Роман Островський: У польових умовах доводилося робити кесаревий розтин

Місія кожної жінки – народити дитину і виховати її. Роман Островський, завідувач пологового будинку, майже 30 років допомагає жінкам безпечно привести на цей світ нове життя та дати гарний старт для своєї дитини.

– Пане Романе, відколи Ви усвідомили, що хочете пов’язати свою долю з медициною?
– Я пригадую, колись у школі у початкових класах наш вчитель запропонував написати твір на тему «Ким я хочу стати, коли виросту». Мені спало на гадку тоді, що я хочу бути медиком. Я пригадую, що це була моя мрія дитинства. Таке бажання виникло тому, що у нас у селі медпунктом завідував Павло Боданський. Коли в селі хтось хворів, то завжди радили звернутися не до Павла Юрковича чи до фельдшера, а просто до Павла. Я пригадую, що у своєму творі написав: «Хочу бути Павлом». В мене була асоціація, що «Павло» означає «медик». Він щотижня приходив до нас до школи і роздавав йодовмісні таблетки для профілактики зобу, оскільки наша місцевість є ендемічною по нестачі йоду. Лікар справив на мене надзвичайно позитивне враження, і я завжди хотів бути подібним на нього.

Я постійно йшов до мети: стати таким, як Павло. Після закінчення восьми класів я вступив у Чортківське медичне училище. Отримавши диплом, працював на Городенківщині, а потім вступив у Тернопільський медичний інститут. Під час навчання у ВУЗі я вирішив, що стану акушером-гінекологом. Хоча в інституті я мав можливість займатися науковою роботою, залишитися працювати на кафедрі, але мені завжди хотілося бути практикуючим лікарем, тому я пішов працювати у Борщівську центральну районну лікарню, згодом перевівся на Городенківщину, де пропрацював сім років. З січня 1984 року я перейшов працювати головним лікарем Коломийського пологового будинку.

– Яка специфіка роботи лікаря акушера-гінеколога?
– Мені доводилося працювати у багатопрофільних лікарнях, в яких багато відділень (хірургія, терапія, акушерство і гінекологія, очний і ЛОР). У ті часи у нічну зміну працював один лікар на цілу лікарню. Під час чергування зверталися хворі з різних відділень і доводилося стикатися з різними ситуаціями, треба було оперативно реагувати і приймати рішення відповідно до того, хто до тебе звернувся. Молодим спеціалістам, які приходять і відразу працюють у вузькопрофільних закладах, мабуть, легше. Проте, з іншого боку, я вважаю, що вони трохи обділені та обмежені, тому що їхній розум і мислення працюють тільки в одному напрямку. В певній мірі це звужує лікарське мислення. Звісно, що тут працювати простіше, ніж у лікарні. Ти знаєш практично достеменно всі нормальні і патологічні стани, з якими поступають вагітні та хворі жінки.

– З чого складається Ваш звичайний робочий день?
– Кожен день починається з так званої п’ятихвилинки або оперативної наради, під час якої збираються всі лікарі, що прийшли на зміну, і ті, що її здають. Ми аналізуємо всі випадки, які мали місце протягом останньої доби: хто поступив, хто народив і які були ускладнення. Якщо були якісь недоліки, то вказуємо на них і намагаємося їх усунути. Потім йду на обхід. Оглядаємо всіх жінок, які мають народжувати і виробляємо план ведення пологів. У гінекологічному відділенні так само проводиться огляд, щоб скоректувати лікування чи скласти план оперативного лікування. Потім виконуємо все те, що намітили. Є ситуації, коли мене викликають в інше відділення, щоб проконсультуватися з гінекологом-акушером. Ми виїжджаємо у села для консультативної роботи. І так щодня…

– Скажіть, будь ласка, пане Романе, чи підраховували Ви, скільком коломийським малюкам допомогли з’явитися на світ?
– (Усміхається) Такої статистики я не вів, але якщо порахувати, в середньому за рік у нашому пологовому будинку народжується дві тисячі дітей. За майже 29 років на посаді головного лікаря на світ з’явилося 58 тисяч дітей. Я особисто приймаю пологи щонайменше у третини породіль.

– Згідно з Вашими спостереженнями за роки роботи у пологовому будинку, як змінюється психологія вагітних жінок та яке їхнє ставлення до виношування дитяти?
– Я завжди казав, що вагітність – не хвороба, а нормальний фізіологічний стан. Я не можу сказати, що зараз жінки ставляться до вагітності більш свідомо лише з тієї причини, що колись жінки працювали аж до декретної відпустки. Це вважалося нормальним явищем, а нині працюючих вагітних жінок, які стають до нас на облік, лише третина. Решта вагітних вважає, що вони хворі.

Тепер проводиться багато освітньої роботи. Подружжя, які чекають на дитину, можуть відвідувати заняття школи відповідального батьківства. Там навчають як жінка має поводитися під час вагітності та пологів, а також як чоловік має їй допомагати у цьому.

