"Зароблю на життя і повернусь…"

Так говорить більшість батьків, які їдуть за кордон на заробітки. "Тут таких грошей не заробити, а мені дітей на ноги підіймати!", – такі розмови можна почути на кожному кроці, особливо в теперішній час.

Ніхто не планує їхати надовго. Та виходить далеко не так, як хотілося б. Повернутися вчасно не виходить іноді через документи, через добре оплачувану роботу, яку так не хочеться втрачати, а іноді – звичка.

Людина, яка доволі довго працює та живе за кордоном, не може знову увійти у звичний ритм життя своєї держави, бо все-таки наш спосіб життя значно відрізняється від європейського. На порозі вибору, починати вчитися жити спочатку в рідній країні, або повертатися в чужу, роблять вибір на користь другої, і повертаються для того, щоб мати можливість працювати і отримувати достойну платню

Більшість говорить, що старається не заради себе, а для сім’ї, для дітей. Але чи справді підуть ці гроші на зміцнення сім’ї, на їхній добробут?!! Хіба можуть бути щасливими діти, які так рідко бачать матір чи батька? Які не знають, як це: коли не дозволяють допізна гуляти чи дивитись телевізор, виходити взимку на вулицю без шапки, перевіряти відвідування школи?!

Можливо, комусь це здається ВОЛЕЮ, але це далеко не так. Покинуті на бабцю або тітку, діти не мають можливості цього відчути. Я сумніваюсь, що хтось захоче іти в 1-ий клас за руку з чужою тьотею. І щоб рушник випускникові зав’язувала бабуся. А як же мама…, а тато…

Тепер спитайте себе: "Чи варті гроші таких жертв?" Діти заробітчан потребують психіатричної допомоги через те, що ростуть в "дистанційних" сім’ях. Такий термін з’явився у науковій літературі останнім часом. Бо коли дитина тут, а батько чи мама – там, то дуже важко підтримувати нормальні стосунки. Діти прагнуть батьківської любові, ласки, турботи. А коли цього немає взагалі, або ж частково, то якими можуть рости ці діти??? Звідси вся їхня віддаленість від реального світу, здатність до насильства.

Захистіть своїх дітей від всього цього. Не віддаляйтесь від них. Зрозумійте, ви несете відповідальність "за тих, кого приручили". Це ж ваші діти, а ви впускаєте можливість спілкуватися з ними, ви ж навіть не знаєте, які вони насправді!!! Як можна так жити?.. Якщо все-таки вам випадає можливість гарно заробити у чужій країні, гарно подумайте, чи вартують ті гроші дитячих сліз, розбитих сімей, втрачених відносин між дітьми та