Однією з найстрашніших хвороб сучасності лікарі називають байдужість

Івано-Франківські медики констатують: в порівнянні з попередніми роками стрімко зростає байдуже ставлення людей до своїх рідних і близьких, які через складну хворобу опиняються у лікарнях.

„Необхідно акцентувати увагу на співчутті та розумінні людей. Останнім часом зросла кількість випадків, коли діти привозять до лікарень батька чи маму і залишають їх тут, не приходячи по 3-4 дні, а то й тижнями. А ми не в змозі вирішити усіх проблем, адже прийняття деяких рішень по тій чи іншій хворобі зобов’язує лікарський персонал мати дозвіл зі сторони родини. А навіть зараз у нашому реанімаційному відділенні лежить хвора, яка перебуває у нас уже майже 1,5 місяці і до неї ніхто не приходить. Хоча у неї є і діти, і батьки”, – розповідає головний лікар Івано-Франківська Тарас Масляк.

Медики шоковані тим, в якому стані до медичних закладів привозять пацієнтів. Більшість людей похилого віку поступають на лікування з пролежнями, помітно, що людину кілька тижнів не мили і повноцінно не годували. Більше того, у значної кількості пацієнтів знаходять воші.

„Часто людина поступає в лікарню і, ще не побувавши тут, є заздалегідь озлобленою на увесь медичний персонал, – розповідає старша медсестра відділення анестезіології та інтенсивної терапії Любов Ломей. – До нас поступають дуже важкі хворі: післяопераційні, після екстрених ситуацій, після шоку чи інсультів. Хворі поступають запущеними, недоглянутими. Люди не розуміють, що наш стан залежить багато в чому від нас самих. Ми зайняті, часто ігноруємо перші симптоми тієї чи іншої хвороби, займаємося самолікуванням. А коли приходить старість, діти викликають швидку, привозять батьків до нас і просто забувають про них”.

Любов Ломей розказує також, що відділення лікарні є найбільш переповненими у святкові дні, хоча ще декілька років тому родичі намагалися на свята забрати хворих додому, дати їм змогу побути в родинному колі, відчути атмосферу свята.

„Усе дуже змінилося. На Великодні і Різдвяні свята відділи лікарень переповнені. І всі ці хворі чекають, аби їх відвідали найрідніші люди. Ми пояснюємо пацієнтам, що їхні рідні заклопотані, але скоро прийдуть. Але кожен ранок у цих людей розпочинається із очікування когось рідного. У нас прекрасний заввідділенням – Вовчук Володимир Михайлович. Це людина з величезним серцем, який прагне допомогти усім хворим, усім самотнім, усім немічним. Але у багатьох випадках лікарі безсилі, адже 99% пацієнтів не так потрібні ліки, як добре слово, увага, розрада. Вони просто схожі на малих дітей”, – каже Любов Ломей.

На постійних нарадах із старшими медсестрами відділень, головний лікар міста Тарас Масляк наголошує на особливій ролі медичної сестри і молодшого медичного персоналу.

„Я вимагаю, щоб медсестри дивилися за нашими пацієнтами, щоб хворого мили, купали, щоб підходили до нього кожні 10-15 хвилин, щоб часто змінювали постільну білизну і давали вчасно їсти. Це усе наші внутрішні проблеми.

Не має значення, хто наш пацієнт – людина без постійного місця проживання, простий робочий чи високопоставлений чиновник. Я постійно наголошую своїм працівникам, щоб не робили жодної різниці між пацієнтами і однаково уважно ставилися до кожного. Але окрім того, роль родини, ставлення близьких залишається вкрай гострим соціальним питанням”, – наголошує Тарас Масляк.

Івано-Франківські медики просять – не забувайте про своїх рідних. Подбайте про них уже зараз і тоді, можливо, вони не опиняться в лікарні, одинокими і забутими.

Варто пам’ятати про одне – як сьогодні ми ставимося до наших близьких, так через декілька років наші діти ставитимуться до нас.

Джерело: Центральна міська клінічна лікарня