– Чи практикуються у пологовому будинку партнерські пологи, коли чоловік чи будь-хто з родини може бути присутнім під час народження дитини?
– Така допомога є дуже важливою під час акту пологів, а особливо під час першого періоду, коли жінка страждає від болючих переймів. Ми на нинішній день маємо багато позитиву. Понад те, наш пологовий будинок один з перших в області, а то і в Україні, перейшов на сумісне перебування матері і дитини. Вперше ми почали таке практикувати у 1989 році. Знаєте, коли я працював на Тернопільщині та на Городенківщині, мені доводилося стикатися з ситуаціями, коли у пологових відділеннях на ніч залишаються лише акушерка і одна санітарка. Діти перебували окремо від матерів у одній кімнаті, а мами у післяпологових палатах. Часто траплялося, що допомога медиків потрібна була під час пологів, а в цей час діти залишалися самі. Варто було лише одному маляті заплакати, як всі мами стривожувалися і переживали, чи часом не їхнє дитя плаче. Це великий стрес як для мами, так і для новонародженої дитини.

Ще в часи суворих вимог я на власний страх і ризик дозволяв на ніч роздавати дітей мамам. Я в тому бачив прогрес, що мами швидше йшли додому і діти були здоровішими. Коли ми 1989 року робили у пологовому відділенні капітальний ремонт, то палати, які були на 6-8 місць, переобладнали для двох жінок, і діти мали бути з ними. Це була революція у медицині, в акушерстві. Така новація тоді зустріла різкий супротив і осуд. Пам’ятаю, що тоді навіть обласна санстанція оштрафувала мене на 25 рублів, що було на той час доволі великими грішми. Проте мені вдалося вмовити своїх опонентів. Після того інші райони перейняли мою практику, а на нинішній день це затверджено офіційно. Тепер інакше вже й бути не може. Приємно, що я був піонером у цій справі.

– Вагітність і пологи – це один бік Вашої роботи, але є й інша. З якими патологіями Вам доводиться нині зустрічатися найчастіше? Що спричиняє недуги?
– Серед молоді тепер є багато порушень менструальної функції. На цьому ґрунті є багато безплідь. Спочатку молоді дівчата ставляться до цього несерйозно і невідповідально, а потім, коли вони підростають і виходять заміж, то виявляється велика проблема. Безперечно, у цьому плані ми працюємо. У жіночій консультації діє кабінет з планування сім’ї та інші спеціалізовані прийоми. Ми проводимо лекції з навчання дівчаток у школах. Однак зараз вирішити негативну тенденцію не вдається. Другою проблемою у старшому віці є пухлини: доброякісні та злоякісні.

Важко відповісти однозначно що спричиняє захворювання. По-перше, нині народжують ті жінки, які були дітьми, коли стався вибух на Чорнобильській АЕС. Цей фактор однозначно є тепер вагомим. На нинішній день стан екології є дуже несприятливим для здоров’я, для того, щоб у людини був добрий імунітет. По-друге, серйозний вплив має харчування. Ви подивіться, які зараз продукти і що люди їдять! Ми пов’язуємо неправильне харчування із супутньою проблемою надлишкової ваги у населення. Це теж, без сумніву, має значення.

– Який середній вік жінок, які тепер народжують?
– Середній вік породіль до 30 років. Хоча трапляються випадки, що народжують після тридцяти і після сорока. Це рідко буває, але було навіть таке, що після сорока народжували вперше.

– Які зараз пологи переважають: самі народжують чи все-таки часто потрібне оперативне втручання? Чому важливо жінці народити самій?
– Переважна кількість жінок народжують у нас через природні родові шляхи. Кількість породіль, яких доводиться кесарити у відсотковому відношенні складає 16%, що є нормальним показником по області.

Те, що запрограмовано природою, те є нормальним. Природні пологи є важливими з огляду на те, що перейми є стресовою ситуацією для плода, який знаходиться в утробі матері, і він вже мобілізує свої внутрішні сили для того, щоб, народившись, могти себе забезпечити. Безперечно, природні пологи для дитинки і для матері мають неабиякі переваги.

– Який найцікавіший випадок траплявся у Вашій практиці?
– Багато різних ситуацій було. Цікавих ситуацій дуже мало, а от складних вистачає. Працюючи ще на Городенківщині, був випадок, коли практично у польових умовах доводилося робити кесаревий розтин. Трапилося раз так, що треба було добратися до пацієнтки у село, яке лежить на другому боці Дністра, ані моста, ні парому не було. Плили на чайці туди, надавали допомогу при пологах і гелікоптером відправили до Івано-Франківська.

Приємно те, що при твоїй допомозі народжуються здорові діти. Приємно те, що жінки після операцій залишаються задоволені і оздоровлені. Я маю насолоду і задоволення від того, що допомагаю жінкам під час пологів і при гінекологічних проблемах.