Чи справить галицький Майстер культурний шок на Європу?

До 2007-го про геніального скульптора XVIII століття Іоанна-Георга Пінзеля пересічний інтелігент майже нічого не знав. Сьогодні про містичного майстра також відомо небагато, єдине, що жив і творив на теренах Галичини й однозначно талантом сягнув, як хтось вдало висловився, рівня Мікеланджело. Але коли біографію Мікеланджело було надруковано ще за життя, то біографічних відомостей про Пінзеля дуже мало. Невідомо ні його національності, ні точного прізвища, ні тим більше якихось деталей, котрі так скрупульозно бережуть і визбирують про своїх геніїв країни, що поважають себе. Бракує навіть легенд і історій, котрі могли б заповнити білі плями. і те, що нині в Україні (згідно з офіційною версією) зберігається 62 твори різця Пінзеля, можна назвати унікальним бонусом для країни, котра не дуже вміє берегти власні мистецькі шедеври. З огляду на це виставка творів Пінзеля в одному з найавторитетніших музеїв світу - третьому за розмірами і першому за рівнем відвідуваності - Луврі однозначно є гуманітарним проривом України в її новітній історії.

Підстави для... песимізму

Їх цілком достатньо. Як і тих, котрі оптимізму додають. Отже, оптимістичним є те, що виставка в Луврі - річ небуденна і здатна відкрити ім’я та «увімкнути» країну для поціновувачів мистецтва. Однак незважаючи на високі міждержавні домовленості між Францією й Україною, остання, схоже, не зможе виконати усіх взятих на себе обіцянок. Три скульптури із зазначеного переліку, найімовірніше, до Лувра таки не поїдуть, бо громади Бучача і Рукомиша на Тернопіллі не хочуть віддати твори Пінзеля. Серед них є якраз і найкраща, найдовершеніша - кам’яна скульптура святого Онуфрія, котра наразі зникла з храму в Рукомиші, що потерпів від обвалу гори. Коли 2007-го голова делегації Лувра Женев’єва Бреск-Бот’є побачила її, то півгодини на колінах і з лупою оглядала цей шедевр. Французькі експерти не могли приховати свого захоплення і тому - навіть спершу побачивши фото творів Пінзеля - висловили готовність прийняти невідомого світові майстра у Луврі. «Лувр популяризує твори західноєвропейських художників, які через певні причини не стали відомими. Лувр має твори митців XVIII-XX століть, які раніше не були відомими публіці. Я гадаю, що нині саме час показати Пінзеля світові. Це митець з особливим стилем, його твори можуть вразити і схвилювати публіку оригінальністю, багатством емоцій. Нас зацікавили роботи «Розп’яття» і «Ангел». Ми захоплені всіма роботами - від великих розмірів і до менших. Хочемо показати всю гамму скульптора. Я вважаю, що це буде культурним шоком для європейців - побачити роботи Пінзеля», - сказала п’ять років тому Женев’єва Бреск-Бот’є. 

Риторичні запитання

Буквально цими днями у Львівській національній галереї мистецтв 25 унікальних скульптур готують до виставки в Луврі. Чому в останній момент, коли про подію переговори ведуться ще з 2007-го? Відповісти на це запитання спробує ігор Хомин, головний зберігач фондів Львівської національної галереї мистецтв.

- В якому стані сьогодні підготовка до експозиції скульптур Пінзеля в Луврі? В чому наразі найбільші труднощі?

- Сьогодні проводиться реставрація творів і підготовка до транспортування експонатів до Парижа. Це експонати Львівської національної галереї мистецтв, Музею мистецтв Прикарпаття і один експонат належить Львівському музею етнографії та художнього промислу Національної академії наук України. Річ у тому, що три експонати із заздалегідь заявлених, два з котрих - царські врата і дияконські врата - належать Тернопільському художньому музею і сьогодні їх передано в оренду церкві в Бучачі, громада якої не віддає твори, хоча, повторюю, це є власність музею, і кам’яна скульптура святого Онуфрія, котру не віддає громада церкви села Рукомиша Бучацького району, напевно, не зможуть потрапити до експозиції. 

- Чи не вплине цей конфлікт на дату відкриття виставки?

- Ні, дата не змінилася, це 21 листопада.

- Чи можна ще якось залагодити конфлікт із Тернопіллям, щоб три експонати все ж поїхали до Лувра?

- Важко сказати. Це повинен робити директор Тернопільського художнього музею, адже це їхня власність. 

