Ви бачили, що купують у буфетах ваші діти?

Гаряче харчування школярів — питання надважливе з усіх боків. І за цим слідкують багато різних установ. Їдальні регулярно перевіряють, іноді підприємців навіть карають. А хто слідкує за буфетами? Ви бачили, що купують там наші діти?

Безкоштовні сніданки для молодших класів передбачені законом. Однак не всі місцеві бюджети знаходять на це гроші. У Франківську кошти на це є, дітей годують. Інша справа, що в тих же школах працюють і буфети. Вони більше для старшокласників. Хоча, звісно, хто заборонить купити там щось першачкам? Оте «щось» вони й полюбляють найбільше…

Минулого тижня «Репортер» вибірково та без попередження відвідав три франківські школи. На полицях тамтешніх буфетів ми знайшли товар, який у жодному разі не нагодує та навряд чи додасть користі дитячому організму.

Очі розбігаються

Одна з елітних міських шкіл — п’ята. У тутешній їдальні, до речі, харчуються не тільки школярі, а й працівники Білого будинку. Бо школа розташована поруч, годують там добре, дешево навіть для чужих дорослих — 10 грн. (а для школярів — 6 грн.). Асортимент у буфеті — очі розбігаються. Багато випічки, льодяників, шоколадних батончиків тощо.

До соків, негазованої води, соломки, вафель, яблук, булочок чи салатів запитань у нас не виникло. Інша справа — батончики «Твікс», «Мілкі-вей»чи «Кіт-кат», горішки в шоколаді «Сенсація» чи шоколадні цукерки «Пташине молоко». Зрештою, і це ще півбіди — діти хоч якось можуть втамувати голод. А от навіщо «Бум-снек» (кукурудзяні палички зі смаком червоної ікри чи грибів), льодяники чи чупа-чупси? Напевно, лише тому, що є попит, а звідти й прибуток.

Поки вивчаємо асортимент, приносять газовану солодку воду в півлітровому пластику. Варто зазначити, що така вода категорично заборонена у шкільних буфетах. Продавець не виставляє її на прилавок, а ховає під нього. Питаємо, хто надає послуги з харчування. Кажуть, підприємець скоро буде. Вирішуємо поки що сходити в сусідню школу, а потім повернутися…

Через півгодини говоримо з підприємцем Любов’ю Коритан. Поки нас не було, газована солодка вода зникла. Що то було? Кажуть, її придбали батьки для семи- чи восьмикласників. І вже забрали. Хочеться вірити. Любов Коритан зустрічає нас привітно. На цьому ринку вона працює вже 12 років. Раніше обслуговувала п’ять шкіл, а зараз — тільки три.

«На кожен вид продукції у мене є сертифікат якості, — говорить Коритан. — І все, що мені постачають, підтверджене угодами. Так, зараз маю приблизно 30 угод із підприємцями».

В асортименті буфету: бутерброди, кулінарні вироби (їх у школі випікають у великій кількості), салати, фрукти, соки, напої, борошняні та кондитерські вироби.

«Салати готуємо із сирих та варених овочів, — продовжує Любов Коритан. — В основному їх беруть старшокласники. Салат коштує 1 грн., чай — 50 коп. До цього діти беруть ще булочку та вже мають сніданок. Майонез і сметана у нас заборонені, в салатах навіть оцет не використовуємо, замінюємо його лимонною кислотою».

І «бум-снеки» не заборонені, каже підприємець, тим більше, на них теж є сертифікат. «У нас через дорогу в магазині продають чіпси, — говорить Коритан. — І я так само, як ви, брала фотоапарат і дивилася, що діти звідти несуть: сухарики, пепсі-колу, все те, що не можна. Я це питання навіть виносила на рівень виконкому. Бо вимагають, щоб у нас цього не було, а дитина через дорогу перебігла — і все це в неї є».

Менше бачиш — менше хочеться

Тих півгодини ми витратили на школу №7. Тут буфет значно скромніший. Спокус менше. В асортименті: «Смачна забава» (круп’яні палички), десерт «Бонжур» і «Супер-контік», вафлі, печиво «Ажур» та «Марія», соломка, соки, негазована вода. Картину трохи псує той же «Бум-снек». А як без нього?

Послуги з харчування тут надає підприємець Світлана Кузів. Правда, її на місці нема. «Ви знімайте не це, — радить буфетниця, — а те, що ми подаємо дітям на стіл. Бо те, що в буфеті, діти можуть купити в будь-якій крамниці». Не сперечаємося.

