Михайло Арсак: Музей – це живий організм

«Музеї – важливий засіб культурного обміну, збагачення культур і розвитку взаємопорозуміння, співробітництва й миру між народами». Цей девіз було запропоновано для Міжнародного дня музеїв.

Свято вперше відзначили 18 травня 1977 року, коли пройшла 11 генеральна конференція Міжнародної ради музеїв у Москві та Ленінграді. Щороку в цей день більшість музеїв відчиняють свої двері для безкоштовного перегляду експозиції. Саме музеї нині є одним з головних соціальних інститутів, які виконують функцію формування історичної пам’яті українського народу, донесення до всіх українців і особливо молоді знань про минуле.

За довгу і багатогранну історію в Україні сконцентрувалося багато історико-культурних пам’яток. Порівнюючи з іншими країнами Європи, наша держава володіє значно більшою кількістю об’єктів історико-культурної спадщини. На українській землі за офіційними даними знаходиться понад 130 тис. нерухомих пам’яток історії та культури, серед них: пам’яток археології – 57206; пам’яток історії – 51364; пам’яток монументального мистецтва – 5926; пам’яток архітектури та містобудування – 16800. Значна кількість пам’яток історії – більш ніж 12 млн. – зберігається у фондах українських музеїв.

За деякими підрахунками в Україні дії приблизно 5 тисяч музеїв. Без сумніву, вони є візитною карткою нашої країни. Їхня кількість промовисто свідчить про бажання українців вивчати, досліджувати власну історію, культуру, звичаї та, як наслідок, зберегти своє минуле. Зокрема, за даними обласного управління культури, в межах Івано-Франківщини діє 216 державних музеїв, з яких 196 громадських, 15 мають звання народного.

Коломия пишається унікальними музеями, серед яких популярністю користуються Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського, Музей писанкового розпису, Музей історії міста Коломиї. Є у місті й декілька приватних музеїв, які містять цікаві експозиції.

Про багату спадщину минулого нашого краю, а також про сьогодення та майбутнє музеїв міста понад Прутом журналісти тижневика «Коломийські ВІСТИ» спілкувалися з Михайлом Арсаком, директором Музею історії міста Коломиї. У фондах музею налічується майже 22 тисячі одиниць збереження, куди входять фотографії, газети, книжки, грамплатівки, речовий матеріал. Цей скарб збирали від 1990 року – від часу заснування музею.

– Пане Михайле, насамперед вітаю Вас зі святом всіх працівників музейної справи. Розкажіть, будь ласка, чи Коломия відразу долучилася до відзначення Міжнародного дня музеїв?

– Від 1978 року це свято відзначається у всіх громадських і державних музеях Івано-Франківщини. Коломия теж долучилася до святкування. Я на той час працював у Шепарівському народному музеї. Міжнародний день музеїв – це свято всіх тих, хто хоче знати своє минуле заради майбутнього. Варто зазначити, що Міжнародний день музеїв не єдине свято наших працівників. Ми є також працівниками культури, але останніми роками від нас з бібліотекарями дещо відмежувалися.

– Яким, на Вашу думку, є стан музейництва в Україні?

– Мабуть, стан музейництва у державі є таким самим, як і стан музейництва на Івано-Франківщині, та в Коломиї зокрема. Якщо оцінювати традиційною міркою, то можна сказати, що він задовільний. Музеї не закриваються, а навіть з’являються нові. Музейні співробітники отримують регулярно заробітну платню, хоча вона є найменшою в усій галузі культури. Музейні колекції поповнюються і це головне, хоча, звичайно, не тим способом, яким би ми хотіли. Часто нам приносять їх люди, а деколи знаходимо їх самі. Переважно це фотоматеріали, документи.

– Чи виділяються кошти з державної казни для закупівлі цінних експонатів?

– Ми не маємо жодної копійки на придбання експонатів. Зауважу, що не є ціллю, маючи гроші, накупити експонатів. Деякі з них не мають матеріальної цінності, проте вони є цінними з огляду на їхнє історичне минуле. Інколи трапляється так, що знаходяться доволі вартісні артефакти, але на які просто не маємо коштів. Передбачити їх у бюджеті важко, тому що ніколи не знаємо що вартуватиме цінний експонат.

– Як Ви оціните стан музейної справи у Коломиї?

