М.Гнатюк: Справжня панянка та шкідливі звички – речі несумісні

«Коломия – не помия, Коломия – місто. В Коломиї такі дівки, як пшеничне тісто», – співається у відомій на цілу Україну коломийці. А віднедавна до переліку чеснот прекрасної половини жителів писанкового міста, окрім вроди та гостинності, додалися ще такі якості, як шляхетність, вихованість та вміння триматися на публіці. Навчають зразкової поведінки справжньої світської леді у «Школі шляхетних панянок», яка 26 листопада офіційно відчинила свої двері юним ученицям.

Навчальний клас знаходиться у приміщенні дяківського коледжу, який під новостворену школу виділила Коломийсько-Чернівецька єпархія УГКЦ.

Натхненницею та ініціатором створення дівочого навчального закладу стала голова Коломийського міськрайонного товариства «Союзу Українок» Марія Гнатюк.

Учителі обіцяють віднайти родзинку у кожній коломиянці та прищепити їй відчуття шарму та справжньої жіночності. Основи гендерних знань, економіка, кулінарія, християнська етика, естетика, історія мистецтва, культура мовлення, історія та краєзнавство Коломиї, іноземні мови та косметологія – це далеко не увесь перелік предметів, яких навчатимуть у новоствореній школі. Адже істинна панянка повинна бути всебічно розвинутою, працелюбною, творчою, вміти зразково поводитися у шляхетному товаристві. На ідею відкрити у жительках міста над Прутом справжніх коломийських леді та гордих українок зголосилося двадцять сім юних красунь, але кількість охочих опанувати ази шляхетності зростає з кожним днем. Як проходить навчання у «Школі шляхетних панянок», які зміни відбуваються з дівчатами протягом навчання та що коломийцям розуміти під твердженням «справжня леді», тижневик «Коломийські ВІСТИ» дізнався, поспілкувавшись у невимушеній атмосфері за філіжанкою кави з Марією Гнатюк.

- Пані Маріє, як виникла ідея зародити «Школу шляхетних панянок» у нашому місті?

- У мене із заступницею голови товариства Союзу Українок Ростиславою Федак доволі теплі стосунки. І коли вона створила програму навчання шляхетності та запровадила її у своєму рідному місті Львові, то одразу радо поділилася ідеєю зі мною. Тоді я з пропозицією створити таку школу у Коломиї розпочала роздумувати над реалізацією задуманого з іншими пані міста. Підготовка тривала майже рік, адже нам необхідно було адаптувати програму під Коломию. Окрім того, треба було знайти жертовних викладачів, які б погодилися поділитися своїми знаннями з ученицями, не отримуючи за це заробітної плати. Як пізніше з’ясувалося, у Коломиї є багато добрих та чуйних людей, які відкликалися на цю ідею. Бо кожна людина у собі має добрий початок і радо ділиться тією добротою з оточуючими – такі люди необхідні суспільству.

- А як до ініціативи створення такого навчального закладу у місті віднеслися самі коломийці?

- У Союзу Українок віддавна роїлася думка створити «Школу шляхетних панянок» у Коломиї, але вона була спочатку розвинута на містечковому рівні. Гадаю, що це пов’язано з тим, що у нас не було створено програми навчання. Але коли ж ми її отримали, то людей долучитися до такої шляхетної справи виявилося багато, і кожна з них прийшла зі своїми ідеєю та пропозиціями. До прикладу, моїм заступником у школі є вчителька англійської мови Оксана Бойчук, яка й прищеплює ученицям любов до вивчення іноземної мови. Незабаром юні панянки під її проводом поставлять сценку за п’єсою Бернарда Шоу «Моя прекрасна леді», де дівчата з охотою взялися до вивчення ролей. Хоча до роботи у закладі ми старалися залучали не вчителів зі шкіл, а простих коломийців, які відмінно обізнані у тій чи іншій сфері. Можу ствердно сказати, що у нас всі вчителі спеціалісти: якщо дівчатам читатимуть лекцію з підліткової гінекології, то тільки висококваліфікований лікар-гінеколог, коли мова йтиме про планування економіки сім’ї, то ознайомлює дівчат з темою викладач економіки, а коли ж учениць навчали етикету, то вони опановували знання з учителем школи ім. С. Крушельницької зі Львова. Тобто на зустріч з ученицями запрошуємо тільки відмінно обізнаних людей, розмова з якими навчить чогось нового наших панянок. До школи приїжджає багато цікавих особистостей, тому ми завели журнал спеціально, аби не забути імена всіх людей, які відвідували юних коломиянок. Бо дуже хочемо у кінці навчального року зробити своєрідний мініфільм про науку у школі. Поділюся з читачами, що нещодавно учениці школи мали змогу переглянути виставу у львівському театрі завдяки підтримці з боку коломийського міського голови Ігоря Слюзара. Ми могли поїхати б і до івано-франківського театру, але дуже хотіли, щоб дівчатка відчули дух міста Лева та його унікальність і неповторність. Також днями випустили листівки, які друкувалися ще у львівському журналі «Нова Хата», із зображенням жіночого етнічного одягу 1934-39 рр. Надіємося, що дівчата скористаються елементами того стилю у підготовці випускної сукні на вечір у нашій школі.

