Палати особливого режиму

Лікують тут безплатно, лише навряд чи знайдеться багато охочих потрапити до цього медичного закладу. Адже йдеться про медичну частину Івано-Франківського слідчого ізолятора.

Хоча, як розповів її начальник — майор внутрішньої служби Богдан Розвадовський, самі «сидільці», а це особи, щодо яких на момент досудового слідства обрано таку міру запобіжного заходу, як тримання під вартою, або вже засуджені до позбавлення волі, охоче вдаються до послуг тамтешніх лікарів. На день за медичною допомогою в середньому звертаються до 20 осіб, каже Богдан Михайлович. Щодня зранку і ввечері фельдшер обходить камери і записує тих, хто має намір потрапити на прийом до лікаря.

За словами начмеда, здебільшого такі пацієнти скаржаться на болі голови, погане самопочуття, безсоння. Авжеж, для здорової людини, позбавленої фізичного навантаження, і чотирьох годин сну достатньо. А далі що? Залишатися наодинці зі своїми тяжкими думками?..

Зрештою, в'язні — звичайні люди, тож у кожного раптом може вискочити якась «болячка». Наприклад, — заболіти зуб. До речі, у стоматолога в СІЗО пацієнтів вистачає. «На волі, мабуть, були зайняті іншими справами, а тепер часу мають вдосталь, то чому б не навести лад зі своїми зубами», — напівжартома каже лікар.

Власне, в слідчому ізоляторі медичну допомогу можуть надати різну. Адже серед того контингенту, котрий потрапляє сюди, значна частина на волі вела далекий від здорового спосіб життя. Наркомани, п'янички тощо. Негативно на здоров'я в'язнів впливає й психологічний фактор. Особи, особливо ті, котрі потрапили сюди вперше, переживають стрес, від чого може загостритися якась задавнена хвороба. Зі всім цим має впоратися персонал медсанчастини, який налічує загалом 18 осіб. Є тут, зокрема, лікар-фтизіатр, терапевт, дерматовенеролог (до речі, Андрій Лизін, який обіймає цю посаду, — кандидат медичних наук), рентгенолог і, як уже згадували, стоматолог. У штаті ще передбачено посаду психіатра, але вона вже третій рік вакантна. Можливо, тому, що не кожен наважиться працювати з такими специфічними пацієнтами. Хоча, за словами самих лікарів медчастини СІЗО, у них немає звички розпитувати осіб, котрі звернулися до них за допомогою, за що ті опинилися за рратами. До кожного ставляться лише як до хворого. Навіть якщо перед ними знавіснілий вбивця. інакше тут справді нема чого робити.

До негативних факторів зачислимо й невелику зарплату медперсоналу. Отож більшість лікарів тут працюють за сумісництвом. Щоправда, автор цих рядків жартома згадав про традицію «вдячності» з боку пацієнтів, яка існує у звичайних медичних закладах. Але мені цілком серйозно відповіли, що якби щось схоже тут викрили, то в такого лікаря виникла б перспектива опинитися у сусідній з колишнім пацієнтом камері.

Зауважу, що кожен, хто потрапляє в СІЗО, проходить через медичну частину. Адже саме тут розташований санітарний пропускник. Крім того, тут є кабінет для прийому хворих, надання стоматологічних послуг, маніпуляційний та рентгенкабінет, а також кілька камер-палат для стаціонарних хворих. Найбільший блок — туберкульозний. Також є палати для осіб із проблемами психіки (наразі їх тут семеро), в тому числі й кімната для, так би мовити, «буйних», де все оббито м'якими матеріалами, щоби хворий не заподіяв собі тілесних ушкоджень.

Можливо, дехто з читачів здивується, що такі люди перебувають у тюремних камерах, а не у відповідній лікарні. Втім, до такого медичного закладу поміщають виключно за рішенням суду. А воно, своєю чергою, базується на висновках судово-психіатричної експертизи. Бо непоодинокими є випадки, коли особи, які скоїли особливо тяжкі злочини, передчуваючи суворе покарання, намагаються уникнути його, імітуючи різні «польоти до космосу» і т. ін. Схожих прикладів є чимало. Скажімо, були доволі серйозні питання щодо подальшої долі жителя нашої області, котрий застрілив своїх двох синів, а також йому інкримінували замах на вбивство третьої особи. Лише після проведення повторної судово-психіатричної експертизи, яка все ж таки визнала чоловіка осудним, йому був винесений вирок. Враховуючи тяжкість злочину, чоловіка засудили до довічного позбавлення волі. Разом із ще шістьма «пожиттєвиками» він відбуває покарання у СІЗО, в секторі максимального рівня безпеки. До речі, ці камери розташовані на тому ж поверсі, що й медсанчастина.

Є у медчастині також палати для важкохворих, котрі, наприклад, оперовані і потребують особливих умов. На момент наших відвідин таких було двоє. Одному видалили злоякісну пухлину, другий мав проблеми зі шлунково-кишковим трактом, які потребували хірургічного втручання. Щоправда, безпосередньо в СІЗО операцій не роблять. Таких хворих, звісно, під охороною, відправляють до звичайних лікарень. А згодом вони повертаються у слідчий ізолятор.

