На Івано-Франківщині планують започаткувати центр підтримки трудових мігрантів

На Івано-Франківщині планують започаткувати центр підтримки трудових мігрантів Прикарпаття — таким чином вперше в області може з’явитися державна структура, яка перейматиметься розв’язанням конкретних проблем трудових мігрантів та їх родин.

Про це йшла мова на засіданні постійної комісії обласної ради з питань депутатської діяльності, етики, регламенту, самоврядування, захисту прав людини, законності та правопорядку. А враховуючи те, що Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ вже активно працює в цьому напрямі, то має практичний досвід того, якої підтримки передусім потребують колишні чи теперішні прикарпатці-заробітчани і їх родини, та віднаходить шляхи вирішення актуальних для них питань.

У духовній порадні Молодіжного християнського центру ім. Святого Івана Боско УГКЦ міста Івано-Франківська відбулася чергова молитовна зустріч «Хрест спасіння» з участю колишніх і теперішніх заробітчан, їх родин, парохіян каплиці Христа Чоловіколюбця та всіх охочих, зініційована референтурою у справах мігрантів Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ та спільнотою колишніх заробітчан італії «Пієта» міста Івано-Франківська при МХЦ ім. Святого Івана Боско УГКЦ. Перші духовні порадні в Україні, як один із шляхів складного процесу реінтеграції колишніх трудових мігрантів у суспільне життя, з ініціативи Пасторально-місійного відділу УГКЦ запроваджено в лютому цього року в Івано-Франківській, Львівській та Київській Архієпархіях УГКЦ.

Після Святої Літургії, яку відправив о. Ігор Пелехатий у співслужінні з о. Василем Слободою, гості духовної порадні почули катехитичні науки вікарія капеланської служби Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ о. Василя Рака та розважали над темою «Мігрантство: спосіб виживання, свідома жертва чи втеча?»

— Свого часу я був духовним опікуном українців греко-католиків в італійському місті Помпеї, — наголосив отець-доктор Василь Рак. — Це був мій перший досвід такого душпастирства. і гарний час. Чомусь наш хрест такий, що ми не знаходимо для себе місця в Україні. Добре б задуматися, чому свого часу стільки людей покинули свою землю? То були часи, коли треба було і таким чином допомогти своїм родинам, і це також вагома причина. Я б не міг ніколи судити мігрантів. Однозначно сказати важко, добре чи зле — трудова міграція. Господь має безліч стежок, щоб вирівняти людину, направити її, і дбає про неї. Ми звикли, що священик вчить людей, а насправді люди вчать людей. Людина є єдиним у світі сотворінням, яке постійно шукає свого місця. І замолоду, і в старості. У цьому можна побачити і людський дефект, і людську досконалість. Досконалість у тому, що людина, на відміну від інших сотворінь, є динамічним єством. Людина, що створена на подобу Божу, мусить постійно розвиватися. А Господь є безмежним, тож і людські потреби також безмежні. Але людським недоліком може бути те, що людина шукає ті зразки наповнення своїх потреб тут, на землі. Таке земне шукання чогось такого, що б наситило людського духа і серце, стає стражданням, приреченням для людини — хрестом. Це дуже важка ноша у дорозі до Бога. Ласка Божа, якщо людина прийде до пізнання істини.

Святі отці говорили про одну важливу річ, чи чесноту, яка допомагатиме нам віднайти себе у цьому житті, — про смирення, тобто покору. Проте лише людина не знає своїх можливостей чи меж — хоче бути всюди, мати все, знати все, вміти все і могти робити все. Людині завжди мало, мало і мало. і це є тим дефектом духа. У Євангелії прописана інша стежинка — покори і смирення, щоб людина сталася тим, ким хоче бути. Сам Господь стає прикладом слуги страждань, на якому звисли вся вина і кара за гріхи людські. Він позбавляє Себе не лише вигляду божественного, а й людського...

У матерях-заробітчанках я бачу велику благородність. Бо взяти на себе гріх інших і понести той тягар може далеко не кожен, а лишень відважна людина. Матері ж поїхали на муки і страждання у світи заради родин. Українська жінка не втекла, не сховалася від життя, а шукала виходу. Під явищем заробітчанства лежить щось глибше, аніж просто матеріальна потреба. Це потреба духа. Але й у світах людина не знаходить щастя. Такий наш хрест. У справжній покорі нема місця почуттю помсти чи бажанню виглядати не гірше за інших. іншими словами, покора вміщує стрижень нашого людського єства у властиве йому місце — у Бога...

У часі духовної порадні велася відверта бесіда не лише про шляхи духовної, родинної чи суспільної реабілітації колишніх мігрантів, на чому акцентували увагу о. Ігор Пелехатий, о. Василь Рак, о. Василь Слобода, представники спільноти колишніх заробітчан «Пієта» міста Івано-Франківська Оксана Пронюк-Кузьма та Ольга Шкляр, про що свідчила Надія Кудибін — співзасновниця молитовної спільноти «Матері в молитві» з Брошнева-Осади на Рожнятівщині. Наслідки заробітчанства, як наголосив лікар-психотерапевт Анатолій Файфрич, — це і тягар низки захворювань, пов’язаних, зокрема, з психічними розладами, які потребують активного лікарського втручання.