- Громади і церковна десятка мотивують свою відмову тим, що твори з Лувра просто не повернуться. Розкажіть, чи таке можливе і як перевозитимуть роботи Пінзеля? Чи буде роботи застраховано?

- Усе зроблено згідно зі світовими стандартами. Лувр - це не перший-ліпший музей, усе продумано до дрібниць. Львівська галерея мистецтв щороку по кілька разів надсилає експонати за кордон, ми підписуємо контракти, обмінюємося гарантійними листами, приймаємо вантажі і робимо все ідеально. А те, що в Бучачі, - таке вперше. От і маємо проблеми. Біда, що дуже багато випадкових людей втручаються не у свої справи. Зрозумійте, ця виставка Лувру не потрібна, вона потрібна Україні. Лувр - це такого рівня музей, що міг би й обійтися без Пінзеля. Це ж нам ой, як потрібно! Але наші найбільші українські «патріоти» з Бучача цього не розуміють. 

- А які ви бачите ризики чи іміджеві втрати, якщо зірветься виконання контракту? 

- Ми організовуємо таку виставку, домовляючись із таким солідним музеєм, як Лувр, і не можемо забезпечити виконання домовленостей і умов контракту та наявність експонатів на виставці. ѕЦе іє втрати, іміджеві передусім. Я от цим якраз і займаюся, сиджу перед комп’ютером і переробляю списки експонатів, гарантійні листи. Що стосується документації, то Львівська галерея мистецтв своєчасно підписала угоди з усіма музеями, ми це робимо завжди так, як вимагає законодавство. Але оскільки у нас кожен сам собі господар на фільварку, ми не отримали навіть відповіді від громад Бучача і Рукомиша. Звичайно, директор художнього музею в Тернополі робить усе можливе, але результату нема.

- Тобто ви припускаєте, що три роботи Пінзеля з Тернопілля таки можуть не поїхати до Франції?

- Безперечно, мусимо бути готові до такого розвитку подій.

- А ви офіційно повідомили Лувр про таку проблему?

- Думаю, що в сучасному інформаційному світі Лувр уже поінформований. 

- А реакція була?

- Поки що мені про це невідомо, гадаю, вони погодяться на відсутність тих трьох експонатів. Але прикро, що так сталося.  

- Хто платитиме страховку?

- Це не наша справа. Деталі, котрих я не можу вам повідомити, прописано в контракті. Відповідальними є Львівська національна галерея мистецтв і Лувр. Однак жодного разу не було такого, щоб хоча б один експонат виїхав з України без страховки. Це є перша фундаментальна умова, яку контролює міністерство культури. 

- З Музею мистецтв Прикарпаття до Лувра поїдуть три скульптури ангелів. Кажуть, вони збереглися найкраще. Ви можете це підтвердити?

- Я би так не сказав. Але вони у доброму стані. Є у нас експонати в гіршому стані, але ангели також потребують підготовки.

- В чому полягає підготовка? 

- Ангелів з Івано-Франківська готують реставратори Національного реставраційного центру з Києва і спеціалісти Львівської філії цього ж центру. 

- А чи є серед тих 25 творів Пінзеля, котрі поїдуть до Франції, такі, котрі не потребують реставрації?

- Ні, всі тією чи іншою мірою потребують втручання реставратора.

- Пане Ігоре, що, на вашу думку, може дати Україні виставка творів Пінзеля у Луврі?

- Ми можемо показати і довести, що не тільки в Луврі зберігаються мистецькі речі світового рівня. Що вони є і в Україні.

- Кілька років тому, коли у трьох західних областях - Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській - було оголошено рік Пінзеля, а відтак з’явилася інформація про ймовірність експозиції творів у Луврі, заговорили і про наступну - у Вашингтоні? 

- Я вперше чую таку інформацію. Не думаю, що ці твори будуть ще кудись виїжджати. Переліт через океан - великий ризик для такої скульптури, я не думаю, що до цього може дійти. 

Унікальна промоція для України

Іоанн-Георр Пінзель - скульптор, різьбяр, який працював із каменем та деревом. Творив і жив у Галичині в XVIII ст. Відкривачем і першим дослідником творчості Пінзеля був колишній директор Львівської національної галереї мистецтв Герой України світлої пам’яті Борис Возницький.

