Девіз сучасних шкільних буднів - "Місія нездійсненна"

На девіз сучасних шкільних буднів найкраще підійде назва відомого американського бойовика «Місія нездійсненна». Адже навчальні програми і підручники стали вже настільки замудрими, заплутаними та об’ємними, що лише супергероям до снаги виконати всі завдання і перемогти задля знань. Також подейкують, що шкільні програми сучасного зразка мають на меті виховати вундеркіндів, а натомість у звичайних школярів відбивають будь-яке бажання вчитися. А як воно є насправді, спробуємо дізнатися.

Академія наук. На недосконалість навчальних програм та шкільних підручників нарікають і учні, і батьки, і навіть, вчителі. Ми вирішили з’ясувати, що саме їх не влаштовує.

Лише теорія. Навчальна програма нагадує мозаїку з предметів, яка завантажує світлі дитячі голівки, не даючи прикладних знань, лише набір теоретичних. «Діти не володіють предметом на рівні користувача, не вміють застосувати знання в житті», — констатує проректор з науково-методичної роботи Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Людмила СКАЛЬСЬКА.

Науковий підхід. Педагоги визнають, що в шкільних підручниках зустрічається чимало наукових термінів, які не завжди зрозумілі школярам і називають програми «занауковленими». Крім того, не всім потрібні такі глибокі наукові знання з тієї чи іншої навчальної дисципліни. Тому перш ніж складати навчальні плани та випускати підручники, варто дослідити українського школяра, щоби знати, кого і як потрібно навчати. На жаль, Україна не може похвалитися наявністю таких досліджень. Втім, про диференціацію освіти говорять давно. «Колись таке робили ще у 80-х роках, нині її закинули. Але без диференціації не може бути навчання, бо ми всі різні. На жаль, ми знову повертаємося до авторитарної школи, під девізом «все обов’язково». А школа має бути автономною, забезпечити індивідуалізацію, диференціацію навчання», — підсумовує Л.Скальська.

Диференціацію навчання освітні фахівці образно називають траєкторією руху учня. Нагадаємо, що в школі діти проводять 11 років свого життя! Достатньо великий відрізок часу, тому важливо, щоби за цей час дитина розвивалася, а не просто перебувала у стінах школи. Здебільшого учні знаходять у школі не храм знань, а вимушений пункт зупинки. Тому й ходять до школи, м’яко кажучи, не завжди із задоволенням. Крім того, школа повинна зробити найголовніше — навчити дітей вчитися, а не зазубрювати і завантажувати голови тоннами інформації. Не завжди потрібної. «11 років у школі — це життя дитини. За цей проміжок часу вона дуже змінюється. Насправді дитина живе в школі, а ми все думаємо, що ми її там вчимо», — наголошує Людмила Скальська.

Як можна навчити вчитися дитину, коли зробити домашнє завдання за п’ять хвилин можна без проблем? На допомогу завжди прийдуть «ГДЗ» — готові домашні завдання. «До кожного екзамену з кожного предмета, до кожних контрольних робіт, дидактичних завдань є друковані розв’язки. Наші діти вже настільки отупіли, що можуть взагалі не ходити до школи. Прийшов на екзамен, вирвав відповідну сторінку з відповідями, переписав звідти шість завдань — і вже маєш дев’ять балів. Отак у нас тепер в школі діти навчаються», — обурено підсумовує вчитель математики Івано-Франківської ЗШ №25 Тетяна Данчишин.

З другого боку, а як інакше? Адже нині кількість обов’язкових дисциплін набуває рекордних розмірів — 19-22, залежно від класу. «В навчальних планах я би дала дуже обмежену кількість обов’язкових предметів, тих, без яких не можна обійтися: історію, українську мову, правознавство, математику, природничі дисципліни тощо. Решту предметів на вибір — залежно від схильностей та бажань і, звісно, майбутньої професії учня», — підсумувала Л.Скальська.

Сторінками лабіринтів. Під час підготовки матеріалу і самій стало цікаво поглянути на ті підручники, які навчають розуму нинішніх школярів. Чи виправдано називають їх ребусами та лабіринтами, які створені для того, щоб лише заплутувати учнів? Переглянула чотири підручники для шостого класу — «основи здоров’я», «природознавство», «етика», «загальна географія». Детальніше зупинюся на двох із них.

Підручник з етики написано у досить цікавому стилі, немов подорож країною Етики. «Гай моральних настанов», «Галявина знайомства», «Доріжка понять і термінів», «Озеро етикету», «Стежина сподівань», «Брама до країни обізнаних учнів» — саме так виглядає карта на початку підручника, котра мала б допомогти, а не навпаки, — остаточно заплутати школярів та викликати у них відразу до вивчення цього предмета. Втім, така форма викладу матеріалу для сучасних дітей, мабуть, не є цікавою. Краще б використали героїв сучасних мультфільмів та молодіжних серіалів — ефект від вивченого був би, думаю, вдвоє кращим. Загалом етика не є другорядним предметом, як думає більшість учнів та їх батьків, бо ж, на відміну від деяких інших предметів, вона має практичне застосування, адже кожного дня ми мали б користуватися її законами. Це основа поведінки в суспільстві. Тому авторам треба більш виважено подавати матеріал, щоби з ранніх літ не відбити у дітей бажання бути вихованим.

