Медики бояться прописувати важкохворим знеболення

Україна – єдина країна, де Уряд вважає головними наркодилерами медиків, а головними наркоманами – пацієнтів, – вважає головний лікар івано-франківського «Хоспісу» Людмила Андріїшин, яка бере участь у програмі підтримки невиліковно хворих «Стоп-біль».

З її слів, це пов’язано з надмірною зарегульованістю в Україні процесу доступу тяжко хворих до знеболення і відсутності альтернативних ін’єкційним знеболювальних засобів. Як наслідок, знеболення може здійснюватись лише персоналом бригад швидкої медичної допомоги і лише великими дозами по 10 міліграмів, які з одного боку позбавляють людину здатності до активної діяльності на час дії препарату, а з іншого їх не вистачає навіть на день. Крім того, зважаючи на численні непробивні регулярні бар’єри медики часто-густо бояться прописувати хворим знеболювальні препарати.

«Були ситуації, – розповіла з даного приводу керівник відділу паліативної допомоги програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження» Ксенія Шаповал, – коли родичам доводилось самотужки варити кустарний наркотик, коли швидка не приїжджала».

В рамках кампанії «Стоп-біль», яка реалізується в нашій державі за підтримки Міжнародного МФ «Відродження» в шести областях України створюються так звані групи підтримки невиліковно хворих, які з одного боку здійснюють діяльність з активізації самих хворих, їх соціалізації і спонукання до допомоги одне одному, а з іншого зосереджуються на кампанії з адвокації прав пацієнтів на доступність до знеболення та боротьби за реєстрацію таблетованих засобів знеболення.

«Я була на конференції у Польщі. – розповідає пані Андріїшин, – Там є знеболювальний пластир продовженої дії, якого вистачає на 3-4 доби. В стаціонарі він видається безкоштовно. В аптеці він коштує 3 злотих 24 грошей, тобто приблизно 7,94 гривні. При цьому його вистачає на чотири доби. У нас же одна ампула, якої не вистачає і на добу, коштує 11 гривень».