– Я не беруся судити про всі музеї міста, але скажу про наш. Ми маємо добрий історичний будинок. Цим ми завдячуємо екс-голові міста Ігореві Довганюку. Приміщення музею було капітально відремонтовано у 2000 році і на цей раз ми завдячуємо ще одному екс-голові Коломиї Вікторові Корчинському. За каденції Юрія Овчаренка в музеї було встановлено дороговартісне опалення. Завдяки прихильності до музею теперішньої влади торік було відреставровано частину фасаду будинку. Ми маємо умови для збереження експонатів у музейних фондах. Взимку позначка термометра не падає нижче 18 градусів. У музеї працюють висококваліфіковані працівники, які є фахівцями у своїй галузі.

– Над чим нині працюєте в музеї?

– Ми формуємо наукову бібліотеку, яка діятиме при музеєві. Зараз працюємо над обліком та описом всіх книг та інших друкованих матеріалів, які ми маємо. Крім того, ведеться кропітка робота щодо переведення фонду у цифровий варіант. За двадцять років в нас багато чого назбиралося. В нас є те, чого не мають міські бібліотеки. Ми хочемо, щоб автори залишали у нас книгу з авторським підписом, тому що вона в нас збережеться надовго. В бібліотеках, за свідченням історії, книгу могли списати за зношеністю чи за застарілістю ідеології.

– Багато часу ведеться мова про відкриття музею національно-визвольних змагань. Що робиться у цьому напрямку?

– За рішенням міської ради цей музей має бути відділом нашого музею і мав би знаходитися у цьому приміщенні у підвалі. Чотири кімнати цокольного приміщення вже відремонтовано приблизно на 99%. Залишилося встановити лише освітлення. Щоправда, чотири кімнати не задовольняють всіх амбіцій музейних працівників. Коломия має грандіозні історичні події, які треба показати у плані національно-визвольної боротьби, починаючи з повстання Івана Мухи і закінчуючи Помаранчевою революцією. Тепер деколи приходять учасники тих славних подій і висловлюють своє невдоволення приміщенням, заявляючи, що історія не має гнити у підвалах. Треба визнати, що приміщення є вологим і зберігати там експонати практично неможливо. Варто шукати інші можливі варіанти приміщення. Ветерани радять розмістити музей у будинку біля пам’ятника Степанові Бандері. Ми поки що не ставили це питання перед міською владою, бо розуміємо, що туди треба вкласти великі кошти.

– Яким на сьогоднішній день є Ваш відвідувач?

– Останніми роками все більше до нас навідується учнівська та студентська молодь. Багато приходить місцевого населення. Багато приїжджає тих людей, які мають у Коломиї коріння. Це – євреї, поляки, німці, українці. Вони часто в нашому музеї дошуковують потрібну інформацію про родину. За рік до нашого музею приходить майже 10 тисяч відвідувачів.

– З якими проблемами стикається музей?

– До Коломиї приїжджають тисячі туристів. Туристичні оператори пропонують їм для поверхневого огляду лише Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського, Музей писанкового розпису. Туристична індустрія в Україні спрямована на те, щоб показати щось інакше, щоб чимось здивувати. Якби вона була ще й зорієнтована на те, щоб висвітлити історичне минуле міста, аби людина могла не лише відпочити, але й пізнати історію регіону. Навіть коломийські туристичні агентства нас у маршрут не включають. Ті люди, які все ж приходять до нашого музею, дякують співробітникам за показ деяких сторінок історії.

– Розкажіть, будь ласка, про тенденції розвитку музею.

– На майбутнє ми б хотіли в кожному експозиційному залі мати комп’ютер, де можна було б повніше розкрити певну тему, продемонструвати всі експонати, які є у фондах. Добре було б мати окрему кімнату для комп’ютерів, які під’єднані до інтернету, щоб мати зв’язок з усіма музеями світу.

– Музей історії міста Коломиї активно приймає в себе різноманітні громадські заходи, мистецькі акції. Це є нормою для всіх музеїв?

– В законі про музеї написано, що музей є науково-дослідним, культурно-освітнім закладом. Велика увага приділена науковій роботі, але культурно-освітня робота не залишається на останньому місці. За рахунок масових заходів поповнюється наш фонд наукової бібліотеки. До прикладу, 22 травня в нас пройде презентація книг Ірини Шепетюк. Вона нам вже подарувала свої книги.

– Напередодні свята якими будуть Ваші привітання та побажання на майбутнє?

– Я бажаю, аби коломийці жили настільки добре, щоб історія міста збагачувалася різними подіями, фестивалями, концертами, відкриттями нових закладів. Тоді музей матиме роботу. І наостанок хочу наголосити, що музей – це живий організм. Старі речі в ньому живуть. Ми їм продовжуємо життя, продовжуємо життя минулому.