Украдене молоко: Cпритники ошукали довірливих селян

«Молочна» тема сьогодні на слуху в Городенківському районі: з 1 березня закупівельна ціна на місцевому сирзаводі знизилася до 1,8 гривні за базисний кілограм. Та гроші за сировину підприємство виплачує справно, за укладеними угодами.

У селян така цінова політика викликає чимало нарікань: мовляв, ходять чутки, що «своїм» за здане молоко платять дешевше, ніж за заготовлене з-за меж району (навіть із сусідніх областей). Хто ж вникатиме в те, що одноосібники (а саме вони є найбільшими місцевими постачальниками сировини) іноді «грішать» низькою якістю товару. Пошук вигідних партнерів для підприємства — неодмінна складова успішної роботи, тим паче, що великі сільгосппідприємства мають більше можливостей для очищення молока.

Селяни ж і собі шукають, де ліпше збути товар. Жителів приміських сіл виручають сталі покупці в Городенці, бо на місцевому ринку молочних продуктів — вибір великий, район же сільськогосподарський. З ближчих до обласного центру населених пунктів продукцію возять до івано-Франківська, а що робити людям із віддалених?

Чужі — ліпші?

Тим-то ледь не панацеєю торік видалася інформація про те, що заготівельно-збутовий кооператив із сусіднього Тлумацького району заготовляє сировину за доволі вигідними цінами. Побували його представники і в селі Прикмищі Росохацької сільради, на самій околиці району. Війт Михайло Федорів розповідає, що люди роботи не мають, тож утримують у господарствах по дві-три корови. А ще так склалося, що під пасовиська тут відведено чимало землі. Торік навесні до села прибув один відомий городенківець П. (оскільки проводиться розслідування, про що йтиметься далі, то прізвище не називатимемо) й попросив зібрати сільський схід. На ньому приїжджі, а серед них — й іванофранківець Сергій Б., назвавшись «робочою групою» заготівельного кооперативу, зареєстрованого в сусідньому районі, стали агітувати співпрацювати з ними. Показали лист-плакат облдержадміністрації, в якому йшлося про програму сприяння відновленню кооперації в селах Прикарпаття, мовляв, на її виконання закладено значні кошти. А ще — копії розпоряджень влади щодо розвитку малого та середнього бізнесу, інвестиційний паспорт сіл області й плани розвитку місцевої інфраструктури. Все виглядало солідно, й умови заготівлі підприємці пропонували принадливі: 2,6-2,8 грн. за кілограм сировини. Пояснювали, що це держава доплачує дотацію, тому й ціна вища.

Ніхто з місцевої влади на селян не тиснув, але люди купилися на «великі гроші», які мали б отримувати за здану продукцію, — на тлі того, що Городенківський сирзавод платив на той час дві гривні. Упродовж місяця представники кооперативу старанно збирали молоко й ретельно виплачували гроші. А те, що провадилася ця робота без документального підтвердження й письмових угод, анітрохи не збентежило: свої ж люди, не з-за кордонів якихось. Зрештою, Галицький молокозавод ПП «Лімниця», на який відвозили сировину, якраз відновив роботу, там запустили лінії з виробництва вершкового масла, сиру та сметани. На руку було й те, що заїжджі брали молоко без перебору: свіже й «так собі», жирне й не дуже, на відміну від того, яке приймали на місцеве підприємство (на «вчорашній» сировині зашкалювали від високої кислотності прилади для визначення жирності). Крім того, посипалися скарги до районної влади щодо його низьких заготівельних цін, що змусило городенківських виробничників також платити селянам по 2,8 гривні — не втрачати ж постачальників сировини!

Фіаско

Але таке «щастя» тривало недовго: наприкінці травня згадуваний кооператив припинив приймати молоко, не розрахувавшись за здану продукцію та з місцевими заготівельниками за роботу. Тепер уже скарги посипалися до обласної влади, питання розглядалося на сесії Городенківської районної ради, адже така ситуація, як у Прикмищі, склалася і в інших селах району. Обдуреним селянам рекомендовано було звернутися до правоохоронців із заявами, що той чи інший водійѕ украв у них молоко. Як пояснила головний зоотехнік районного управління агропромислового розвитку Оксана Король, іншої поради й не могло бути, адже люди добровільно віддавали продукцію. Але втрачені загалом 130 тисяч гривень для селян — відчутна сума. Тож, щоб дати хід справі, на початку року жителі Прикмища Любов Бахматюк і Ганна Тріщук звернулися до правоохоронних органів із заявою, що впродовж тривалого часу односелець-водій забирав у них молоко й досі не розрахувався за сировину. Перша жінка — одна з чотирьох, що працювали заготівельниками цієї продукції для Галицького молокозаводу, з нею ще й не розрахувалися за роботу.

Добре мати «свого» депутата

Та коли «гастролери» зачули про такий поворот справи, то зреагували миттєво, наобіцявши ошуканим селянам гори й доли. Але за два місяці розрахувалися бартером (макухою) лише з молокоздавачами із Тишківців. Та й то лише завдяки тому, що тишківчани поскаржилися народному депутатові України Анатолієві Матвієнку. А ось прикмищенці не мають «свого» високого захисника, то й досі терпляче чекають. Сільський голова Росохача Михайло Федорів каже, що земляк-заготівельник відмежовується від участі в кооперативі, а іванофранківець годує обіцянками: то каже, що не має грошей, то просить зачекати. Бажаючи повернути втрачене, люди мають намір звернутися з позовною заявою до суду. Від своїх, сільських, заготівельників та водіїв «ниточка» має потягнутися вже до «гастролерів» і якщо справа вирішиться на користь позивачів, то до суду звернуться ще сотні ошуканих селян із їхнього та ще чотирьох населених пунктів краю. А товаровиробники, сподіваємося, матимуть добру науку і навчаться зважувати, перш ніж віддавати товар без оплати чи бодай документального підтвердження законної роботи заготівельників.