«У нашому буфеті є тільки те, що дозволено, — каже Марія Попович, директор школи. — Жодних круасанів, пончиків, мівіни чи навіть газованої води. Бо ми їх контролюємо. Правда, це дітей ні від чого не захищає. Бо школа розташована в центрі, діти все можуть придбати у магазині. Наш підприємець має тільки одну нашу школу, дуже старається, у мене нема до неї претензій. Колись була інша, але погано харчувала. Тому я звернулася в управління освіти та попросила її замінити. Світлана Кузів у нас працює вже п’ять чи шість років, готує все свіже».

Далі вирішуємо зміститися хоч трохи від самого центру. Вулиця Галицька, школа №13. Маленьку їдальню знаходимо у підвалі. Тут асортимент ще скромніший. На полицях бачимо печиво, вафлі, батончики, булочки, цукерки «Золотий ключик», горішки в шоколаді, бісквіт, круп’яні палички тощо. Знову зустрічаємо «Чупа-чупс» і «Топ-снек», наштовхуємося навіть на сильногазовану воду, яка у школі заборонена.

Ані підприємця Миколу Копчака, ані директора школи Ольгу Драпак не застали. Згодом телефоном поговорили з Копчаком. Він сказав, що не знав про заборону сильногазованої води, та пообіцяв її забрати…

Так, на трьох школах ми змалювали приблизний асортимент того, що пропонують буфети школярам. А що кажуть ті, хто має все це контролювати?

Там, де гроші

Головний міський санітарний лікар Микола Недоступ говорить, що на початку кожного року підприємці погоджують із санстанцією меню та асортимент. «Правда, те, що ми його погодили, не означає, що вони його на 100% виконують, — каже Недоступ. — Самі розумієте: там, де є гроші, — нема заборони».

За словами помічника лікаря-гігієніста відділення гігієни дітей і підлітків міської санстанції Мирослави Сеньків, харчування у франківських школах організовують 19 підприємців. У більшості кожна школа має свого. Але якщо підприємець досвідчений, то може обслуговувати дві-три школи.

Протягом навчального року санстанція ходить з рейдами. Якщо виявляють порушення, то підприємців карають — як правило, штрафами.

«Піца дозволяється, — каже Марія Сеньків, — правда, якщо в ній використовується тільки дріжджове тісто, ковбаса, зверху потертий сир, а готується вона при температурі 220 градусів. Круасани, якщо вони промислового виробництва, теж погоджуємо. А от газована вода — категорично заборонена. Чупа-чупси для мене теж дивина».

За словами Сеньків, також категорично заборонені: кондитерські вироби з кремами (може бути тільки білок), морозиво, яйця та м’ясо водоплавної птиці (качок чи гусей), низькосортні м’ясні вироби (нижче І сорту), студенці, зельц, гриби, молоко-самоквас, сметана, фляжне молоко та сир м’який без термічної обробки, консерви непромислового виготовлення, солодкі газовані напої, нарізні салати із майонезом, оцтом, сметаною.

Натомість, санстанція дозволяє різноманітні бутерброди (з маслом, сиром, повидлом, яйцем, оселедцем, сосискою, шніцелем, смаженою печінкою), салати на олії з варених і сирих овочів (капуста, буряк, морква), овочі, фрукти, цитрусові, тропічні фрукти, ягоди, соки.

Асортимент дозволених напоїв теж доволі широкий: чай, кавові напої, цикорій, какао, компоти, кисіль, молоко та кисло-молочні напої. Ще дозволяються борошняні кулінарні вироби з дріжджового та листового тіста та кондитерські вироби промислового виробництва.

Тривожна ситуація

Як бачимо, підприємцям рекомендують здорове харчування. Натомість, на буфетних полицях не видно акценту на канапки чи булочки. Все якось більше на снеки, які, якщо не нашкодять, то просто переб’ють апетит.

Чому? Відповідь знаходимо у розмові із заступником начальника міського управління освіти і науки Петром Ласійчуком. За його словами, серед підприємців немає великого ажіотажу на харчування у школах. Мовляв, вимоги дуже високі, а прибутки малі.

«Цього року, як правило, на школу було по два претенденти, за винятком окремих шкіл, — каже Ласійчук. — Тільки у кількох школах було більше, ніж два претенденти. Оскільки вимоги з якості харчування до всіх однакові, то ми визначали підприємця так: хто запропонував найменшу вартість, той і виграв тендер».

До речі, за словами Петра Ласійчука, у деяких школах навіть не було переможців тендерів. Тоді, згідно з законом, харчування організовують за прямими угодами з підприємцями. «Ситуація тривожна, — підсумовує Ласійчук, — адже підприємець працює задля отримання прибутку. А прибуток у них тут — невеликий…».

Підприємців, напевно, можна зрозуміти: вони везуть у школу те, що користується попитом. Такі бізнесові закони. А як вберегти від того своє чадо — батьківський клопіт. Схоже, що вирішити проблему може тільки заборона таких товарів до 18-ліття. Якщо шкодити своєму здоров’ю, то уже в дорослому віці.