Сумбур замість музики

Минулого тижня надбанням громадськості став конфлікт між художнім керівником симфонічного оркестру Івано-Франківської обласної філармонії Русланом Дорожівським та директором закладу Андрієм Савкою. Слово «конфлікт» вживаємо тут з натяжкою, бо Андрій Савка заявляє, що конфлікту він не бачить. Одначе коли між двома сторонами є якесь непорозуміння, про котре стає відомо всім, зокрема журналістам, інакшим словом назвати його вже не випадає.

Пропонуємо нашим читачам дві точки зору.

Засновник цього творчого колективу та до недавнього часу його головний диригент, учень славетного українського композитора Миколи Колесси, заслужений діяч мистецтв України, професор Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника Руслан Дорожівський має за плечима 20 років диригентського стажу в Київській національній опері, завідування кафедрою оперної підготовки в Національній академії музики ім. П.Чайковського та керування Львівським оперним театром.

На зборах колективу симфонічного оркестру, які відбулися минулого вівторка, його музиканти начебто заявили директорові філармонії А.Савці та її художньому керівникові Ігореві Дем’янцю ультиматум з вимогою укласти з Русланом Дорожівським строковий трудовий договір. У разі відмови пригрозили оголосити безстроковий страйк.

Не ставлячи під сумнів високий професіоналізм Дорожівського, позиція керівництва філармонії була безкомпромісною: «Ця людина не може залишатися за диригентським пультом тому, що відмовляється йти з нами на співпрацю, не виконує посадових інструкцій, фінансового плану та навіть дозволяє собі зі сцени робити політичні заяви».

Ми попросили професора Р.Дорожівського прокоментувати причину цієї конфліктної ситуації.

— Причина ця до непристойності банальна. Як на мене, призначення на посаду керівника такої творчої установи, як філармонія повинно відбуватися суто на конкурсній основі, яка передбачає змагання особистостей. Та наші можновладці пішли іншим шляхом, призначивши на цю посаду Андрія Савку, який, повірте моєму багаторічному досвіду, на таку роль аж ніяк не підходить.

Тепер стосовно нашого оркестру. З приходом нового начальства його поставлено в умови елементарного творчого виживання. Не відбуваються сценічні оркестрові репетиції навіть нових програм, що унеможливлює творче зростання музикантів оркестру. Його кадрове забезпечення теж кульгає на обидві ноги. Про це я неодноразово інформував керівників управління культури ОДА, але віз, як мовиться, і нині там.

— До кого ще з керманичів області ви зверталися з цього приводу?
— До голови обласної ради Олександра Сича. На початку червня я мав розмову з цього приводу із заступником голови постійної комісії обласної ради з питань культури, духовності та національного відродження Ярославом Ткачівським, який пообіцяв свою підтримку всім моїм починанням та пропонував продовжити творчу співпрацю з колективом симфонічного оркестру філармонії. В результаті я отримав від директора філармонії А.Савки догану за нібито невиконання мною умов строкового трудового договору...

— Як у подальшому розвивалися події?
— На початку нового концертного сезону у мене закінчився термін дії строкового трудового договору. Мої колеги-музиканти впросили мене написати заяву на ім’я директора філармонії з проханням продовжити цей термін. Я це зробив, хоча добре усвідомлював, що відмова у задоволенні такого прохання принизить мою людську та професійну гідність, однак дасть членам нашого творчого колективу юридичну підставу для її оскарження.

Сталося, як гадалося. 1 серпня керівництво філармонії відмовило мені у подальшій праці на посаді головного диригента симфонічного оркестру, задовольнившись послугами Назара Яцківа.

Ми попросили прокоментувати ситуацію директора філармонії А.Савку.

— Пане Андрію, що наразі відбувається?
— До 31 липня у пана Дорожівського була чинна трудова угода. Він працює за сумісництвом, основне місце його праці — Прикарпатський університет. Цього року він кілька разів заявляв, що йде у відставку, а згодом «забирав свої слова назад». Про те, що його не задовольняє керівництво філармонії він говорив і за минулого директора закладу — Василя Турянина і також шантажував заявою на звільнення, бо нібито керівництво філармонії «не так» ставиться до симфонічного оркестру. Тепер от я ворог оркестру. Наступне маніпулювання цими заявами було привселюдним, коли мене призначали директором філармонії. Оркестранти, багато з котрих — його учні, вдячні керівникові за те, що взяв їх на роботу, — через ці регулярні заявки також мають певний психологічний дискомфорт, і ситуація загалом у колективі нестабільна.