З відомих та збережених робіт Пінзеля мистецтвознавці називають передусім кінну фігуру святого Георгія Змієборця та постаті покровителів Шептицьких - св. Атанасія та св. Лева - на кафедральному соборі Святого Юра у Львові. У першій половині 50-х років ХVIII ст. в місті Городенці у церкві Успіння Божої Матері та в костелі Непорочного Зачаття Діви Марії з’явилися дерев‘яні вівтарі роботи майстра. П’ять скульптур, які нині належать Музею мистецтв Прикарпаття, в часи атеїзму врятували працівники музею - Віктор Мельник та Мирослав Аронець - також походять з Городенки. Загалом на сьогодні відомі 62 твори, з них 40 перебувають у Львівському музеї Пінзеля. Місто Бучач зберегло 14 його творів - церква Святої Покрови та костел Успіння Богородиці, як і майже зруйновані фігури на аттику старовинної ратуші в Бучачі.
Ми звернулися за коментарем до Тараса Возняка, головного редактора незалежного культурологічного журналу «Ї», культуролога. 

- Пане Тарасе, ви є одним із перших, хто привів до життя і почав впроваджувати саму ідею виставки творів Пінзеля в Луврі. Чому сьогодні, через п’ять років, мало що змінилося, хіба що більше людей знають про видатного скульптора.

- Гадаю, ситуація на Тернопіллі повинна вирішитися, бо то є ненормально, коли невідомо хто займається вирішенням міждержавних справ. 

- Ви скептично налаштовані. Та все ж, що дасть Україні ця виставка? 

- Якби я ставився до цього скептично, то б не починав усю цю історію з виставкою в Луврі, тому що її започатковувала зовсім не наша галерея і не теперішнє її керівництвоѕ Абсолютно. Зробила це група людей, котра розуміла, що Україну треба відкривати для світу. До тієї групи входили люди, котрі розробляли план промоції України, зокрема Галичини. Це було в 2007-му, і починалося на рівні особистих, моїх у тому числі, контактів. Отож жодної іронії щодо реалій бути не може, хіба що сарказм, сум. Зокрема через те, що теперішнім організаторам виставки і всім владам не вдається організувати те, що вдалося зробити давніше, зокрема того ж 2007 року, коли три західні області організовано провели рік Пінзеля. Сьогодні це вже неможливо, більше того, влада ця не може впоратися з тим, щоб здійснити менеджмент уже підготовленої акції. Домовитися, повірте мені, з Лувром про виставку в принципі набагато важче, ніж домовитися зі священиком у Рукомиші чи з кількома провінційними політиканами в Бучачі. Натомість теперішня влада - в усіх її вимірах - абсолютно ні на що не здатна. 

Що нам це дасть? - питання занадто загальне. Це просто відкриє Україну для мистецької спільноти, для людей, які цікавляться історією мистецтва, але разом з тим Україну - як країну. Це відкриває нас для світу. Якщо ж хочемо бути країною закритою, країною дикунів, в якій культури немає, ну тоді можемо тримати всі ті артефакти в якомусь богоспасенному місці на зразок Бучача чи Заліщиків. і в такий спосіб укотре «профітькаємо» Україну. 

- Чи чули ви щось про ймовірну виставку творів Пінзеля у Вашингтонському музеї?

- Звичайно, бо про це я вів переговори із заступницею департаменту скульптури мадам Жаклін Бреск. Цю ідею вона й запропонувала.

До речі...

Музеї багатьох країн світу роками стоять у черзі, аби презентувати надбання своєї культури в Луврі. 

Твори Пінзеля до Лувра повезуть коштом Франції. За словами заступника генерального директора з наукової роботи Львівської національної галереї мистецтв Володимира Пшика, українська делегація їхатиме за власні кошти, а всі видатки на оформлення документів, митні процедури, страхування, транспорт фінансує Лувр.

Реставрацію скульптур проводять за кошти благодійного фонду, з Держбюджету на це гроші не виділяли, орієнтовна вартість реставраційних робіт становить 300-400 тис. грн.

До Музею мистецтв Прикарпаття не так давно вдруге приїздили технічні працівники та мистецтвознавці з Лувра. Вони зробили дуже точні обміри ангелів Пінзеля. Директор Музею мистецтв Прикарпаття Михайло Дейнега розповідає, що скульптури під час транспортування вкладатимуть у спеціальні ящики, котрі заповнюють повітрям музею, де зберігалися артефакти, забезпечують їхню нерухомість та герметично закривають. Ящики мають спеціальний режим температури й вологості.

P. S. Експозиція творів Пінзеля триватиме з 21 листопада до 

25 лютого 2013 року в каплиці Людовіка XVI, котра стилістично найбільш близька творам незнаного в Європі майстра.