- Серед коломийської громади подейкують, що у новоствореній школі викладатимуть також іноземці. Чого вони навчатимуть юних коломиянок?

- Так, це цілковита правда. У травні очікуємо на приїзд пані Лінден з Корпусу Миру, з якою я познайомилася ще під час її першого візиту в Коломию та мала радість працювати з нею. Вона стала нашою доброю коліжанкою і поділилася, що у себе вдома створила організацію, яка веде роз’яснювальну роботу з майбутніми матерями, що мають проблеми з алкоголем. Про те, як це негативно впливає на плід та розвиток немовляти, пані Лінден розповість нашим дівчатам під час лекції. «Школа шляхетних панянок» практикує зустрічі з іноземцями, бо ми не можемо зациклитися лише на Україні, дівчата повинні вивчати світ та спілкуватися з різними людьми.

- Що Ви, як директор школи, взяли за мету при наборі учениць в заклад?

- Дуже хочу, аби дівчата виросли справжніми українками, зразковими матерями та дочками, гордо несучи звання шляхетної панянки.

- Пані Маріє, скільки зараз у школі навчається дівчат і чи є серед них жительки інших місцевостей?

- Нині у нас навчається за списком 27 дівчат – це вже найвища межа, бо більше просто не вміщається у приміщенні. Хоча на наступний навчальний рік маємо вже чимало бажаючих стати ученицями школи. Декілька дівчат не є коломиянками, а приїжджають до школи з навколишніх сіл, таких як Рунгури та П’ядики. Але ми й не брали за мету навчати тільки уродженок Коломиї, приймаємо всіх охочих стати справжньою панянкою.

- Чи надходить вашому навчальному закладу підтримка з боку владних структур, або ж громадських організації Коломийщини?

- Союзу Українок допомагає як міська, так і районна влада, вони часто відгукуються на наші прохання. Нещодавно я мала можливість на одному з ток-шоу Коломиї побесідувати з головою ОДА паном Михайлом Вишиванюком, якому дуже сподобалася ідея створеної школи і він пообіцяв допомогти.

- А як щодо учениць, чи легко вдаються їм навчальні предмети у «Школі шляхетних панянок»?

- Спостерігаючи за дівчатами, я побачила, що їм дуже цікаво слухати запропоновані лекції та навчатися новим справам, які досі були не опановані. Але викладачі школи не ставлять за мету навчити юних панянок ідеально вишивати, або ж танцювати, бо кожна людина має до чогось більші, а до чогось менші задатки. Головне, що учениці старанні та працелюбні. Вони усі прийшли за покликанням душі та з прагненням стати справжньою панянкою.

- Пані Маріє, що для Вас означає українство?

- Українство – це не тільки вишиванка та знання гімну нашої держави. У людини має бути розуміння цілої України у світовому контексті. Ми повинні розуміти, що українки мають бути ерудованими, тобто знати не одну, а кілька іноземних мов, бо без цього для неї закритий світ.

- Уже пройшов чималий відрізок часу навчання у школі. Чи побачили Ви якісь зміни у поведінці дівчат і чи є помітні зрушення в області культури мовлення та етикету?

- Недавно мама однієї учениці сказала мені: «Дякую, моя дочка не вживає уже слово «тіпа». (Посміхається). Тобто у дівчат помітно виробилася культура мови спілкування, покращився стиль одягу, вони стали більш відважними та готовими відстояти власну думку і переконання. Я побачила у дівчаток тільки позитивні зрушення і дуже цим задоволена, бо це означає, що наша робота не проходить марно.

- На Вашу думку, чого не вистачає коломиянкам, аби називатися по-справжньому шляхетними панянками?

- Найголовніша перепона – брак освіченості, де основою є читання книг. Я сама працюю у школі і помітила, що молодь мало приділяє часу прочитанню літератури та преси. Тобто людина, яка не читає, не може називатися панянкою, бо не маючи звідки почерпнути інформацію не може знати, як правильно поводитися в різних життєвих ситуаціях. Коломиянки почали втрачати свою жіночність: для них звична справа, коли хлопець їх образить, або ж не поступиться місце у громадському транспорті. Але так не повинно бути. Хоча варто зауважити, що багато рис у характері та поведінці дівчини залежить і від сімейного виховання. Дівчата повинні розуміти, що справжня панянка та шкідливі звички – речі несумісні. Коломиянкам варто бути ґоноровішими, бо вони – дівчата.

- Коли у «Школі шляхетних панянок» планується випускний бал?

- Він відбудеться у травні в класичному стилі. Ми на нього запросимо оркестр, тому дівчата зараз вивчають різні танці та готують плаття. Під час балу хочемо народність окультурити з класикою.

- Пані Маріє, на завершення Ваші поради читачкам тижневика «Коломийські ВІСТИ», які хочуть стати коломийськими леді.

- У них перш за все повинний бути розвинений смак в одязі, їжі та манері поведінки. В усьому варто розвивати смак, хоча є люди, які народилися зі смаком до життя, то їм набагато легше. Але є такі, яким варто добряче попрацювати, аби шляхетно виглядати як у будні дні, так і під час коломийських равтів. Також раджу жителькам міста, багато читати художньої та наукової літератури і цікавитися новинами як місцевого, так світового масштабів.