В Україні зростає кількість злочинів, скоєних дітьми

Статистика свідчить, що українські підлітки стали все частіше йти на злочин. Чи є у цій тривожній тенденції привід для хвилювання і як можна врятувати дитину від тюремного майбутнього, з'ясовував ТСН.ua.

Високий рівень злочинності як плата за демократію

У міліції підрахували, що за 2011 рік неповнолітні українці скоїли 17 тисяч 846 злочинів – на 2,9% більше, ніж у 2010 році. І в цьому році загрозлива тенденція зберігається.

"Протягом минулого року в установи органів МВС було доставлено 10,657 тис. дітей у віці до 16 років. З них майже 30% були передані до притулків та соцустанови, 2,6 тис. повернуті батькам, ще 952 - поміщені в медичні установи", - повідомив речник МВС України Володимир Поліщук.

Більшість злочинів майнові – крадіжками, грабунками та іншими злочинами вони "заробляють" на життя. При цьому діти стали менше бити, вбивати, влаштовувати розбої.

До всього в Україні ще й зростає дитячий алкоголізм, що лише ускладнює ситуацію. За інформацією генпрокурора Віктора Пшонки, кожний 10-й злочин дитини було скоєно в стані алкогольного сп'яніння.

"Дуже шкода, що кожна п'ята дитина йде на повторний злочин, з кожним роком ця цифра зростає", - сказав він.

Питання про те, хто ж в цьому винен, не має однозначної відповіді. Звинувачують суспільство, поганих батьків, поганих друзів, гени...

Завідувач лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології АПН України, доктор психологічний наук, професор Вадим Васютинський зауважує, що діти тягнуться за дорослими – в країні загалом підвищився рівень злочинності. І такий стан речей породило саме суспільство.

"Суспільство зараз явно не стабільне в багатьох відношеннях, в тому числі моральних. Хоча існує страх перед різкими змінами, і, можливо, це якось стримує. Але загалом ситуація дуже дестабілізована", - зазначив він у коментарі ТСН.ua.

Проблему високого рівня злочинності серед підлітків він називає платою за демократію і розплатою за тоталітаризм.

"В тоталітарних умовах за нас все вирішували. Тоді був набагато нижчий рівень злочинності. Це пов'язано з тим, що людина боялась проявити себе у всіх сферах діяльності. Люди були дуже скуті. Коли тоталітарної влади не стало, то виявилось, що більшість громадян не готові до самостійного існування, коли треба самому приймати рішення", - каже Васютинський.

За його словами, у нинішньому українському суспільстві немає чітких орієнтирів добра і зла, моральних авторитетів, а цінності і норми не мають особливого значення.

"Є великий плюс – зростання рівня індивідуальної свободи. Але це тягне за собою наслідки, про які я говорив. Це є плата за демократію. У радянські часи говорили, що в Америці набагато вищий рівень злочинності. Але Америка тоді була вільніша. Тепер і ми вільне суспільство, і тепер маємо відповідний букет проблем, які колись мала Америка", - зазначив Васютинський.

Він також звертає увагу, що більшість батьків підлітків – це люди, які самі були підлітками у бурхливі 90-х, коли з моральними орієнтирами і стабільністю було ще гірше. І саме вони своєю поведінкою забезпечують оцей стан аномії, моральної деградації, в якому і ростуть діти.

Чому дитина йде на злочин?

Доктор психологічних наук, професор, завідуюча лабораторією психології соціально дезадаптованих неповнолітніх в Інституті психології ім. Костюка АПН України Наталія Максимова каже, що у кожного злочину є своє коріння і причини генетичні, фізіологічні чи соціальні. Проте найбільш ризикований вік для того, аби переступити межу дозволеного законом – підлітковий.

Але, за її словами, в будь-якому випадку до злочину людина повинна бути психологічно готова. Хтось може піти на це з думкою "все для мене, і все, що я хочу, отримую".

"Такі люди, будь то підліток або дорослий, не вважають злочин аморальним, не думають про те, що буде відчувати його жертва", - сказала Максимова в інтерв'ю "Комментариям".

Ще один варіант – коли людина не думає про те, а що ж буде далі. На її думку, батьки мають з дитинства пояснюватимуть дитині, що кожна дія має наслідки: "Ось ти щось зробив, когось штовхнув, а ти подумай, як йому боляче".

Вона впевнена, що якщо так виховувати дитину, то вона, навіть якщо буде голодною, ніколи не візьме чужу річ і не заподіє іншому болю. Найбільш небезпечним періодом для дитини експерт називає підлітковий вік, коли закінчується формування особистості, коли відбувається зіткнення між потребою в самостійності та обмеженнями з боку дорослих.

А Васютинський радить шукати коріння подібних дитячих "коників" у сім'ї. Адже, зазначає він, якщо взяти всіх підлітків-злочинців, то у більшості випадків у них щось негаразд у сім'ях.

"Навіть якщо зовні сім'ї благополучні. Благополучна сім'я це ж не тільки така, де дитину годують і не б'ють. Це ще й така, де дитину люблять, підтримують. Але в переважній більшості є явні ознаки такої неблагополучності", - зазначив він.

"Слизька доріжка" як засіб очищення суспільства

"Підлітковий вік створений для конфліктів. Тобто він повинен пересваритись з татом, мамою, вчителями. І реакція дорослих в цій ситуація найправильніша – це зціпити зуби і промовчати. Не піддаватись на провокації. Дорослі мають бути в цій ситуації мудрішими, хоча б тому, що вони старші, мають досвід", - зазначає Васютинський.

