"День перемоги" відзначили бійкою

У середу на Площі Героїв під час мітингу зустрів свого доброго знайомого. Побачивши червоні прапори, він мене запитав: "Що хоче отримати людина, яка у Коломиї виходить в центр міста із червоним прапором та серпом і молотом?" Я у думці почав підбирати політичні аргументи, щоб дати відповідь своєму знайомому. Однак він перебив мої міркування і сам же відповів на своє питання: "Та те ж саме, що хоче людина, яка виходить зі  свастикою в центр Донецька... По писку!"

***

У середу, 9 травня, у Коломиї на Площі Героїв під час проведення урочистостей до Дня перемоги відбулась сутичка. Приводом до неї стали червоні прапори, які несли колишні військовослужбовці радянської армії. Це конче не сподобалось прихильникам націоналістичної ідеології. Вони взялися виривати ці прапори з рук прихильників комуністичної ідеології. Зазначу, що це вдалося: із двох прапорів один поламали повністю, а полотнище іншого відірвали від древка. Однак це не знітило радянського прапороносця. На всіх урочистостях він стояв із порваним прапором із наконечником у вигляді серпа і молота.

Також слід зазначити, що сутичка була швидко локалізована працівниками міліції і більше жодних агресивних дій із жодного табору не було.

***

Я засуджую обидва табори. Бо, по-перше, треба було добре подумати, щоб виносити у Коломиї червоні прапори. Але з іншого боку люди, що їх забирали також вчинили неоднозначно. Винні всі, бо замість того, щоб просто помолитись за упокій душ загиблих у Другій світовій війні, дехто почав займатись провокаціями. Відзначу, що вони вдались і вже на всеукраїнських сайтах можна прочитати, що у Коломиї відбулась бійка.

***

Ну і наостанок: знаєте, що головне у цій ситуації? Людей, що дійсно воювали у Другій світовій війні, чи на боці радянських військ чи на боці УПА, на заходах на Площі Героїв майже не  було… А ті, хто не воював, не мають жодного морального права виносити червоні прапори, тим паче у містах Західної України, куди вони принесли найбільше зло в історії.