Тарас Прохасько розповів, як "Galicyjskosc" стало "Galiцією"

«Galіція». Під такою, досить своєрідною назвою письменник Тарас Прохасько презентував 8 лютого власний переклад книги молодого польського автора Лукаша Сатурчака.

Книгу присвячено доволі актуальній останнім часом темі польсько-українсько-єврейських відносин в Галичині у важкі і контроверсійні роки другої світової війни.

Сам Т.Прохасько зізнається, що особисто автора книги не знає і навіть не впевнений, чи існує така людина насправді, проте нерідко переписувався з ним, використовуючи при цьому «останніх технічних досягнень».

«Власне в оригіналі книга називається «Galicyjskosc», – розповідає перекладач, – тобто в дослівному перекладі – «Галичанство»… Але якби ми сказали нашим читачам «галичанство», ніхто би навіть не подумав, що йдеться про всю Галичину вкупі з Перемишлем, Ярославом, Сяном, тобто Галичиною Західною. Ми би подумали, що йдеться про три наших галицьких області. Отут оцей світовий парадокс Галичини: для нас Галичина – це Західна Україна, Галичина ж в Європейському трактуванні включає територію від Кракова до Збруча».

Зі слів письменника, головний герой книги – маленький хлопчик, до того ж «трішки дебілкуватий», на очах якого розігруються драматичні події другої світової з усіма її «дрібними гидкостями» з обох боків.

«З одного боку, – розповідає пан Прохасько, – епізод коли польські партизани приходять в село, винищене українським підрозділом і оцей хлопчик просто приходить в шок. Водночас мені було дивно, як автор дозволив собі описувати також і оті гидкості, які робили поляки: як скажімо під час пацифікації карали дівчину різками… Ця книга не є антиукраїнською».

Ще одна цінність роману, за словами Т.Прохаська, полягає в тому, що в ній піднімається питання трагедії тих, хто з певних етичних чи інших міркувань не може взяти до рук зброю і вбивати інших.

«Це є роман, – зазначає перекладач, – про те, хто може, а хто е може вбивати; хто згідний, а хто не згідний. Навіть ті, хто закликає до вбивства, не завжди можуть вбити. Тих, хто не може вбивати, переважно вбивають. Колись здається: вибору немає і все тобі диктує, що робити. Але вибір є завжди. От про це ця книжка».