Назар Павлів: Щодня тренуюся по три години

У Івано-Франківській області народилися і виросли два відомі силачі - Василь Вірастюк і Назар Павлів. Не так давно Василь Вірастюк став найсильнішою людиною світу. А ким планує бути 28-річний Назар Павлів, ми намагались з’ясувати у розмові з ним.

Прадід копав криниці

- Назаре, з чого починалося твоє богатирське минуле?
- Добре пам’ятаю 1999 рік: в Івано-Франківську наша сім’я переселилася з мікрорайону «Позитрон» на «Пасічну». Так сталося, що в сусідстві жив тренер з легкоатлетичних метань викладач коледжу фізичного виховання заслужений тренер України Іван Шарий. На новому місці я ще нікого не знав, тому й нудьгував. Іван Шарий запропонував мені прийти на тренування, які він проводив у легкоатлетичному манежі коледжу фізичного виховання.

Тоді я, 14-річний, вперше на тренуванні й познайомився з групою метальників, серед якої були брати Роман і Василь Вірастюки. Василь від мене старший на десять років і на той час був уже досвідченим штовхальником ядра. З ним я тренувався під керівництвом Івана Шарого, і дотепер ми у дружніх стосунках.

- Сила, мабуть, - генний набуток. Цікаво знати про твоє родинне коріння, зокрема про твоїх батьків, чим вони займаються. Ти в сім’ї одинак, чи є ще хтось?
- Мої батьки - звичайні люди і силовими показниками ніколи не відзначалися. Мама працює в дитячій музичній школі № 1 і вчить дітей грі на бандурі, а батько - держслужбовець. Хоча по батьковій лінії мій прадід копав криниці в селі, і люди розповідають, що іноді сам міг впоратися з великими бетонними криничними кільцями. Звичайно, генетична фізична сила відіграє певну роль. Однак головне для досягнення успіху - тривалі й багатолітні тренування.

Батьки на змаганнях завжди мене підтримують і переживають, а молодша сестра була на всіх моїх рекордах.

- Назаре, в якому віці ти активно почав долучатися до спорту? Після штовхання ядра, коли перейшов на богатирські змагання?
- Спорт подобався мені ще зі шкільних років. У шостому класі почав ходити на секції з футболу, настільного тенісу, великого тенісу, брав участь у футбольних турнірах серед класів. З ініціативи мами ходив і до музичної школи, де вчився грати на гітарі. Правда, це протривало недовгі два роки, бо я все-таки надав перевагу спортові.

Потім був багатолітній період зі штовхання ядра, а згодом, зрозумівши, що зі своїм ядром я, крім тренера, більше нікому не потрібний, вирішив спробувати себе і в богатирських іграх. На відміну від штовхання ядра, тут можна трішки заробити.

- Крім богатирських ігор, ти й далі штовхаєш ядро. Які в тебе тут досягнення? Чи не здається, що результати серед стронгменів у тебе вищі, ніж серед штовхальників ядра? Якщо так, то чому?
- Я був чемпіоном України серед юніорів, був призером на міжнародному турнірі «Змагання з метань на призи першого президента України Л.Кравчука». До речі, на змаганнях Л. Кравчук завжди був і особисто проводив нагородження.

Я був багатолітнім членом збірної області з легкої атлетики. Поки захищав честь нашого краю зі штовхання ядра, Василь Вірастюк встиг стати чемпіоном світу і в Україні створив Професійну лігу стронгменів України. Під її егідою почав проводити різні змагання для богатирів, запрошуючи сильних атлетів, у тому числі і мене.

Богатирські ігри, або так званий стронгмен, - спорт досить важкий, адже в будь-яких вправах вага снарядів дуже велика. Тому в цьому спорті випадкових людей немає. Сюди приходять уже сформовані і фізично міцні спортсмени - штангісти, паверліфтери, бодібілдери та метальники. У богатирських іграх потрібно бути сильним і могти не лише підняти якийсь важкий снаряд, а й швидко подолати з ним певну відстань. Займаючись штовханням ядра, в моєму тренуванні завжди була штанга, різноманітні пробіжки, стрибки, вправи на гнучкість. І, напевно, саме ці задатки дозволяють мені у певних богатирських вправах бути кращим за суперників.

Завжди розмовляю рідною мовою

- Ти виступав на всеукраїнських і міжнародних богатирських турнірах. Який із них найбільше запам’ятався і чим?
- У 2010 році телеканал «Тоніс» знімав спортшоу «Народний богатир». Його мета - знайти перспективну, талановиту і сильну молодь, котра в майбутньому могла б скласти конкуренцію і стати гідною заміною старшому поколінню богатирів. У цій передачі мені вдалося стати фіналістом і в команді - бронзовим призером. Саме ці змагання мені найбільше запам’яталися. Це перше моє вагоме досягнення в богатирських іграх.

