Володимир Гавриленко: Для мене головне не кількість, а якість колекції

Серед нас завжди були, є і будуть люди, які цікавляться старовиною і крізь роки та століття прагнуть доторкнутися до минулого. Це для них, як духовна потреба. Тим паче, гарні та цінні речі пробуджують певні почуття. Але є речі, які, попри час, не втрачають своєї цінності. Це - антикваріат. І є люди, для яких з-поміж усіх подарунків та сувенірів найдорожчою є старовинна річ. Саме таким є герой нашої рубрики коломиянин Володимир Гавриленко.

Зустріч з Володимиром Гавриленком відбулася у його крамниці сувенірів «Скриня». Зайшовши всередину, складається враження ніби дійсно потрапив у скриню, повну справжнього гуцульського автентичного мистецтва. Вироби з дерева, металу, глини, скла, бісеру, тканини, незвичайні та на будь-який смак статуетки, книги, картини, - усе це відображає культуру гуцулів та покутян. Чоловік зізнається, що це не тільки підприємницька діяльність, а й хобі, частина його життя. У окремій кімнаті-салоні крамнички знайшлося місце і для його колекції. Акуратно складені папки з марками, документами, фотокартками, полиця з книгами свідчать про те, що Володимир Гавриленко не тільки солідний колекціонер, а й історик в душі, адже постійно читає допоміжну літературу, щоб знати більше про історичні події, які мають безпосереднє відношення до елементів його колекції.

Уже понад двадцять років пан Володимир займається колекціонуванням. Він колекціонує все, що, на його думку, має історичну цінність. Поштові марки, автографи відомих людей ХІХ-ХХ століття, документи та цінні папери доби ЗУНР, стародавні речі та багато іншого – усе це займає вагоме місце у колекції Володимира Гавриленка.

Пристрасть до колекціонування у чоловіка прокинулася ще у дитинстві, коли об’єктом захоплення усіх школярів були різнокольорові «фантики» від жувальних гумок, які завозили з Польщі. Оті яскраві папірці з різними зображеннями діти обмінювали одні в одних і раділи, коли вдавалося зібрати усю серію. З того часу пан Володимир збирав все те, що подобалося і непомітно торкалося потаємних куточків його душі, що здавалося однаковим, однак на ділі відрізнялося і мало свою унікальну історію. Роки минали і кількість елементів у колекції чоловіка безперервно зростала.

Про свою колекцію Володимир Гавриленко міг би говорити весь день, настільки цікавою і пізнавальною вона є. Майже уся колекція чоловіка присвячена ЗУНР. Цю тему колекціонер обрав не випадково: «У радянські часи про Західно-Українську Народну Республіку майже ніхто нічого не знав, літератури як такої не було, тож ніде було почерпнути відомості про самостійну державу з центром у Львові на Західній Україні. Коли Україна стала незалежною і уже був доступ до інформації, я вирішив зайнятися вивченням діяльності ЗУНР протягом листопада 1918-липня 1919 років». Спочатку до рук пана Володимира випадково потрапляли документи, які, на перший погляд, є звичайними папірцями. Однак пильне око колекціонера розгледіло у тих папірцях справжні історичні письмові пам’ятки, починаючи з 1918 року.

Листаємо альбом, де у окремих файлах зберігаються ЗУНРівські офіційні документи. Пожовклі, зім’яті, подекуди надірвані, час залишив на них свій відбиток, однак не стер їхню історичну вартість. Та колекціонер каже, що такі унікальні папери не мають вартості, вони безцінні. Володимир Гавриленко розшифровує і розповідає про кожен документ, з якою метою він був виданий. Так, у колекції чоловіка є довідка, у якій йдеться про те, що дозволяється укладання шлюбу вістуна Панька Петришака з Розалією Рудницькою у Коломиї. Підписав дозвіл Теодор Примак, комендант 3 сотні 1 куреня 4 полку імені Дорошенка у Коломиї. Друкувалися такого роду документи друкарні окружної військової команди у Коломиї. У той час кожна служба, відділ чи управління вела строгу документацію.

Розповів колекціонер і про діяльність пошти у часи ЗУНР. Оскільки утворилася нова держава, то мала функціонувати і пошта. Марки тоді були атрибутами державності. Запас марок на пошті до листопада 1918 року був виключно австрійський. Прийшли до влади українці, відповідно, треба було міняти марки. На місцевому рівні вирішили зробити українські поштові марки. На конверт клеїли чотири марки, на яких був штемпель Коломиї та штемпель цензура Коломиї, оскільки всю кореспонденцію перевіряли, бо було військове положення, яке зобов’язувало накладати цензуру на поштові відправлення. Коломийські марки занесені у світовий каталог поштових марок і вони оцінені та класифіковані. Тобто вони вже мають філателістичну вартість. У колекції чоловіка налічується п’ятдесят одиниць марок на тему ЗУНР.

З дуже рідкісних у колекції Володимира Гавриленка є Програма Української народної трудової партії, з’їзд якої відбувся у Станіславові 28 березня 1919 року.

Захоплюється пан Володимир і колекціонуванням автографів відомих людей ХІХ-ХХ століття. Так, у його колекції є листи, фотокартки листівки, підписані Кирилом Трильовським, Василем Петруком, Андреєм Шептицьким та Климентієм Шептицьким, Ярославом Стецьком, Василем Сімовичем, Василем Щуратом, Анатолієм Кос-Анатольським, Юрієм Шкрумеляком та іншими.

Володимир Гавриленко стверджує, що колекціонери – це дійсно щасливі люди, адже вони живуть цією справою і невимовно радіють, коли їхню колекцію поповнює ще один елемент. Оскільки сьогодні брак офіційних оригінальних документів доби ЗУНР, то колекціонер з трепетом ставиться до кожного історичного папірця.