За словами лікаря-епідеміолога сектору охорони здоров'я Івано-Франківського управління Державної пенітенціарної служби Миколи Кенюка, з управлінням охорони здоров'я ОДА підписано угоду про надання певних послуг цивільними медичними закладами. Йдеться про вже згадані операції, лікування певних хвороб, консультації у вузькопрофільних фахівців тощо. Це стосується, наприклад, жінок, до яких обрано міру запобіжного заходу — тримання під вартою. За словами працівників медчастини, чи не половина з тих, хто потрапляє сюди, заявляє про свою вагітність. Мовляв, повинні бути на особливому режимі утримання. Власного гінеколога у штаті немає, тож користуються послугами пологового будинку, розташованого, по суті, через дорогу. До речі, практично в усіх випадках лікарі констатують обман.

Почувши про це, ми цілком логічно запитали, наскільки часто «сидільці» слідчого ізолятора вдаються до симуляцій. Виявляється, це явище поширене, причому в'язні в цьому питанні доволі винахідливі і не зупиняються навіть якщо йдеться про реальну загрозу їхньому здоров'ю. Наприклад, у когось виникли проблеми зі слідчим або судом. А в нього залишкові явища туберкульозу, розповідає лікар-фтизіатр Богдан Качур. Що робить така особа? Роздягається і притуляється спиною до холодної стіни. І ось хвороба набирає вже активної форми і в'язня доводиться госпіталізовувати.

Другий популярний у «клієнтів» СІЗО шлях, завдяки якому вони можуть потрапити на лікарняне ліжко, — ковтання різноманітних предметів. За словами начальника медчастини Б. Розвадовського, якось був випадок, коли в'язень проковтнув навіть цілий медичний термометр.

Зрештою, нас більше цікавили не здібності місцевих «шпагоковтачів», а як тут справи з туберкульозом. Адже і на волі це серйозна проблема, а в місцях її позбавлення, мабуть, й поготів. Та, за словами лікаря-фтизіатра Богдана Качура, в слідчому ізоляторі ситуація не є критичною. Це раніше були проблеми, коли «закривали» людей без будь-яких обстежень. Нині ж, перш ніж помістити когось в СІЗО, насамперед роблять рентген, завдяки чому можна одразу виявити небезпеку. Якщо вдатися до цифр, то наразі вони такі: шестеро хворих з так званою активною формою туберкульозу, які перебувають у місцевому стаціонарі, та 34 особи із залишковими явищами цієї хвороби. Вразило, що майже всі хворі — люди віком до 30 років.

Ну і, звичайно, не могли не запитати про ще одну хворобу, котра також здебільшого вражає людей з певного соціального середовища, — СНІД. На думку начальника медчастини, ВіЛ-інфікованих у слідчому ізоляторі чимало. Можливо, шоста частина тих, кого тут утримують. Чому наводимо приблизні дані? Бо, за словами Б. Розвадовського, треба мати згоду людини, щоб зробити відповідний аналіз. Лікарі за певними симптомами можуть запідозрити, що та чи інша особа уражена цією небезпечною хворобою. Торік, наприклад, перевірили з цього приводу 54 утриманців СІЗО і у вісьмох результат був позитивний. На думку начальника медчастини, це доволі багато. Принаймні раніше нічого такого не траплялося. Як правило, всі ВІЛ-інфіковані — наркомани. Кілька осіб з них уже потребують відповідного лікування. Звісно, їх утримують так, щоби вони не становили загрози для інших ув'язнених.

Принагідно згадалося, що доводилося чути, начебто в таких установах винайшли «унікальні» ліки. З якою хворобою не звернувся б хворий — пігулка аспірину або анальгіну. Богдан Розвадовський зазначив, що справді, із забезпеченням медикаментами є певні проблеми. На їх придбання він отримує 1000—1800 гривень на рік. За нинішніх цін чи багато ліків можна придбати за такі гроші? Хоча, каже Богдан Михайлович, його медчастину намагаються забезпечити мінімумом необхідного. Більше того, напередодні нашого візиту отримали нову апаратуру. Зокрема, кардіограф та спеціальний пристрій для проявки флюорографічної плівки. Хоча хотіли б мати, наприклад, ще глюкометр, з допомогою якого вимірюється вміст цукру в крові — річ дуже потрібна для визначення такої хвороби, як цукровий діабет. Наразі такі аналізи доводиться робити в інших медичних закладах.

Нарешті наші відвідини медчастини слідчого ізолятора закінчилися. Стертими тисячами, точніше десятками тисяч ніг в'язнів сходами (адже приміщення теперішнього СІЗО побудовано ще за Австрії) ми спустилися з четвертого поверху і вийшли надвір. Свіже повітря відразу асоціювалося із ковтком свободи. І здалося, що кращих ліків за неї немає...