Тепер переходимо до іншого предмета. Природознавство — це сукупність географії, фізики, біології та хімії. Щоби довго і голослівно не говорити, наведу цитату з підручника, яка мене вразила своєю абсурдністю. Адже до шостого класу діти вже знають, як вмикати світло, крім того, ще в ранньому віці їх цього мали б навчити батьки, а не вчителі. Отже: «Без рукотворних систем неможливо уявити життя сучасної людини. Наприклад, ви підходите до вимикача, натискаєте на нього у кімнаті — з’являється світло. Ви скористалися системою електромережі...». Коментарі тут зайві.

До речі, педагоги також не задоволені сучасними підручниками. і на те є причини. Кажуть, учора написали, нині вже видають. Тому й не дивно, що складається враження, що більшість підручників написано похапцем, біг пес через овес. Але ж освіта має бути системною та поступовою. А як цього досягти, якщо послідовності авторів підручників не збережено? Тобто в сьомому класі вивчають фізику одного автора, а у восьмому — вже іншого. Звичайно, що кожен автор по-різному структурує матеріал та по-різному висуває гіпотези пояснення. Завідувач бібліотеки ЗШ №25 Ольга КРУЖИНСЬКА каже, що причиною цього є те, що книжки замовляють без авторів, як кота в мішку, але тішаться і тому, що таки щось дали. Адже не таємниця, що підручники, особливо для старшокласників, приходять із добрячим запізненням.

Стандарт вантажу. Із 1 вересня ц.р. новоспечені першокласники навчатимуться за новими навчальними планами та підручниками, адже набирає чинності новий Держстандарт початкової освіти. З 2016 року має набрати чинності Держстандарт для основної школи, а потім — і для старшої. Робота над ними в самому розпалі. Загалом це вже третя спроба змінити стандарти освіти. Чи вдала вона, побачимо згодом.

Стандарт — це перший базовий документ, в якому викладено напрями і кінцеві результати, які вчитель повинен отримати після роботи з дітьми. Відповідно до нього розробляється навчально-методичне забезпечення: програми, підручники, рекомендації, методики, методичні і дидактичні матеріали. «І програми, і підручники вже є в рукописному варіанті, навіть більше — підручники навіть уже пройшли експертну оцінку, — каже завідувач лабораторії дошкільної, початкової освіти обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Світлана ЮСИПЧУК. — Я була членом експертної групи, ми працювали над підручниками з трудового навчання. Як на мене, вони доволі складні. Такі практичні зауваження приходили з майже кожної групи. Переможців уже визначено, проте поки що ми не знаємо, які саме підручники перемогли».

Педагоги все ж сподіваються, що оновлена навчальна література буде бездоганною, простою і доступною для розуміння дітей. Проте якою вона буде насправді, можна буде побачити вже 1 вересня, адже вчителі ще й досі не знають змісту оновленого навчання. Нові програми і підручники ще в процесі підготовки. А чи спростить навчання новий стандарт і які результати він принесе, можна буде говорити лише через чотири роки, по закінченні цього «експерименту».

Надія на те, що вчитися стане легше, є, проте віри в це вже немає ні у педагогів, ні у батьків. «Стандарт початкової освіти далеко не розвантажує навчальні плани, адже кількість годин збільшилася. Також він не дає можливості виявити творчі задатки дитини, тому що зменшилася кількість додаткових годин на курси за вибором, індивідуальні консультації та групові заняття», — каже заступник директора з навчально-виховної роботи ЗШ №25 Антоніна ГОНТАР.

Новий стандарт вводить у розклад учня-початківця і нові предмети. Наприклад, уже з другого класу дітки вивчатимуть «Сходинки до інформатики». Антоніна Гонтар каже, що новий предмет, який навчатиме другокласників комп’ютерної грамоти, зажене школи у безвихідь. «Ввести таку дисципліну в нашій загальноосвітній школі дуже складно, тому що треба мати відповідне матеріальне забезпечення. У нас є два комп’ютерні класи, проте вони зайняті впродовж семи уроків кожного дня, бо у старших класах вивчається інформатика, також є класи з поглибленим вивченням інформатики, тож доступу до тих класів ми не будемо мати. «А як вчити «Сходинки до інформатики», якщо комп’ютерів немає?» — запитує Антоніна Федорівна.

