Страйкбол на Прикарпатті набирає популярності

Страйкбол на Прикарпатті набирає популярності. Це порівняно нова спортивна командна гра військово-тактичного спрямування. Проте охочих відчути себе справжнім воїном, максимально наблизившись до реальних військових дій, з роками збільшується. Страйкбол – забава для дорослих, стверджує більшість, проте до рук беруть ігрову зброю, яка з вигляду, на вагу та по відчуттю нагадує справжню, і молоді люди.

Підтвердженням цьому стала страйкбольна гра, у яку зіграли 21 липня не лише представники Коломиї, але й Львова, Тернополя, Києва, Вінниці, Івано-Франківська, Чернівців, Бреста та Мінська (Білорусь). Організаторами впродовж останніх п’яти років залишається коломийська команда «Гуцули» на чолі з командиром Євгеном Гапичем.

Страйкбол занадто різноманітна гра, тому ставити її під одну лінію не варто. Вона, правда, чимось схожа на пейнтбол, проте це порівняння умовне. У страйкболі стріляють вже не кульками з фарбою, а маленькими пластмасовими кульками розміром з горошину. Велику увагу у цій грі приділяють саме антуражу та дрібницям. Насамперед справжній вояка повинен дотримуватися мілітаристського стилю, який доречний для воєнних ігор. Бійці ретельно копіюють амуніцію того роду військ, чию армію представляють. Аби відчути себе справжнім страйкболістом, потрібно зовсім небагато: зброя, пластмасові кульки, відповідний одяг з рукавицями, окуляри, без яких на полігоні перебувати просто не дозволяють та, звісно ж, бажання позмагатися у доволі нелегкій грі. Гравці стверджують, що для страйкболу потрібна неабияка фізична підготовка. Навіть ті, що служили в армії, зізнаються: ця гра набагато цікавіша та корисніша. У страйкболі легко навчитися правильно влаштовувати засідки проти ворога, оборонятися в будівлі, грамотно оточувати противника, ставити розтяжки, ховатися в лісі, рити окопи. «Мені довелося вже втретє відчути себе воїном на території яремчанського лісу, - розповідає львів’янин Євген Микулишин. – Проте щоразу гра у страйкбол стає все захоплюючою. Тішить, що з роками більше людей долучається до цієї гри та готові вкладати у неї кошти, яких потрібно чимало». Євген займається страйкболом від 2006 року, тоді, пригадує хлопець, був найбільший пік популярності мілітаристської гри. Хоча з кожним роком сценарій страйкболу змінюється у кращий бік.

Варто зазначити, що ролі у цій грі завжди уважно розписані. Ставши учасником «воєнних» дій, можна відчути себе командиром, снайпером або ж кулеметником. Кожна гра проходить за певним сценарієм, цього разу зіграли за змістом відомого фільму «Грозові ворота». Цікаво те, що новим гравцям у страйкболі поблажок не дають - виходиш на бій і потрапляєш одразу у «воєнний світ». Це, як правило, мотивує недосвідчених гравців розвиватися і набиратись досвіду. Новачок у страйкболі Роман з команди «Характерники» гадає, що стати учасником може кожен, незалежно від фізичної підготовки, бо втриматися на полігоні якнайбільше часу прагне будь-який гравець страйкбольної забави. «Як тільки дізнався про цю гру, одразу зрозумів, що страйкбол стане моїм хобі на довгі роки», - ділиться враженнями Роман.

Велику участь у страйкболі приділяють людським якостям. Насамперед гравець повинен бути чесним та справедливим. Цінують також спритність та влучність, витримку та мудрість, якими й повинні володіти справжні страйкболісти. Цього разу між майже 160-ох учасниками страйкбольної «війни» спалахнула запекла битва. Бій був насичений та переконував, що перед з’їздом учасники неабияк готувалися. Велику роль зіграли досвідчені страйкболісти, яких нам не вдавалося зустріти у мертв’ятнику, до «останнього» подиху боровшись за свою команду. Вони вправно долали перешкоди та влучно прицілювалися у противника.

Поки на полігоні тривала битва, у страйкбольному таборі панувала дружба, адже учасники щороку традиційно з’їжджаються на зелені масиви Яремчі, аби не лише зіграти у «воєнну» гру, але й поспілкуватися з товаришами по зброї, які давно вже стали для кожного другом. Серед учасників цьогорічного з’їзду можна було побачити і дівчат, які також вирішили приміряти мілітаристську форму на тендітне тіло.

- Мені віддавна подобалися екстремальні види спорту, тому цьогоріч я вирішила спробувати свої сили на полігоні зі зброєю, - розповідає білоруска Ірина. – Бурхливі емоції, цікаве спілкування та активний відпочинок ще не раз мене заманюватимуть зіграти у страйкбол.

Дівчина жартує, що коли б довелолося захищати рідну країну, то участь у страйкбольних змаганнях її допомогли б у цьому. Правда, у таборі були представниці слабкої статі, які ще не насмілилися вийти на страйкбольне поле. Проте, тим часом, поки воїни здобували перемогу, дівчата готували їжу на вогні, відкриваючи свої секрети польової кухні.

Коломия вже далеко не вперше бере активну участь у страйкболі. Цього разу місто представляли три команди: «Гуцули», «Блокпост» та «Спарта». 29-річний коломиєць Ярослав Микитюк грає вже шість років. Він зізнається, що страйкбол побудований виключно на принципах активного відпочинку. «Можу навести приклад, коли двоє моїх друзів, розпочавши грати у страйкбол, кинули палити цигарки, - розповідає хлопець. – Нові знайомства та враження з кожним роком поповнюються. Також всі учасники командно виховуються під час змагання. Бо страйкбол – це насамперед гра друзів».

У страйкболі, зазвичай, переможців не визначають. Так сталося і цього разу, бо для учасників головне - довести самому собі, що фізичну форму з часом покращено. Проте найголовнішим у страйкболі залишається відчуття екстриму та драйву, які словами передати неможливо.

Гра пройшла вдало - одноголосно стверджували учасники. Страйкбол – чудовий спосіб розрядки, бо хто хоч раз спробував – зупинитися не вистачить сили. Якщо ж вам ще не доводилося відчути себе у ролі воїна за рідну територію, то рекомендуємо вам обов’язково зіграти у страйкбол.