Але, додає він, проблема в тому, що дорослі забувають, якими вони самі були у підлітковому віці. Бо підліток сам собі не здається агресивним і поганим. А він собі здається нормальним.

За його словами, у стабільному суспільстві діти підлітковий вік переживають важко, але відносно безболісно для самого суспільства. Але коли і суспільство дорослих нестабільне, у ньому підлітки ще більше розгублюються.

"У нормальному суспільстві підлітки порушують ці норми, але вони на них все одно орієнтуються. Тобто вони отримують задоволення від того, що порушують норми, які вони знають, які вони відчувають. І через деякий час вони до них повертаються. А в нашому суспільстві діти хочуть щось порушити, але навіть не знають, що вони порушують, тобто їх дезорієнтація набагато більша, ніж у стабільному суспільстві", - пояснює він.

На Заході, приміром, вирішили давати підліткам можливість поводитись так, як вони вважають за потрібне, не смикають, не ставлять весь час на місце. І діти таким чином виростають "самими собою", більш творчими, індивідуальними.

В Україні ж прийнято весь час напучувати дитину, робити зауваження, забороняти. Тому підліток не навчається бути самим собою, а навчається бути фальшивим, удавати, підлаштовуватись.

Єдиний мінус західної системи в тому, що підлітки з поганою саморегуляцію, нестримані, не мають внутрішніх обмежень, до того ж не отримують зовнішні – котяться цією доріжкою, на яку вони вже ступили.

"Ця система позитивно діє на більшість підлітків, але негативно на їхню меншість. І потім відбувається така селекція – оця негативна меншість потім іде по тюрмах. А більшість стає добропорядними громадянами", - підсумовує Васютинський.

"Народився хуліганом - буде хуліганом"

Геннадій Москаль, який не один рік пропрацював у міліції, взагалі ставиться до проблеми дитячої злочинності надзвичайно спокійно.

"Ніколи суспільство не залишалося без художників, поетів і злочинців. Якби цю проблему можна було би вирішити, її б вже вирішили", - філософські зауважує він к коментарі ТСН.ua.

І наводить статистику, що більше 80% малолітніх злочинців - майбутні постояльці колоній вже для дорослих. У порятунок таких дітей він не вірить.

"Їх перший раз прощають, дають умовні терміни. Це нічого не дає. Як правило 80% і навіть більше з них згодом знову сідають. Він такий народився, і що ти йому зробиш. Народився хуліганом - буде хуліганом. Як таких людей можна виховати?", - впевнений він.

На його думку, треба більше хвилюватись, аби до місць не дуже віддалених не потрапляли випадкові діти, які просто помилились. Бо якщо вони туди потрапляють, назад дороги до нормального життя не буде.

"До 20% - люди, які випадково потрапляють. По дурості, десь перепив, зв'язався не з тією компанією, завищив самооцінку. Таких людей треба фільтрувати. Якщо такий потрапляє, то це вже не повторюється - одного разу достатньо, на все життя вистачає", - каже Москаль.

Доля ж інших 80% зазвичай сумна. Коли вони потрапляють на лаву підсудних, судді, в яких теж є діти, спочатку їх жаліють - дають умовний термін, випускають на поруки, або застосовують інші заходи, не пов'язані з позбавленням волі. А коли вже не можна жаліти, за тяжкі злочини дають реальний термін.

"Є таке, що він виходить із зали суду, а на наступний ранок його вже затримують. Це їхній стиль життя, їхній вибір свідомий. Їх не зупинить ні перша судимість, ні друга, ні третя", - впевнений він.

Тотальний доброзичливий контроль

Однак жодні батько чи мати не очікують, що їхня дитина стане злочинцем. І готові боротися до кінця. Васютинський зазначає, що недаремно існує обмежена відповідальність дітей і підлітків, бо дитина не може нести повну відповідальність за свої дії.

"Те, що дитину треба дуже вже так карати, не згоден. Бо вони все-таки ніби не відають, що коять. Сказати, що треба махнути рукою і роби що хочеш – цього, звичайно, теж не можна робити. Тому що це тільки заохочуватиме до подальших дій, це буде поганим прикладом, дасть зрозуміти, що так робити кльово, правильно, дорослі нічого не можуть вдіяти", - пояснив він.

Єдиним шансом виправити важкого підлітка він вважає "тотальний доброзичливий контроль". Коли підлітка не сварять, не б'ють, але він весь час під контролем. Він впевнений, що за 2-3 роки дитина може перевиховатись.

Але, зазначає експерт, зазвичай і до злочину батьки не дуже контролюють дитину, а після втримати їх удома взагалі не можуть. Тож цю пораду на практиці втілити у життя майже неможливо.

"А якщо відправити до колонії чи спецшколи, то це ще гірше. Бо там дорослі не можуть контролювати всіх, і вже вони контролюють один одного, заохочують до такої поведінки", - каже він.

"Життя всіх розсортує. Хтось із них виправиться і стане нормальною людиною, а хтось сяде. Відсоток таких є у кожному суспільстві. А щоб ваша дитина, яка вже проявляє важку поведінку, не потрапила до цього відсотка, потрібен тотальний контроль, але без конфліктів", - радить Васютинський.