Однак юридично ситуація цілком прозора: Руслан Дорожівський за два тижні до завершення свого терміну угоди мав подати заяву. Та він цього не зробив. Із 1 серпня в.о головного диригента і художнього керівника симфонічного оркестру є Назар Яцків. Він працював у нас із 2008-го по 2009 рік диригентом, ще під час навчання в консерваторії у Львові. Закінчив наш університет з класу фортепіано, відтак Львівську «консу» — також з фортепіано. Крім цього, має кваліфікацію диригента, котру здобув у Львівській консерваторії, а сьогодні він стажується в аспірантурі в Академії музики в Києві і їздить до Москви до В.Співакова. Його на роботу запросив сам пан Дорожівський, бо Назар був його учнем в інституті мистецтв ПНУ. У березні Назар Яцків приїхав фактично рятувати ситуацію, коли попередній диригент Назаркевич (про нього далі. — Авт.) написав заяву на звільнення. Та пан Дорожівський чомусь почав висувати претензії, ба більше — обливати Яцківа брудом. Своїх найкращих учнів, талановитих, висококваліфікованих, котрих сам пропонував. Як це пояснити?

— Як може розвиватися ситуація далі?
— У правовому руслі. Ми можемо оголошувати конкурс на посаду художнього керівника симфонічного оркестру. Є люди, котрі готові приїхати сюди навіть з-за кордону.

— ЗМІ отримали інформацію про те, що музиканти буцімто розпочинають страйк.
— Щоб почати страйк, треба про це офіційно повідомити, але про це заявив лише пан Дорожівський. Наразі це тільки слова екс-керівника оркестру. У п’ятницю ми склали акти, пояснивши музикантам, що вони не виконують своїх службових обов’язків, тому можуть бути звільнені, і ми оголошуватимемо конкурс повторно. Багато хто втратить від такого розвитку подій, адже ми укладатимемо угоди з усіма на одинаковий термін, бо сьогодні з цим повний хаос. Звичайно, є люди, котрих «чути» і їм не потрібно боятися конкурсу, але є багато проблемних «місць»... Є музиканти, котрі не пройдуть конкурсного відбору.

— У прес-релізах, котрі отримали журналісти, Руслан Дорожівський закидає вам потрійну «відсутність»: сцени для репетицій, умов праці, музичних інструментів. Що ви на це скажете?
— Почнемо з умов праці. Таких умов праці, котрі сьогодні маємо в філармонії, взагалі ніколи не було. Щоб кожен колектив мав своє репетиційне приміщення... Не всі таке мають. До нас на фестиваль «Прикарпатська весна» приїздив керівник Львівської філармонії пан Сивохіп і він був вражений нашими умовами праці. Руслан Дорожівський закидає дирекції те, що в усіх філармоніях великі колективи проводять репетиції на сцені. Я цілком погоджуюся, але у нас є кілька колективів, а не лишень симфонічний. Тому маємо затверджений розклад, більше того, коли є вільною сцена, то ніхто не проти їхніх репетицій. Однак коли вони тривають по чотири години, то навіть освітлення зали «влітає» філармонії в копійку. Скажу, що це приміщення, де сьогодні їхня репетиційна зала, не цілком відповідає їхнім запитам, може, для такого колективу найкраще б підійшла зала, де сьогодні балетна школа. Та суть насправді в тім, що пан Дорожівський не йде на контакт, не бере до уваги розклад, котрий діє для всіх колективів, і вимагає особливого ставлення. У травні нам довелося навіть відмінити концерт «Harmonia Nobile», бо пан Дорожівський просто не взяв до уваги стратегічне планування роботи і концертів усієї філармонії. Звісно, я покликав Олега Герету і ми це узгодили. Але ж не може бути філармонія у складі симфонічного оркестру.

— Яка ситуація з інструментами?
— На жаль, суто на інструменти ніколи не закладали коштів. Та попри все на музичні інструменти для симфонічного оркестру за три роки обласна рада витратила близько 250 тисяч.

— А скільки коштує бюджетові Прикарпаття утримання такого колективу?
— Більше двох з половиною мільйонів гривень на рік.

— Пане Андрію, даруйте мою прямолінійність, бо ви безпосередньо причетні до створення симфонічного оркестру, працювали там, однак колектив, котрий уже чотири роки працює на базі філармонії, не завжди звучить ідеально.
— ...Коли я недавно висловився про те, що останній концерт був не дуже добрим, особливо «сольні місця», то почалися образи. Чому? В березні у нас працював другим диригентом Андрій Назаркевич. Цю людину пан Дорожівський сам пропонував. Але його «з’їли». Тепер Андрій в Америці.