Першопричиною сміху названо чоловічу агресивність

Професор Сем Шустер з Університету Ньюкасла вирішив проаналізувати, як виявляється почуття гумору у чоловіків і жінок і як воно залежить від віку людини. Свої висновки вчений будував на досить своєрідному матеріалі: він питав людей, що катаються на одноколісних велосипедах, про те, як їх приймають глядачі.

Одноколісний велосипед багатьом з нас бачиться клоунської приналежністю. Чоловічок виїжджає на дивному влаштуванні на арену і починає смішити: падати з велосипеда, пускати воду з очей, плутатися у власних черевиках і т. д. моноциклі практикують й інші артисти, але асоціація з клоуном настільки велика, що навіть звичайна людина, виїжджаючи в парк на цьому пристрої, ризикує перетворитися на "клоуна на годину".

Професор Шустер опитав кілька десятків різностатевих моноциклістов по всьому світу у віці від 15 до 69 років, зі стажем роботи з моноциклі від 2 до 40 років. У статті, опублікованій в Journal of Psychology Research and Behaviour Management, він пише, що йому вдалося виявити кілька закономірностей в поведінці людей, що спостерігають за людиною на моноциклі, і ці закономірності не залежать від соціального стану чи культурної приналежності глядача.

Жінки, за словами психолога, коментують видовище доброзичливо, вони розташовані до людини, яка вчиняє дивовижну поїздку на дивовижному пристрої. Малі діти, побачивши одноколісного велосипеда демонструють непідробний інтерес – що теж зрозуміло.

Але от з дорослішими хлопчиками і чоловіками є проблема. У хлопчиків невинний дитячий інтерес по відношенню до подій стає все більш агресивним, вони починають сміятися і ображати людину, котра їде на моноциклі, кричать йому, щоб він швидше падав і навіть роблять для цього деякі зусилля, в буквальному сенсі вставляючи палки в колеса.

Дорослі чоловіки, зрозуміло, ведуть себе пристойніше, але агресія все одно проривається крізь суспільно-лицемірну маску, і вони всіляко намагаються пожартувати на тему моноцикла і моноцикліста.

На думку вченого, агресивна реакція хлопчиків пов'язана з роботою чоловічих статевих гормонів, а гумор є лише формою, в яку виливається агресія, не здатна знайти собі виходу. Поки хлопчик не володіє соціальними навичками, його ставлення до "клоуна" виявляється найбезпосереднішим чином, але в міру дорослішання йому доводиться відточувати почуття гумору.

Загалом можна сказати, що кожен чоловік насправді ненавидить клоуна, доходить висновку вчений.

Шустер має й інші тлумачення для своєї теорії. Приміром, уважається, що сміх безпосередньо пов'язаний з лоскотом. Професор вказує на те, що з нейрофізіологічної точки зору лоскіт є больовим відчуттям, а причину болю можна усунути нападом – ось і місток для агресії.

На агресивне походження гумору, на думку вченого, вказують і словесні перепалки, пересипані жартами щодо особистості та ідей противника: з'ясувати відносини безпосередньо немає ніякої можливості, зате можна символічно здолати ворога, висміявши його.