Завод "ПРУТ": ні ваше, ні наше

Колись Коломийський експериментальний завод «ПРУТ» був одним із найбільших підприємств тодішнього Радянського Союзу, яке виробляло та забезпечувало навчальні заклади освіти спеціальними меблями, сьогодні ж підприємство ледве зводить кінці з кінцями та дихає на ладан.

Коломийський експериментальний завод «ПРУТ» є державним підприємством у відомстві Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Саме цей потужний гігант займався виготовленням сучасних засобів навчання, лабораторних та демонстраційних приладів, обладнанням для кабінетів хімії, фізики, комп’ютерних класів, гуртожитків, їдалень тощо. Можливо, він би і розвивався у цьому напрямку і надалі, однак є одне «але». Колишній директор заводу Микола Дорундяк свого часу приховав борги заводу на 130 тисяч гривень, у тому числі заробітну плату працівникам у розмірі 91 тисяча гривень. У квітні минулого року директором Коломийського експериментального заводу «ПРУТ» було призначено Анатолія Бойка. Сподівання на те, що новоспечений директор підніме рейтинг та обсяги виробництва заводу, були марними. З часу його призначення на посаду директора економічний і виробничий стан заводу різко впав до критичного рівня. На сьогодні підприємство не має жодних державних замовлень (а це головний прибуток) і знаходиться на межі банкрутства. На папері Коломийський експериментальний завод функціонує, проте у реальності ситуація зовсім інша – там, де колись гуділи машини і робота не припинялась вдень і вночі, сьогодні панує мертва тиша і жодного натяку на людську присутність в середині приміщення – завод давно уже перестав працювати.

Станом на 1 березня 2012 року заборгованість Коломийського експери­ментального заводу «ПРУТ» по заробітній платі – 400 тисяч гривень, заборгованість перед Пенсійним фондом – 205 тисяч гривень, заборгованість по ПДВ – 80 тисяч гривень, заборгованість по ПДФО – 95 тисяч гривень, заборгованість профкому – 35 тисяч гривень, разом – 815 тисяч гривень. Ще плюс до цього заборгованість по енерго -та водопостачанню – 38 тисяч гривень, а також 80 тисяч гривень – заборгованість за матеріали та послуги, а до цього всього і інша заборгованість (транспорт, оплачені меблі замовником, та не відвантажені заводом) – 440 тисяч гривень. Тож у кінцевому результаті загальний борг заводу становить не мало не багато – 1 мільйон 373 тисячі гривень.

Зрозуміло, що при таких розкладах завод «ПРУТ» живе з нинішнього до завтрашнього: надійного керівника немає, замовлення не надходять, виробництво зупинене, працівники змушені сидіти вдома. Містом поширювалися чутки, що підприємство має перейти у комунальну власність міста Коломиї. Працівників, які ще залишились працювати на заводі, такий факт дещо збентежив, мовляв, якщо держава не може виплатити заборгованість, то і місто тим більше не зможе. Також були побоювання щодо перепрофілювання заводу та звільнення працівників.

Щоб дізнатися, як місто бачить вирішення подальшої долі Коломийського експериментального заводу «ПРУТ», ми звернулися до міського голови Ігора Слюзара. Пан Ігор зазначив, що дійсно на сьогодні доля заводу є критичною, але вона вже вирішена і додав: «Законодавство України передбачає погодження кандидата на посаду директора підприємства з міським головою. Коли на посаду директора «ПРУТу» висунули кандидатуру Анатолія Бойка, ні з Коломийською міською радою, ні з Коломийською райдержадміністрацією, ні з обласною державною адміністрацією ніхто нічого не погоджував, його направили безпосередньо з Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. На сьогодні є необхідність взяти завод у комунальну власність і зберегти його, оскільки незабаром він просто може піти «з молотка», тобто його виставлять на аукціон, відтак хтось приватизує і використовуватиме приміщення у своїх цілях». На питання у випадку, якщо підприємство таки перейде у комунальну власність міста, то чи буде виплачена уся заборгованість заводу, Ігор Слюзар запевнив, що усі кошти до копійки були б виплачені з загального фонду розвитку міста, який у Коломиї складає 20 мільйонів гривень, тож через поповнення статутного фонду змогли би вирішити усі фінансові труднощі підприємства. Таким чином «ПРУТ» вдалося би реабілітувати та запустити виробництво. Також міський голова зазначив, що, на жаль, на сьогодні завод не працює, налагодити випуск продукції важко і через те, що техніка уже застаріла. Однак пан Ігор припускає, що завод таки не перейде у комунальну власність, а його хтось придбає і приміщення здасть в оренду, бо у центрі міста таку потужну будівлю ніхто не буде виділяти під виробництво. Тож доля підприємства державою уже вирішена.

У Коломийській міській раді дійсно переймаються долею Коломийського експериментального заводу «ПРУТ», про що свідчать офіційне звернення голові ОДА Івано-Франківської області Михайлові Вишиванюку, начальнику Головного управління освіти і науки Івано-Франківської області Зінаїді Болюк. У зверненні від імені Громадської ради при міському голові ідеться про те, що з часу призначення директором Анатолія Бойка економічний і виробничий стан підприємства різко впав і немає замовлень, то просять сприяння в укладанні відповідних договорів на виготовлення продукції у межах і за межами Івано-Франківської області. Розглянувши звернення Громадської ради при міському голові, Головне управління освіти і науки Івано-Франківської області повідомило, що від 05.03.2012 року було оголошено конкурсні торги на закупівлю шкільних меблів та класних дощок. Однак заявка на отримання документації конкурсних торгів від Коломийського експериментального заводу «ПРУТ» не надходила.

Було звернення і до Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника з проханням негайно втрутитися для кардинального виправлення ситуації на підприємстві. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту розглянуло лист і повідомило наступне (цитую): «Фонд державного майна України з метою впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» для завершення до кінця 2014 року приватизації, як масштабного соціально-економічного проекту трансформації державної власності, включив до переліку підприємств на приватизацію Коломийський експериментальний завод «ПРУТ». Заступник міністра, керівник апарату П. Куліков.

З вище наведеного документа зрозуміло, що рано чи пізно підприємство таки перейде у приватні руки тільки залишається здогадуватись, що з ним буде далі.

Щоб пролити світло на ситуацію, що склалася із заводом, ми хотіли поспілкуватися і з «винуватцем свята» Анатолієм Бойко, однак коли протягом дня ми намагалися зателефонувати на чотири роботі номери телефонів, то у відповідь чули лише безкінечні гудки. Коли ж прийшли на територію заводу, то ніхто нас не зустрів, окрім сторожового пса, який ліниво потягувався на сонці і спав перед вхідними дверима. Собака зрадів нашому приходу, почав ластитися, мабуть, довго не відчував людської присутності і навіть не гавкнув. На центральних дверях вивіска «Зачиняйте двері», однак їх навіть відчинити не можливо, бо обмотані дротом. Навколо тиша і спокій і лише чути незадоволене бурчання пса. Так, Анатолія Бойка нам не вдалося знайти, кажуть, що він ховається, бо незабаром відбудеться суд у справі невиконанням паном Бойком своїх службових обов’язків.

Тож яка доля спіткає Коломийський експериментальний завод «ПРУТ» - покаже час. А поки що володіння у вісім тисяч квадратних метрів лежать у лап звичайнісінького пса. Йому байдуже, хто буде новим власником заводу, лиш аби їсти давали.