Українців у Росії меншає, принаймні за результатами перепису

Росіяни українського походження все менше хочуть визнавати себе українцями. Про це говорила вчора, під час круглого столу в Івано-Франківську голова Карельського республіканського громадського товариства «Товариство української культури «Калина» Світлана Рукавишникова.

З її слів, якщо два роки тому кількість українців у Карелії становила 19 тисяч осіб, то на минулорічному переписі свою належність до національності «українець» визнали вже тільки 17 тисяч мешканців Карелії. Ще більш сумна ситуація спостерігається у самому товаристві «Калина», де, як стверджує пані Рукавишникова, в 2009 році числилось 60 українців, а цьогоріч на вибори голови прийшло лише 30.

«Люди і самі вже не хочуть бути українцями, - говорить пані Світлана, - Їм вигідніше бути росіянами. Хоча як на мене різниці немає ніякої: скажімо, при працевлаштуванні ніхто і не питає національності…».

Разом з тим активістка з сумом констатує, що і українським культурним товариствам в Росії сьогодні немає чого запропонувати молоді, щоб заохотити її залишатись українцями. Ні. Очолюване жінкою товариства, звісно, працює і робить в міру своїх фізичних сил та фінансових можливостей все можливе і неможливе, як-от: має чудовий українських хор, повноцінний танцювальний колектив, дитячий колектив, хорошу україномовну бібліотеку. Втім, для того, щоб зацікавити нових людей потрібні більш серйозні фінансові вливання.

«Такий приклад. - говорить голова товариства «Калина», - У нас було шестеро талановитих молодих музикантів - ансамбль «Мрія». Вони перейшли в польське товариство. Бо їм там цікаво. Наприклад взимку вони їздили до Польщі за рахунок Республіки Польща. Зараз плануються ще поїздки. У них там цікаво. Вони навіть виписали собі вчителя польської мови з Варшави. І платить їй зарплату Республіка Польща. Я говорила з нею - вона каже: «в мене вже є аудиторія в тридцять осіб…» А ми навіть на Сорочинський ярмарок їздили торік за свій рахунок… Ми вже два роки не відправляємо дітей на шевченківські читання до Москви, - скаржиться активістка, - бо це треба за власний кошт їхати. Всі роки ми їхали і займали перші - другі місця. Навіть жодного третього не було. Але квиток до Москви коштує дві тисячі туди, дві тисячі назад - загалом чотири. На пенсію в п’ять тисяч багато не поїздиш».

Як стверджує С.Рукавишникова, сказати про те, що держава Україна взагалі не фінансує українську діаспору у Росії, не можна. Принаймні в цьому жінка мала змогу переконатись під час участі в травні цього року у зборах Об’єднання українців Росії в Москві. З її слів, кошти є і на них навіть возять російських дітей українського походження (за умови постійного спілкування українською) за кордон, зокрема, до Польщі та Франції. Та ці гроші, зазвичай, осідають у Москві і до регіонів чомусь не доходять.