цих сортів залишилося дуже мало, бо людям важко отримати такий саджанець, щоб потім зібрати рясний врожай. У перспективі хочемо продовжити розвиток любительської сторони на товаристві. Маємо на меті зберегти старі сорти, які, з одного боку, приносять великі переваги. У них вдалий кислотно-цукровий коефіцієнт та відмінні смакові якості. Проте вони вагомо поступаються технічним якостям нових сортів. Тому на товаристві вирішили вирощувати яблука як старих, так і нових сортів.

– Чи вигідно тепер в Україні займатися садівництвом?
– Коли взяти лише один листок яблуні, то він за свою вегетацію виробляє таку норму кисню, яка потрібна дорослій людині на п’ять діб. Тому хоча б за це потрібно в Україні займатися садівництвом. Хочу наголосити, що яблуко – унікальний продукт. До його вирощування варто привчати дітей змалку. Бо спожитий плід яблуні – це відтермінований візит до лікаря. Якщо спожити хоча б два зернятка яблука, то вони повністю задовольнять добову потребу людини в йоді.

Якщо говорити про економічний бік саду, то він постійно вимагає багато затрат. Проте, коли хочете зібрати рясний врожай, то повинні розуміти, що доведеться добряче витратитися на закупівлю якісних саджанців. Лише виростивши інтенсивний сад, можна претендувати на великий потік клієнтів. Окрім цього підштовхує до плідної праці конкуренція, яка щоденно зростає, тому втриматися на плаву у наш час доволі важко.

Беручи до уваги Україну загалом, то фруктові господарства розміщені не рівномірно. Наш край перенасичений плодово-овочевою продукцією. Але це не означає, що нам вже не потрібно займатися розвитком садівництва. Ця галузь постійно потребуватиме розвитку. Особисто для мене садівництво – це набагато більше, аніж робота.

– Пане Василю, де можна придбати вашу продукцію? Чи відправляєте ви її на експорт?
– Переважно продукція «Покуття-Фрукт» розповсюджується по цілій Івано-Франківщині. Найбільше продаж зосереджений у Снятині, Коломиї, Городенці та Івано-Франківську. Постійно беремо участь у ярмарках, які організовує обласна державна адміністрація. Люди вивчили нашу продукцію, тому на ринках шукають тільки снятинські саджанці. Тому ми розуміємо: за покупця потрібно завжди боротися.