Королева етно з Івано-Франківська

Одяг від молодої франківської дизайнерки Люби Чернікової не сплутаєш ні з чиїм іншим. Хоча Люба лише нещодавно заявила про себе, її фірмовий стиль - колоритний етно-одяг з використанням вишивки та яскравих аксесуарів - уже став впізнаваним. Жінка у вбранні від Чернікової завжди ловить погляди перехожих й примушує викручувати голови їй услід не лише захоплених чоловіків, але й жінок - "де вона це купила"?

Ательє Люби Чернікової працює в Івано-Франківську вже два роки. За такий короткий час про етно-одяг від молодої галицької дизайнерки довідалися у багатьох куточках України. "Клієнти з Києва та Львова приїжджають і дуже дивуються цінам на мій одяг. Я кажу, що це пальто коштує доволі дорого, а вони сміються, бо в Києві таких низьких цін на авторські речі взагалі немає", - каже Люба.

Популярність етно в українській моді постійно зростає. Особливо популярними стали вечірки в українському стилі, де звичайна вишиванка до джинсів попросту загубить свого власника в натовпі інших вишиванок, а от цілісний етно-образ, коли ретельно продумано усе вбрання й аксесуари від голови до ніг, здатен зробити жінку королевою вечірки. Ретельність у продумуванні цілого образу - ще одна родзинка Чернікової. Каталог її вбрання, який можна переглянути в Інтернеті, вражає довершеністю роботи великої команди стиліста, яким виступає сама Люба, перукарів, візажистів, фотографа та моделей. На знімках не просто гарні дівчата у красивому одязі, але і їхні емоційні історії, відзняті на лоні природи. "Я бачу наперед, як би усе мало виглядати у кінцевому результаті, але коли до роботи підключаються інші люди, завжди виходить щось несподіване, і це дуже захоплює", - зізнається дизайнер.

Ще кілька років тому Люба Чернікова навіть не підозрювала, що почне шити одяг. В дитинстві дуже любила бавитися з паперовими фігурками ляльок, на яких треба було вбирати намальовані на папері костюми. Їх Люба любила малювати сама, але бути дизайнером зовсім не було її мрією: "Всі дівчатка у дитинстві мріють бути модельєрами або балеринами, але у мене в сім'ї мама, тато, брат і сестра працюють програмістами, тож я готувалася вступити на економічний факультет і займатися в подальшому економікою або веб-дизайном". Все вирішив випадок: в 11 класі школа не мала кого послати на олімпіаду з трудового навчання і вибір впав на Любу, хоча вона й навчалася у математичному класі. Вона перемогла у кількох етапах олімпіади й дізналася, що може без екзаменів вступити до Інституту мистецтв. Коли не вдалося пройти на економічний, мама майбутньої дизайнерки наполягла, щоб вона скористалася шансом в Інституті мистецтв. Лише закінчивши навчання, Люба відчула бажання створювати одяг власноруч.

"Я дуже хотіла працювати, але, з іншого боку, боялася розпочинати власну справу, тому дуже гонорово зробила власну колекцію", - розповідає 25-річна дизайнерка. Після першої ж презентації авторської колекції одягу «Гуцулка Ксеня» у 2009 році Любу Чернікову помітили й почали запрошувати на численні покази. Вона ще не мала ні свого офісу, ні персоналу, а сама шила весь одяг вдома. За дуже короткий час змогла винаймати ательє з необхідною технікою. А усі зароблені гроші в подальшому пішли на придбання власної техніки і створення власного ательє. "Мені ніхто не давав ніякого стартового капіталу, і я думаю, що це найкращий поштовх, який допоміг мені зробити все самій. Хоча досить часто були такі важкі періоди, коли я думала, що дошию те, що є, і закриюся", - зізнається дівчина.

Попри своє величезне захоплення українською етно-культурою, особливо гуцульською, Люба Чернікова ніколи не відтворює старовинні фасони чи узори, а завжди інтерпретує їх на свій лад. Працює виключно з натуральними тканинами, переважно українського виробництва, обов'язково доповнюючи вбрання елементами із старовинних українських хустин. Своєю колекцією хустин Люба Чернікова дуже пишається: їх назбиралася вже ціла сотня, не рахуючи тих, які пішли на створення колекцій. Найбільш ексклюзивні старовинні вовняні хустки Люба шкодує віддавати під ножиці, тому колекцію доводиться постійно поповнювати новими хустками, яких буде не шкода: "Всі мої подруги знають, що я люблю хустки, і кажуть, де вони їх бачили, крім того, дуже часто бабусі їх виносять продавати недалеко від мого ательє". Аксесуари ручної роботи - сумки, коралі, браслети - створюють Любині подруги Зоряна Мартинюк та Марина Волк. Цікаво, що детальних ескізів одягу Люба ніколи не робить. Те, що бачить в уяві, пояснює своїй команді з чотирьох чоловік, яка її розуміє вже практично з півслова.

На створення однієї речі йде до двох тижнів. Обов'язкова умова - вчасно приходити на примірки, адже одяг з вишивкою створюється за цілком інакшим принципом. Вишивку ніколи не роблять на готовій речі, тому на кожному етапі примірки виріб зшивається і розпорюється знову по кілька разів. Без ретельних примірок Люба Чернікова шити не погоджується: "Ми можемо, звичайно, пошити виріб за приблизними розмірами, але потім людина буде у ньому йти по вулиці і їй щось буде заважати, він буде не так сидіти, адже всі фігури індивідуальні і людина буде думати, що дизайнер щось недобре зробив. Вона скаже, що пошила це у такого-то майстра, й інші подумають, що не варто до такого майстра йти". Дуже часто доводиться людині пояснювати, що те, що вона нафантазувала, їй не буде пасувати.

Останнім часом Люба працює над тим, щоб український колорит передавати не лише яскравими кольорами, але й витонченістю, адже буяння усіх барв веселки пасує далеко не кожній жінці. "Національний костюм завжди був дуже багатий, рясний, кольоровий, завжди впадав у вічі. А є люди, які люблять етно делікатне, якусь таку маленьку, тоненьку вишивку, якісь дрібні нюанси. Для мене це дуже нове і цікаве", - каже модельєр. Зараз Люба Чернікова працює над новою "делікатною" колекцією суконь із натурального льону з використанням давніх хустин та тоненьких мережив у кремово-сірих тонах. Незабаром її можна буде побачити у магазині дизайнерки, який відкриється у бастіоні за кілька місяців та на тижні моди Lviv Fashion Week.