іноземна мова «помолодшала», адже тепер її вивчатимуть з першого класу. Педагоги розділилися на різні табори — прихильників і противників цієї новації. Одні кажуть, що в першому класі треба більше уваги приділити рідній, українській, мові, а вже потім вивчати іноземні. інші переконані, що чим раніше розпочинати вчити мови, тим краще, адже діти, як губки, швидко вбирають нову інформацію. Тим паче малі діти мають неабиякий хист до вивчення мов.

У новому стандарті початкової освіти є й інші виклики. Антоніна Гонтар каже, що він має два типові навчальні плани. Перший — типовий навчальний план початкової школи з українською мовою навчання, другий — типовий навчальний план з українською мовою навчання з вивченням російської чи іншої мови національних меншин. У цьому варіанті стандарту російська мова вводиться до вивчення уже з першого класу. Антоніна Федорівна непокоїться, адже переконана, що в Україні є достатньо шкіл, які оберуть саме другий навчальний план.

Потреба списувати. Підсумувати своє дослідження шкільних програм та підручників хочу коментарями тих, хто має прямий стосунок до шкільного процесу — вчителів, учнів та їх батьків.

Василь КОСТЮК, вчитель української мови і літератури ЗШ №25:

— На мою думку, якою би складною програма не була, змінилося саме ставлення дітей і їх батьків до навчання. Діти дуже мало читають, тут у нас є тривога. Програму справді треба розвантажувати, але, на мою думку, десь з дев’ятого класу, аби діти на уроці мали час для читання, тому що вдома вони цього не дуже хочуть робити.


Людмила ОЛЕНЮК, вчитель фізики ЗШ №25:

— Усе залежить від дітей. Якщо дитина хоче, то вона з будь-якого підручника буде вчити, а те, що вона обтяжена іншими предметами, ми нічого не зможемо зробити, адже, щоби одержувати гарні оцінки, треба вчитися і ретельно виконувати всі домашні завдання. Відповідно ті діти, що вчаться, ті й переобтяжені, а ті, що не вчаться, ніколи не переобтяжені. А вчаться — одиниці!  

Валерій АНАТОЛіЙОВИЧ, батько першокласниці:

— У підручниках, котрі були в Україні на початку ХХ сторіччя, виклад матеріалу — поступовий, вони не перевантажені деталями. Що бачимо тепер? Багато відхилень від теми, яких не потрібно. Елемент закріплення пройденого матеріалу відсутній з тієї простої причини, що дитині важко зосередитися в огромі тих предметів, навіть не в їх кількості, а в їхніх програмах. Тобто програму, очевидно, складено так, щоби однозначно перевантажити дитячу психіку.

Софія ТУГАЙ, учениця шостого класу Івано-Франківської СШ №5:

— У кожного є свої улюблені предмети, і ті, до яких маєш хист, то їх вчиш легко і з задоволенням. Проте в школі вимагають однаково знати все, тому оцінки з «неулюблених» предметів «псують» мені табель. Вважаю, що міністр освіти має дати можливість нам вчити те, що нам подобається і буде потрібне у майбутньому. Я хочу, щоби у нас були цікаві факультативи і вже з п’ятого класу можна було б обирати ті предмети, які ти хочеш вивчати. А вже з дев’ятого класу хотіла б обирати різноманітні спецкурси, які б відповідали нашій майбутній професії. Наприклад, театральне мистецтво, журналістика, дизайн, мистецтвознавство, архітектура тощо.

Юля ЯКОВІВ, учениця шостого класу Івано-Франківської СШ №5:

— У підручниках не завжди все є зрозумілим для мене: у математиці такі правила, як для професорів, а не для учнів, і в українській літературі не всі твори зрозумілі і цікаві. На вихідні так багато задають, що я не маю часу попрактикуватися у грі на фортепіано та бандурі, бо ще ходжу до музичної школи. Щодня додому приходжу о сьомій-восьмій вечора, бо після уроків маю заняття в музичній школі, часу для відпочинку не залишається. Адже щоб виконати домашні завдання, треба витрати дві-три години. Кожна вчителька думає, що її предмет найголовніший і задає дуже багато домашнього завдання, тому виконати всі завдання нереально, ми змушені списувати одне в одного...

Опитуючи дітей, зауважила одну річ: розповідаючи про особливості свого навчання, вони не могли зупинитися — говорили і говорили, а це свідчить про те, що ця тема їх зачіпає за живе. Отже, час бити на сполох. Крім того, вчителі відверто зізналися мені, що оцінюють теперішні програми на тверду «трійку». Проте програми — не школярі, які в процесі навчання можуть отримувати різні оцінки, а потім виправляти їх. А хто виправлятиме нинішніх учнів, яким уже з початкових класів великою кількістю предметів, складністю навчальних програм та заплутаними підручниками навіюють стійку відразу до навчання? Не вірите? Запитайте, чи ваша дитина любить ходити до школи...