Реквієм по брамі Потоцьких

Сильна буря, яка вчора пролетіла Івано-Франківськом, наробила чимало лиха. Втім, гроза не лише поламала гілки, повиривала з корінням великі дерева, пошкодила машини та залишила багато будинків без даху, ця природна стихія показала слабинки нашого міста.

На вулиці Шпитальній сильний вітер зірвав дерев’яну конструкцію із банером, на якому так живописно намальована унікальна брама Потоцьких. Конструкція впала, відкривши діру – відкритий доступ до саду перед палацом Потоцьких, а також із саду до вулиці для милого величезного собачку. Тож цікаві перехожі, які вирішили сфотографуватись з унікальним видовищем – дірою замість брами Потоцьких – мали також змогу дуже близько поспілкуватись із песиком-охоронцем, від якого звісно рятувались втечею. Ні одразу після бурі, ні до самого вечора місце пригоди ніхто не загородив, міліції та працівників комунальних служб там також не було – вихідний ж бо.

Та суть не в поламаній конструкції. Її за день-два приберуть і приведуть до ладу. Питання у жахливій правді, яку оголила буря: славнозвісної брами Потоцьких - пам’ятки архітектури, якій більше двох сотень років, немає. її просто розібрали, нехай по цеглині, по шматку, але розібрали. Саме так на думку сучасних реставраторів має виглядати реставрація історичної будівлі.

Подібний прецедент вже мав місце з корпусом старого пивзаводу, коли замість реставрації, тобто збереження та відновлення старовинної будівлі, її просто розібрали і побудували наново. Чи стала будівля після цього пам’яткою архітектури знову – навряд, адже це просто нова будівля, побудована за зразком старої, проте за сучасними технологіями і з сучасних будматеріалів. Чи уявляє собі хтось сьогодні, щоб заради реставрації розбірали, а потім знову зібрали - уже з нового та бетону, скажімо, всесвітньовідомий Колізей?.. Якісна реставрація полягає у збереженні споруди у первозданному вигляді, її консервації.

Розмови про необхідність реставрації брами точились вже давно. І історики, і міські й обласні чиновники вважали такі роботи вкрай необхідними, бо брама Потоцьких руйнується. Додавали руйнуванню і міські комунальники, які за кілька метрів від брами не раз працювали з відбійними молотками.

Перешкод для реставрації було чимало: довго сперечались, кому має належати брама – місту, області чи олігарху місцевого штибу; довго шукали реставраторів, які в результаті не законсервували об’єкт, а розібрали його. Можливо, по цеглинах, можливо по шматочках, як пазли, браму Потоцьких зберуть, але чи буде це та брама, якою так гордиться наше місто? А знаючи, як працюють наші підприємці, починаєш мимовільно сумніватись у бездоганному відтворенні споруди.

Для пересічного івано-франківця боляче дивитись, як зруйнували унікальну пам’ятку, а ще більш боляче усвідомлювати, що такі дії вчинені скоріш за все свідомо, адже пам’ятку архітектури набагато важче передати у іншу власність чи продати, ніж новозбудовану споруду. Так і зникають одна за одною унікальні споруди, адже як кажуть, «бабло перемагає зло».