- Я знаю, що ти відданий патріот України, постійно розмовляєш українською мовою в російському оточенні. Що спонукає тебе до цього?
- У різних регіонах України завжди розмовляю рідною мовою. Я ніколи її не встидався. Щоправда, трохи дивно з деяких іванофранківців, які, сідаючи в поїзд до Києва, на пероні в Івано-Франківську розмовляють українською, а під’їжджаючи до столиці, по телефону спілкуються уже російською.

Я горджуся Івано-Франківськом і на змаганнях завжди розповідаю, що наше місто колись було столицею ЗУНР, що на Прикарпатті є місто Галич - колишня столиця Галицько-Волинського князівства, що в нас народилося багато історичних постатей, як-от Роксолана, Олекса Довбуш, Степан Бандера, що в нас є найвища точка України - гора Говерла.

Щоб завершити відповідь на ваше запитання, скажу таке: мого прадіда було закатовано в НКВС, у 40-х роках мого діда з сім’єю було вивезено до Сибіру, бабин брат воював в Українській дивізії «Галичина». Словом, до тематики українства я завжди ставлюся відповідально.

Щодня тренуюся по три години

- Після виступів на різних змаганнях у тебе з’явилося чимало друзів. Часто з ними підтримуєш зв’язки?
- Друзів у мене дуже багато по всій Україні. Різні змагання у різних місцях - нове джерело знайомств. Контакти підтримую з усіма, як правило, через телефонні розмови або спілкуючись в інтернеті.

- Як психологічно та фізично готуєшся до суперництва з українськими та міжнародними силачами?
- Головне - тренування. Щодня тренуюся по три години. У програмі - завжди вправи зі штангою, врешті-решт, у мене жодного богатирського інвентаря чи будь-яких інших тренажерів немає. А психологічний фактор теж дуже важливий, і всі мої суперники це розуміють. Ніхто зі спортсменів на змагання не їде програвати, основне - не здаватися і не опускати рук.

- Сила вимагає відповідного калорійного харчування. Що входить до твого щоденного меню, щоб мати велику фізичну міць і витривалість?
- Стронгмен на тренуванні та, зрештою, і на змаганнях затрачає багато енергії та калорій. Щоб поновити запаси, організмові потрібне правильне повноцінне висококалорійне харчування, не кажучи вже про комплекс вітамінів і мікроелементів. Щоб бути міцним, сильним і витривалим, потрібно в щоденному меню мати м’ясо, рибу, яйця, сир, сметану, молоко, горох, квасолю, горіхи, мед, шоколад, соки, фрукти...

За підрахунками, мені на місяць на харчування потрібно близько трьох тисяч гривень. Спонсорів у мене немає, і від жодної спортивної структури міста чи області не отримую жодної гривні. Пригадую випадок, коли запросили мене на турнір з богатирських ігор, і я звернувся до обласного управління спорту щодо фінансової допомоги, але отримав офіційного листа з відповіддю, що допомоги не отримаю, бо управління сприяє лише таким видам спорту, які «визнані в Україні, пріоритетні в нашій області та популярні в нашій області». Тоді я вперше дізнався, що богатирські ігри вважаються непопулярними (сміється). Попри все я вдячний окремим людям за певну фінансову допомогу.

Холостяк планує створити сім’ю

- Крім спорту, ще якось заробляєш на життя?
- Так складається, що у нас одним спортом собі на життя не заробиш. Я доросла людина. У мене в житті є мета: гідно виглядати і не бути тягарем для батьків. Стараюся заробляти на життя сам. Я здобув вищу економічну освіту і на цей час працюю на трьох роботах: на половину окладу в одному з комп’ютерних відділів, на обласному телебаченні з колегою раз на тиждень ведемо «Спортивну Галичину», і працюю в службі охорони одного з нічних клубів Івано-Франківська. Як бачите, вільного часу для тренувань і змагань досить мало, але намагаюся гідно представляти область на всеукраїнському і міжнародному рівнях та перебувати в гарній фізичній формі. Багато моїх друзів-спортсменів давно розчарувалися у собі і в пошуках кращої долі виїхали за кордон. Власне, хочеться вірити, що в недалекому майбутньому ставлення влади до спорту і спортсменів буде набагато кращим, в тому числі і у фінансовому плані.

- Назаре, ти холостяк, показний хлопець і жених. Цікавляться тобою дівчата чи ні? І як ти до цього ставишся?
- Відкрию секрет: жіночої уваги не бракує. Приємно, що до мене є зацікавленість не лише з боку журналістів, а й представниць прекрасної половини людства. Особливо це почало виявлятися на моїй сторінці в інтернеті після виступу та встановлення рекордів у телепроекті на каналі «СТБ» - «Україна має талант».

Мені 28 років і я досі неодружений. Спорт займає весь мій вільний час. На сьогодні у мене є дівчина і я планую з нею створити сім’ю. Не переживайте, у мене все буде добре...

- І наостанок: твої плани, Назаре, на майбутнє?
- Літній період багатий і на різні змагальні події, маю кілька запрошень і старатимуся гідно представляти Прикарпаття на всіх суперництвах.